Постанова № 65577350, 23.03.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року ЧернігівСправа № 825/207/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Пушенко О.І.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2М, ОСОБА_3І,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 01.02.2017 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» № НОМЕР_1 від 09.11.2016 відповідно, до якого було збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Фідленс Фармінг» за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 925 619 грн. 00 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що висновок відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Фідленс Фармінг» та ПП «Сан-Райф» є необґрунтованим і безпідставним. Позивач наполягає на тому, що договір про надання послуг має реальний характер, виконання сторонами договірних зобовязань підтверджується звітами про виконання робіт, розшифровками роботи менеджерів ТОВ «Фідленс Фармінг», які контролювали надання представниками ПП «Сан-Райф» послуг, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями. Позивач вважає, що TOB «Фідленс Фармінг» має всі необхідні та належним чином оформлені документи, які підтверджують реальність господарської операції. Первинні бухгалтерські документи, які були надані ревізорам Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідленс Фармінг», за фактично вчинені операції мають всі обов'язкові реквізити, які зазначені в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі містять відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Товариство зазначає, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та належних доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій між ТОВ «Фідленс Фармінг» та ПП «Сан- Райф» цілям та завданням статутної діяльності ТОВ «Фідленс Фармінг», незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії ТОВ «Фідленс Фармінг» та ПП «Сан-Райф» були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Щодо посилань контролюючого органу в акті на відсутність у ПП «Сан-Райф» трудових ресурсів, що ставить під сумнів факт здійснення субєктом господарювання основного виду діяльності, то відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України первинні документи є достатніми для підтвердження реального здійснення операцій, перевіряти ресурси контрагента та збирати непрямі підтвердження реальності виконання угоди не є необхідним та обовязковим. Під час процедури оскарження позивачем були надані копії цивільно-правових договорів, укладених між ПП «ОСОБА_3 -Райф» та фізичними особами, що виконували даний обєм робіт.

Позивач зазначає також, що посилання податного органу на те, що директор ПП «Сан-Райф» ОСОБА_4 значиться директором, головним бухгалтером або засновником на 35-х підприємствах, не можуть слугувати підставою для донарахування податкових зобовязань, оскільки чинним законодавством України не заборонено та не обмежено перебування однієї особи на посадах в кількох підприємствах одночасно, в тому числі в якості учасника Товариства. Щодо посилань ревізорів на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/11382/16-К, то, результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження не можуть слугувати належним підтвердженням фактів, зазначених в акті, оскільки відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Позивач просить врахувати також, той факт, що жодним судовим рішенням правочини між ним та його контрагентом не визнано нікчемним. Враховуючи наведені обставини, ТОВ «Фідленс Фармінг» вважає, що відповідачем було зроблено необґрунтовані висновки про відсутність господарських операції між ним та ПП «Сан-Райф», що не підкріплені належними доказами та не можуть стати підставою для донарахування йому податкового зобовязання, а тому вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що під час проведеної перевірки було встановлено відсутність реальної господарської операції між ТОВ «Фідленс Фармінг» та ПП «Сан-Райф». Про зазначені факти, на думку відповідача, свідчить те, що під час проведеної перевірки позивачем був наданий лише один додаток до основного договору з ПП «Сан-Райф», в якому не вказано конкретний обсяг послуг, строків виконання, вартість кожної послуги окремо, порядок і строки оплати. Також, до перевірки надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2015 б/н і від 31.03.2016 б/н. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаних ПП «Сан-Райф», зазначено загальну інформацію щодо послуг, а саме: послуги із інформаційно-маркетингового, рекламного та промоутерського супроводу продажу товарів замовника в межах України. При цьому, акти не містять необхідних даних про зміст господарської операції (деталізацію обєкта наданих послуг); докладного опису виконаних завдань; акти не розкривають суть (в чому полягають, які етапи включають) послуги; не містять якісних і кількісних характеристик послуг.

До перевірки надані звіти про виконання робіт за період з 11.09.2015 по 31.12.2015 та за період з 01.01.2016 по 31.03.2016, які мають однакову форму та різні показники у стовпчиках «погоджений обєм продажу за місяць» та «винагорода виконавця». До кожного звіту додано подібні розшифровки роботи менеджерів по території України. Згідно з даними, наведеними у розшифровках роботи менеджерів та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за ф. 1ДФ, поданих ТОВ «Фідленс Фармінг» встановлено, що менеджери працювали або працюють на ТОВ «Фідленс Фармінг» та отримують заробітну плату за свою роботу і ніяк не могли виконувати роботу/послуги для ТОВ «Фідленс Фармінг» від ПП «Сан-Райф». Крім того, ПП «Сан-Райф» не подавало ніякої податкової та фінансової звітності, що свідчить про відсутність декларування підприємством здійснення господарської діяльності. Також відповідач вважає, що ТОВ «Фідленс Фармінг» відповідно до свого штатного розпису, мало можливість самостійно здійснювати інформаційно-маркетинговий, рекламний та промоутерський супровід з продажу своїх товарів. Враховуючи зазначене, податковий орган вважає, що зазначені вище первинні документи не можуть бути підтвердженням надання послуг із інформаційно-маркетингового, рекламного та промоутерського супроводу продажу товарів замовника в межах України.

Також, ГУ ДФС у Чернігівській області зазначає, що відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 31.08.2016 у справі №295/11382/16-К ПП «Сан-Райф» відноситься до юридичних осіб, які були створені фіктивно, що також підтверджується службовою запискою ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області від 06.10.2016 2165/21-05. Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що фактично послуги ПП «Сан-Райф» не надавались, грошові кошти в сумі 15814384,41 грн., перераховані позивачем контрагенту, є безповоротною фінансовою допомогою, у звязку з чим ТОВ «Фідленс Фармінг» завищено витрати на загальну суму 15841517 грн. За таких умов, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області є законним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що на підставі наказу № 1339 від 30.09.2016 року працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фідленс Фармінг», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2015 року по 30.06.2016 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування з період з 23.07.2015 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2016 року № 388/14/39909892.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фідленс Фармінг» п.4, п.7, п.18, п.19, п.29 Положень (стандартів) і бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Фідленс Фармінг» податку на прибуток за період з 23.07.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 1925619,00 грн., в тому числі занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 2304000,00 грн., завищено податок на прибуток ве І півріччя 2016 року на суму 378381,00 грн. та занижено відємне значення обєкта оподаткування за І півріччя 2016 року на загальну суму 12772867,00 грн.

ТОВ «Фідленс Фармінг» 26.10.2016 звернулося до ГУ ДФС у Чернігівській області з запереченням на акт від 17.10.2016 № 388/14/39909892. Листом від 04.11.2016 № 3569/10/25-01-14-02-06 ГУ ДФС у Чернігівській області повідомило про залишення висновку акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 09.11.2016 року, яким ТОВ «Фідленс Фармінг» збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток на суму 1 925 619,00 грн.

Товариством було подано скаргу № 27951/6 від 22.11.2016 року до ДФС України на податкового повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 09.11.2016. Рішенням ДФС України № 741/6/99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Під час проведеної перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області було встановлено, що між ТОВ «Фідленс Фармінг» (замовник) в особі директора ОСОБА_5 та ПП «Сан-Райф» (виконавець) в особі ОСОБА_4 укладено договір № 01/09/15-01 від 01.09.2016 (а.с. 66-70 Т.1), на підставі якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника і відповідно до його замовлень надати протягом строку дії договору послуги із інформаційно-маркетингово, рекламного та промоутерського супроводу продажу товарів замовника в межах України, а замовник зобовязувався прийняти та оплатити надані послуги. Конкретний перелік послуг визначався сторонами в додатках до договору, які є його невідємною частиною.

На виконання умов договору було укладено додаток № 1 до договору від 01.09.2015 (а.с. 71 Т1), в якому сторони погодили перелік послуг:

популяризація товарів Замовника у визначеного ним кола споживачів;

сприяння збільшенню обсягів продажу товарів Замовника;

організація презентацій товарів Замовника;

організація виставок зразків товарів Замовника;

доставка зразків товарів Замовника споживачам;

збір відзивів та зауважень від споживачів товарів Замовника;

аналіз замовлень відзивів та зауважень від споживачів товарів Замовника;

надання консультацій та розповсюдження інформаційних матеріалів Замовника щодо його товарів серед необмеженого кола осіб.

Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 15.01.2016 (а.с. 72 Т.1), якою сторони погодили порядок здійснення розрахунків за надані послуги.

В рамках надання послуг сторонами були складені звіти про виконання робіт за період з 11.09.2015 по 31.12.2015 та за період 01.01.2016 по 31.03.2016 та розшифровки роботи менеджерів ТОВ «Фідленс Фармінг», які контролювали надання представниками ПП «Сан-Райф» послуг зазначених у вищевказаних звітах. В матералах справи містяться звіти про виконання робіт (а.с. 153-252 Т.1, 2-248 Т.2, 2-250 Т.3, 2-250 Т.4, 2-251 Т.5, 2-250 Т.6, 2-250 Т.7, 2-251 Т.8, 1-251 Т.9, 2-255 Т 10, 2-181 Т.11).

Як свідчать матеріали справи, порядок надання ПП «Сан-Райф» послуг виглядав наступним чином: представники ПП «Сан-Райф» безпосередньо з менеджерами ТОВ «Фідленс Фармінг» здійснювали по території України пошук потенційних клієнтів/покупців товару ТОВ «Фідленс Фармінг», при цьому представники ПП «Сан-Райф» самостійно популяризували товар, організовували виставки, презентації, доставку зразків товару, збирали відзиви та зауваження від споживачів товару, консультували та розповсюджували інформаційні матеріали щодо товару серед необмеженого кола споживачів. Вартість послуг ПП «Сан-Райф» визначалася виходячи з обсягів продажу ТОВ «Фідленс Фармінг» товару у відповідному місяці.

По факту надання послуг були складені акти здачі-прийняття робіт від 31.12.2015 та від 31.03.2016 (а.с. 73, 74 Т.1).

Окрім того, ТОВ «Фідленс Фармінг» оплатило ПП «САН- РАЙФ» надані послуги згідно платіжних доручень № 4196 від 19.02.2016, № 4199 від 19.02.2016, № 4671 від 01.03.2016, № 4680 від 02.03.2016, № 6191 від 21.04.2016, № 6268 від 21.04.2016, № 6269 від 21.04.2016, № 6271 від 22.04.2016, від 6272 від 22.04.2016, № 6273 від 22.04.2016, № 6307 від 22.04.2016, № 6319 від 25.04.2016, № 6386 від 25.04.2016, № 6341 від 25.04.2016, № 6369 від 25.04.2016 (а.с. 75-89 Т.1).

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції чинній на час вчинення позивачем господарських операцій з ПП «САН- РАЙФ», було передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення понесених витрат до витрат, що приймають участь в обчисленні обєкта оподаткування податком на прибуток необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факти надання послуг та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В ході проведеної перевірки та під час судового засідання було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів про виконання робіт конкретними виконавцями, платіжних доручень про перерахування позивачем коштів на рахунок контрагента.

Суд критично ставиться до посилань відповідача щодо того, що позивачем було надано на перевірку акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які мали певні недоліки, а саме: вони не розкривають змісту наданих ПП «САН- РАЙФ» послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів.

Суд зазначає, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів.

Однак суд зазначає, що вказані акти мають усі обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Так, зокрема, в них вказано найменування підприємств, від імені яких ці документи складалися, назва документа (акт здачі прийняття робіт (наданих послуг), дата і місце складання, зміст (перелік наданих послуг) та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції.

Оскільки послуги, які надавались ПП «САН- РАЙФ», будь-яких спеціальних засобів та одиниць виміру не мають, обсяг господарської операції з їх надання за взаємною домовленістю сторін обчислювався у гривнях, які й виступали в якості одиниць їх виміру. При цьому, пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку містить прямий дозвіл на те, щоб в якості одиниць виміру господарської операції використовувати їх вартісний вираз.

Усі акти від імені товариств підписані їх повноважними представниками, підписи яких скріплені круглими печатками.

Також, відсутність в актах деталізації змісту послуг не позбавляє їх правової та доказової сили, оскільки фактично господарські правовідносини між ТОВ «Фідленс Фармінг» та ПП «Сан-Райф» відбулись, що підтверджувалось іншими документами, які, в тому числі, розкривають зміст та обсяг отриманих послуг, зокрема, звіти про виконані роботи. Таким чином акти наданих послуг за наявності всіх обовязкових реквізитів є первинними документами і не повинні деталізувати зміст господарських операцій.

З огляду на наведене, ці акти є належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують факт отримання позивачем перелічених в них послуг.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що документи, якими оформлені правочини між ТОВ «Фідленс Фармінг» та ПП «САН- РАЙФ» є достовірними, підтверджують факт надання послуг контрагентом позивача, засвідчують зміни в майновому стані учасників договору, а отже підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача. Тобто, зазначені документи повністю відображають реальність поставки послуг від однієї сторони договірних відносин до іншої.

Також слід зазначити, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих послуг.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Відсутність окремих реквізитів у первинних документах є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Наведена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2015 № К/800/31740/14.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів на виконання такого обєму послуг, а також на те, що надані на перевірку документи свідчать про фактичне надання послуг працівниками самого позивача, то суд вважає їх необґрунтованими.

Позивачем до матеріалів справи приєднано копії цивільно-правових договорів про надання послуг (а.с. 90-151 Т.1), відповідно до яких ПП «САН- РАЙФ» наймало працівників для виконання своїх договірних зобовязань перед ТОВ «Фідленс Фармінг».

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Суд також звертає увагу, що позивач має право щодо самостійного формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, погодження цін за отримані послуги відповідно до закону, а також вільного найму працівників, з урахуванням господарської необхідності.

Згідно із пунктами 4, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.1999 прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. (137.1. ст.. 137 ПК України).

Відповідно до ст.. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку обєкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором послуг у власній господарській діяльності.

Наявність таких документів була встановлена під час судового засідання.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що витрати на оплату послуг згідно договорів із ПП «САН- РАЙФ» позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі п.п.137.1.1 п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.1999 включив до складу витрат підприємства, що приймають участь в обчисленні обєкта оподаткуванням податком на прибуток приватних підприємств. Тобто, висновки Головного управління ДФС у Чернігівській області про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств є безпідставними.

Стосовно посилань ГУ ДФС у Чернігівській області на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 31.08.2016 у справі №295/11382/16-К та службову записку ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області від 06.10.2016 2165/21-05 то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження не можуть слугувати належним підтвердженням фактів, зазначених в акті перевірки, оскільки відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який би набрав законної сили.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми витрати підприємства вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд також вважає, за необхідне застосувати рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) яке говорить про те, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, повязаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені Головним управлінням аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих виконання договірних зобовязань контрагентом позивача первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочин, укладений між ним та ПП «САН- РАЙФ» створили реальні юридичні наслідки для ТОВ «Фідленс Фармінг». Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем при формуванні показника витрат, що приймають участь у визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, дотримано вимоги Податкового кодексу України, а відповідачем зроблено неправомірні висновки про необхідність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємства, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № НОМЕР_1 від 09.11.2016 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області форми "Р" № НОМЕР_1 від 09.11.2016.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" (код ЄДРПОУ 39909892) судові витрати в розмірі 28 884 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 29 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11 код ЄДРПОУ 39392183).

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СуддяО.В. Кашпур