Ухвала суду № 65578272, 21.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/64/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.

за участю секретаря: Морозенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Компанії PLASKE SA на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Компанії PLASKE SA до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Міністерство інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Компанії PLASKE SA звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Міністерство інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення.

Крім того, позивач подав клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення виконання оскаржуваного рішення Тарифної комісії Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині, що стосується розгляду звернення Компанії PLASKE SA та заборони Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" вчиняти виконання рішення Тарифної комісії шляхом перерахунку провізної плати за здійсненні транзитні перевезення зрідженого газу у 2016 році та донарахування Компанії PLASKE SA додаткових платежів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року відмовлено Компанії PLASKE SA у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в особі Компанії PLASKE SA звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення Тарифної комісії відповідача від 09,10 листопада 2016 року в частині, що стосується розгляду звернень позивача та заборони відповідачу вчиняти виконання прийнятого рішення шляхом перерахунку провізної плати за здійсненні транзитні перевезення зрідженого газу у 2016 році та донарахування позивачеві додаткових платежів, мотивуючи це тим, що в разі виконання відповідачем рішення Тарифної комісії Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 09,10 листопада 2016 року щодо звернень позивача з приводу застосування тарифів на транзитні перевезення зрідженого газу залізничним транспортом територією України при подальшому задоволенні судом позовних вимог, відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, з аналізу вказаної норми випливає, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас, саме поняття забезпечення адміністративного позову передбачає вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008р., застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

У зв'язку з цим, відмовляючи у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином не обґрунтовано, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обговорюючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову Компанії PLASKE SA, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а зупинення дії оскаржуваного рішення Тарифної комісії Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до прийняття рішення по суті не відновить стан позивача.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що у випадку задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення виконання рішення Тарифної комісії Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 09,10 листопада 2016 року в частині, що стосується розгляду звернення Компанії PLASKE SA та заборони Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" вчиняти виконання рішення Тарифної комісії шляхом перерахунку провізної плати за здійсненні транзитні перевезення зрідженого газу у 2016 році та донарахування Компанії PLASKE SA додаткових платежів, фактично означатиме вирішення справи по суті позовних вимог.

Відтак, на думку колегії суддів, вжиття заходів забезпечення позову в заявлений спосіб до вирішення даної справи по суті є недоцільним.

У зв'язку з цим, підстав для задоволення заяви Компанії PLASKE SA про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову по адміністративній справі № 826/64/17 колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваного судового рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Компанії PLASKE SA залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Лічевецький І.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 27.03.17

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Лічевецький І.О.