Постанова № 65577979, 23.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 березня 2017 року 09:30 справа №826/12354/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПідприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів"доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарас Олександри Василівнитретя особаКомпанія "Avers Veirat Ltd."прозобов'язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарас Олександри Василівни (далі по тексту - відповідач), в якому з урахуванням уточнення до позову від 19 грудня 2016 року просить: 1) зобов'язати відповідача вилучити з Державного реєстру Іпотек запис про іпотеку №6463964; 2) зобов'язати відповідача зняти обтяження з нежитлової будівлі в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться у м. Київ, вул. Кирилівська (колишня вулиця Фрунзе), буд. 60 та вилучити запис про обтяження № 6462981 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/12354/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року залучено до участі в адміністративній справі Компанію "Avers Veirat Ltd." в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судовому засіданні 14 листопада 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа своїх представників до суду не направили.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача та третьої особи, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

02 серпня 2016 року листом №77 відповідач відмовив позивачу у знятті заборони відчуження нерухомого майна та припинення іпотеки щодо нежитлової будівлі в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться у місті Києві по вулиці Кирилівській, буд. 60.

Позивач вважає вищезазначену відмову відповідача протиправною, та зазначає, що позивач немає жодного відношення до договору іпотеки, серія та номер: 42, укладеного Компанією Split Group Ltd. (Спліт Груп Лімітед) та Компанією Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.), на підставі якого накладена заборона відчуження нерухомого тайна, єдиним способом відновити порушені права позивача гарантовані чинним законодавством України, є вилучення з Державного реєстру Іпотек запису про іпотеку №6463964, а також зняття обтяження з нежитлової будівлі в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться у м. Київ, вул. Кирилівська (колишня вулиця Фрунзе), буд. 60 та вилучення запису про обтяження №6462981 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом за рішенням суду.

Відповідач письмового заперечення або письмових пояснень з приводу адміністративного позову до суду не надав.

Третя особа письмового заперечення або письмових пояснень з приводу адміністративного позову до суду не надала.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року у справі №910/5761/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28 липня 2015 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу адміністративної будівлі в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (колишня вулиця Фрунзе), 60, укладений 07 квітня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цифрова типографія "Гринвич", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №636.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 липня 2015 року у справі №910/26688/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2016 року, витребувано у компанії Split Group Ltd. (Спліт Групп Лімітед) (іноземна держава, країна реєстрації: Британські Віргінські острови, адреса: Британські Віргінські острови) об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю літ. "П" заг. пл. 916,9 кв. м. з реєстраційним номером 75298680000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (колишня вулиця Фрунзе), 60 на користь підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 21, код ЄДРПОУ: 32209626).

20 квітня 2016 року позивач отримав наказ Господарського суд міста Києва у справі №910/26688/14.

28 квітня 2016 року державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна здійснила державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходить у м. Київ, вул. Кирилівська (колишня вулиця Фрунзе), буд. 60 на користь позивача.

Проте, 25 липня 2014 року державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна на підставі договору іпотеки, серія та номер: 42, виданий 25.07.2014, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна І.Г., внесла запис до Державного реєстру Іпотек №6463964.

Підставою внесення запису про іпотеку є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14709693 від 25.07.2014 18:37:09, приватний нотаріус Юдіна Ірина Георгіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ (строк виконання основного зобов'язання: 01.07.2016, розмір основного зобов'язання: 300000,00 євро, правочин, в якому встановлено основне зобов'язання: договір іпотеки, серія та номер: 42, виданий 25.07.2014, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу І. Г. Юдіна; іпотекодержатель: Компанія Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.), іпотекодавець: Компанія Split Group Ltd. (Спліт Груп Лімітед).

25 липня 2014 року державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна Ірина Георгіївна на підставі договору іпотеки, серія та номер: 42, виданий 25.07.2014, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдіна І.Г., наклала обтяження на нежитлову будівлю в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходить у м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 і номер запису про обтяження: 6462981).

Підставою внесення запису про обтяження є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14706278 від 25.07.2014 16:33:17, приватний нотаріус Юдіна Ірина Георгіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, в інтересах Компанії Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.).

26 липня 2016 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням вилучити з Державного реєстру Іпотек запис про іпотеку №6463964, а також зняти обтяження з нежитлової будівлі в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться у м. Київ, вул. Кирилівська (колишня вулиця Фрунзе), буд. 60 та вилучити запис про обтяження №6462981 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, посилаючись на вищезазначені рішення господарських судів.

02 серпня 2016 року відповідач листом №77 відповідач відмовив позивачу у знятті заборони відчуження нерухомого майна та припинення іпотеки щодо нежитлової будівлі в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться у місті Києві по вулиці Кирилівській, буд. 60, у зв'язку із відсутністю визначених законом підстав для зняття заборони відчуження нерухомого майна та припинення іпотеки щодо вищезазначеної нежитлової будівлі.

Позивач у позовній заяві стверджує, що він не має жодного відношення до договору іпотеки, серія та номер: 42, укладеного Компанією Split Group Ltd. (Спліт Груп Лімітед) та Компанією Аверс Веірат Лімітед (Avers Veirat Ltd.), а також посилається на те, що строк виконання основного зобов'язання за договором іпотеки сплив 01 липня 2016 року, як наслідок вважає, що відповідач неправомірно відмовив у знятті заборони відчуження та припиненні іпотеки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Згідно статті 74 Закону України "Про нотаріат" одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно підпункту 5.1. пункту 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивачем не подано відповідачу жодного із перелічених вище документів, на підставі яких нотаріуси мають право знімати заборону відчуження майна.

Докази припинення іпотеки або визнання договору іпотеки недійсним до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача на те, що строк виконання основного зобов'язання за договором іпотеки сплив 01 липня 2016 року, не беруться судом до уваги, оскільки закінчення строку виконання основного зобов'язання не тягне за собою закінчення строку дії іпотечного договору.

Докази закінчення строку дії договору іпотеки до суду не надано.

Посилання позивача на перехід до нього права власності на нежитлову будівлю на підставі рішень господарських судів також не беруться судом до уваги, оскільки згідно статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Вищезазначені рішення господарських судів не містять положень про припинення договору іпотеки або визнання його недійсним.

Таким чином, виходячи з аналізу поняття оскарження рішення, дії або бездіяльності саме державного реєстратора, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують наявність підстав для припинення іпотеки та зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна та припинення іпотеки щодо нежитлової будівлі в літері "П", загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться у місті Києві по вулиці Кирилівській, буд. 60, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено відсутність порушення норм законодавства при прийнятті оскаржуваної відмови вчинення реєстраційних дій, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" задоволенню не підлягає.

Окремо суд вважає за необхідне висловитись щодо підсудності даного спору адміністративному суду.

Суду відома позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 14 червня 2016 року, згідно з якою на спори, які виникають із договірних відносин, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до абзацу першого статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Поряд із цим, в абзаці другому частині першої цієї статті передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду України 14 червня 2016 року, суд встановив, що вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується обставин щодо вчинення приватним нотаріусом, як державним реєстратором, тобто як суб'єктом владних повноважень, дій щодо проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень та подальше прийняття відповідного рішення із внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд вважає за можливе відступити від правової позиції, викладеної у цій постанові.

Суд звертає увагу, що за суб'єктним складом відповідачів та характером виконуваних ними функцій дана справа є публічно-правовим спором.

Так, згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

Відповідно до частини 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Оскільки, нотаріус є уповноваженою державою фізичною особою, яка виконує функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Підприємству "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко