Постанова № 65577328, 16.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 березня 2017 р. № 820/5820/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому уточнивши позовні вимоги просить суд визнати нечинним рішення посадових осіб Державної екологічної інспекції у Харківській області про винесення припису від 29 серпня 2016 року № 59/04-09, в частині висновків викладених в пунктах б/н (між п.6 та 7), 14 та 15 «Припису».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з висновками які зроблені в приписі та актах перевірки, та вважає їх безпідставними.

В судове засідання позивач свого представника не направив, надав суду заяву в якій просив розглянути справу за своєю відсутності за наявними матеріалами в справі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить підпис представника відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.08.16 по 05.08.16, з 08.08.16 по 12.08.16 та з 15.08.16 по 19.08.16 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Харківській області старшим державним інспектором з охорони навколишнього середовища Харківської області ОСОБА_1 та державними інспекторами з охорони навколишнього середовища Харківської області ОСОБА_2В, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проводилась планова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ДП «Жовтневе лісове господарство".

За результатами перевірки, посадовими особами Державної екологічної інспекції у Харківської області, складено акти, на підставі висновків яких був виданий Припис від 29 серпня 2016 року № 59/04-09 щодо усунення порушень законодавства (а.с.13-22).

Вказаний припис містить 47 пунктів, зокрема пункт 6, в якому зазначено отримати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДП «Жовтневе лісове господарство» та його структурних підрозділів. Пункт 14 отримати Дозвіл на спеціальне водокористування. Пункт 15 отримати Спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Положенням Про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України і Міністра, а також цим Положенням.

Основними завданнями Держекоінспекції України зокрема є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (надалі - Порядок №464) визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Так, згідно пункту 4.22. Порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно пункту 4.25. Порядку строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

Таким чином, суд зазначає, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

Із матеріалів справи вбачається, що абзацом 2, пункту 6 позивачу приписано до 29.01.2017 року отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

З листа ТОВ «НТЦ Система» (підрядна організація яка відповідно до договору з Позивачем № 72 від 28.04.2016 року прийняла на себе обовязок з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розробку матеріалів та отримання дозволу на викиди для 83 джерел на II майданчиках) від 03.08.2016 року № 03-08/16, вбачається, що документи на отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з 05.08.16 будуть подані в тому числі до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської ОДА.

На час проведення посадовими особами Відповідача планової перевірки у Позивача документи на отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря знаходились на узгодженні в Державній екологічній інспекції Харківської області.

Згідно з листом Департаменту екології та природних ресурсів ХОДА від 30.08.2016 року №03.01-21-5105, стало відомо, що станом на дату складання цього листа, звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ДП «Жовтневе лісове господарство» був затверджений.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, ще під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та на час складання Припису посадовими особами Відповідача, було відомо або повинно було бути відомо, що звіт з інвентаризації та документи на отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для 83 джерел на 11 майданчиках Позивача знаходяться в дирекції департаменту екології та природних ресурсів та будуть узгоджені. Тому суд вважає, що включення до припису вимоги на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ДП «Жовтневе лісове господарство» та його структурних підрозділів на джерела викидів є безпідставними.

Щодо пунктів 14,15 припису від 29.08.2016 року № 59/04-09, яким позивача зобов'язано отримати Дозвіл на спеціальне водокористування та отримати Спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) у строк до 20.10.2016 року суд зазначає наступне.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України. Згідно з Кодексом України про надра підземні води є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Судом встановлено, що позивач використовує воду виключно для господарсько-побутових потреб (у тому числі водопостачання для потреб населення). Позивач не розливає, не фасує або іншим чином не реалізовує забрану прісну підземну воду, не здійснює приготування на основі прісної води продукції з метою подальшого продажу.

Таким чином, враховуючи викладене, у ДП «Жовтневе лісове господарство» відсутній обов'язок отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), а тому п. 14,15 Припису є протиправними.

Як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, спосіб захисту (вимога про визнання нечинним рішення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Така ж сама позиція викладена в постанові Верховного суду України від 8 грудня 2009 року

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, буде скасування припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 29.08.2016 року №59/04-09 в частині пунктів 6,14,15.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи те, що під час судового розгляду справи було встановлено порушення прав позивача, проте позовні вимоги викладені таким чином, що не дає можливості відновити порушені права у повному обсязі, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 29.08.2016 року № 59/04-09 підлягає скасування в частині пунктів 6,14,15 у зв'язку із чим позов Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання нечинним рішення - задовольнити частково.

Скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 29.08.2016 року № 59/04-09 в частині пунктів 6,14,15.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Тітов О.М.