Ухвала суду № 65578232, 16.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9327/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 07 квітня 2014 року №0000824201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 59 689 138,00грн; присуджено з бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на користь Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012рр., за результатами якої складено акт від 21.03.2014р. №316/28-10-42-10/19199961 (надалі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема порушення п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9, п.п. 139.1.12. п. 139.1 ст. 139, п. 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у сумі 61 376 971,00грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем прийнято 07.04.2014р. податкове повідомлення - рішення №0000824201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в тому числі в частині суми, що оскаржується, у розмірі 59 689 138,00грн., яка утворилася внаслідок віднесення позивачем до складу інших витрат амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла в результаті інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 приєднаних після 01.04.2011 року до ПрАТ «Фарлеп-Інвест» .

В порядку адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 59 689 138,00грн., позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 59 689 138,00грн.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу інших витрат амортизацію тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01 квітня 2011 року, приєднаних після 01 квітня 2011 року до ПАТ "Фарлеп-Інвест".

Так, судом встановлено, що до ПАТ "Фарлеп-Інвест" приєдналися в результаті реорганізації наступні підприємства: ТОВ "Днепртел", ТОВ "Люза", ТОВ "Фарлеп Телеком Холдинг", ТОВ "Інтерком", ТОВ "ТПД І.П.С.", ТОВ "Телефонна компанія ЕЛС", ТОВ "Оптима-Зв'язок Ессетс", ТОВ "Оптіма Телеком", ТОВ "Укомлайн", під час реорганізації яких були проведені документальні перевірки та складено відповідні акти. Вказаними актами визначено суму тимчасових податкових різниць станом на 01.04.2011 року.

Згідно з п.п. 14.1.188 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III цього Кодексу

Підпунктом 14.1.189 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що тимчасова податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Згідно з п. 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Тобто, з наведеного слідує висновок, що тимчасова податкова різниця, що виникла в результаті інвентаризації основних засобів, станом на 01.04.2011 року, амортизується у податковому обліку як окремий об'єкт.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вищевказані юридичні особи приєдналися до ПАТ "Фарлеп-Інвест" після 01 квітня 2011 року та до початку процедури реорганізації самостійно вели облік тимчасових податкових різниць, а відтак, зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в частині 59 689 138,00грн., яка утворилася внаслідок віднесення позивачем до складу інших витрат амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла в результаті інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 приєднаних після 01.04.2011 року до ПрАТ «Фарлеп-Інвест» є протиправним.

Вказані обставини було встановлено також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.07.2015р. у даній адміністративній справі.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.03.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.