Постанова № 65577028, 20.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2313/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Момот Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 15.12.2016 надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 07.07.2016 №000005/16-03-40/1641706643/1264.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спірним рішення про застосування фінансових санкцій від 07.07.2016 №000005/16-03-40/1641706643/1264 до неї застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог частини дванадцятої статті 15, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями без ліцензії. За твердженням позивача, штрафні санкції до неї застосовано безпідставно, оскільки вона не займається реалізацією алкогольних напоїв, а тому не зобов'язана отримувати ліцензію.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на здійснення торгівлі алкогольними напоями, а тому до позивача правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 24029 грн.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 03.10.1992, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців міститься запис за №25850170000006582 від 22.06.2006 /а.с.13/.

17.05.2016, на підставі направлень на перевірку від 17.05.2016 №832 та №833 /а.с.35,36/, відповідачем проведено фактичну перевірку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами за результатами якої складено акт від 18 травня 2016 року № 103/16/31/40/1641706643 /а.с.41-42/.

В ході перевірки встановлено порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481/95-ВР), а саме: факт реалізації продавцем ОСОБА_4 пляшки пива світлого "Жигулівське", місткістю 0,5 л, міцністю 4,2 %, виробник "Оболонь", за ціною 10,75 грн без належної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Вказаний факт підтверджується поясненнями продавця - ОСОБА_4 /а.с.43/.

Під час перевірки також складено довідки про алкогольні напої, які знаходяться в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою АДРЕСА_1, де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1, на загальну суму 12024,50 грн /а.с. 44-49/.

Акт перевірки підписано ФОП ОСОБА_1 без зауважень, про що свідчать відмітки у відповідних розділах акту перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 07 липня 2016 року № 00005/16-03-40/1641706643/1264, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 24029 грн /а.с. 39/.

Пунктами 56.1, 56.2 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Позивач в позовній заяві стверджує, що за результатами адміністративного оскарження рішення про застосування фінансових санкцій залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Не погодившись рішення про застосування фінансових санкцій від 07 липня 2016 року № 00005/16-03-40/1641706643/1264, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини тринадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, згідно абзацу 5 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (надалі - Порядок № 790).

Пунктом 5 Порядку № 790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Додатком до Порядку № 790 визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Водночас з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.

Так, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

В силу вимог пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі визначення сума грошового зобов'язання контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У разі прийняття цим органом рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за формою, що не відповідає податковому повідомленню-рішенню, суд розцінює його як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

При цьому суд враховує, що незалежно від дефектів форми податкового повідомлення-рішення з визначення грошових зобов'язань за фінансовими санкціями за порушення законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів на такі повідомлення-рішення поширюється дія норм Податкового кодексу України і передбачені відповідними рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають узгодженню в порядку, встановленому Податковим кодексом України для узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом.

Відповідна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2014 року № 375/11/14-14 "Щодо питань, пов'язаних з оскарженням рішень про застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також питань, пов'язаних зі стягненням відповідних сум".

Беручи до уваги те, що згідно з пунктом 56.18. статті 56 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із позовом про скасування рішень.

В даному випадку підставою для прийняття спірного рішення стали саме матеріали фактичної перевірки контролюючого органу щодо недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Так, в акті 18.05.2016 №103/16/31/40/НОМЕР_1 встановлено, що в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" продавцем ОСОБА_4 реалізовано пляшку пива світлого "Жигулівське", місткістю 0,5 л, міцністю 4,2 %, виробник "Оболонь", за ціною 10,75 грн без належної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

В письмових поясненнях ОСОБА_4, продавець магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ФОП ОСОБА_5, зазначила, що вона продала пляшку пива "Жигулівське світле", 05 л, 4,2% виробник ПАТ Оболонь, за ціною 10,75 грн. Вважала, що ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі в магазині є. Трудовий договір у неї з ОСОБА_1 /а.с.43/.

В ході судового засіданні пояснення ОСОБА_4 не спростовані.

ФОП ОСОБА_1 від надання письмових пояснень відмовилася.

В ході розгляду справи позивач звертає увагу суду на те, що продавець ОСОБА_4 працювала продавцем у магазині ФОП ОСОБА_6, проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) в 2 кварталі 2016 року працювала і в ФОП ОСОБА_6 і в ФОП ОСОБА_1, оскільки в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ за ІІ квартал 2016 року обох фізичних осіб підприємців містить реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_4./а.с.17, 37-38/.

Позивач в позовній заяві стверджує, що між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 25 квітня 2016 року укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, строком до 31 грудня 2016 року.

Судом ставиться під сумнів наявність зазначеного договору, оскільки він не надавався під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, крім того, остання відмовилася надавати письмові пояснення під час проведення перевірки, що зафіксовано в самому акті перевірки.

Суд не бере до уваги посилання позивача щодо розташування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по вул. Тельмана, 46-а, оскільки ФОП ОСОБА_1 у свідоцтві платника єдиного податку в пункті 6 зазначено, що місце провадження господарської діяльності вул. Тельмана, 46, крім того, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ за ІІ квартал 2016 року ФОП ОСОБА_1 містить адресу АДРЕСА_1 /а.с.37-38,50/.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 під час підписання акту фактичної перевірки від 18.05.2016 №103/16/31/40/НОМЕР_1 не заперечувала проти адреси за якою проводилася перевірка магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" де ФОП ОСОБА_1 проводить свою господарську діяльність.

За приписами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним рішення про застосування штрафних санкцій від 07 липня 2016 року № 00005/16-03-40/1641706643/1264, на підставі якого до позивача застосовано фінансові санкції. Водночас позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про протиправність оспорюваного рішення та порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій ґрунтується на вимогам чинного законодавства, а підстави для його скасування - відсутні. У зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку відмови в задоволені позову, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 березня 2017 року.

Суддя С.С. Бойко