Постанова № 65576837, 23.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Львів № 813/628/17

12 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Палюка М.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2;

відповідача: представники Рибак Н.Я., Маринкевич М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та дій, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС, у якому, з урахуванням додаткових обґрунтувань до позову, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась у незастосуванні належного методу обчислення вартості і нездійсненні відповідачем належного контролю за правильністю визначення митної вартості автомобіля марки Mercedes-Benz модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1;

- визнати неправомірними дії щодо застосування при визначенні митної вартості вказаного автомобіля експертного висновку № 5989 від 13.12.2016 року;

- визнати протиправним та скасування рішення № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016 року;

- стягнути з відповідача плату за стоянку автомобіля в сумі 5900,00 грн. за період з 31.10.2016 року по 24.02.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було придбано у Німеччині для власного використання легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1, що був у користуванні, 2010 року випуску, з пошкодженим двигуном. Вищевказаний автомобіль через несправність двигуна був транспортований в Україну на лаветі реєстраційний номер НОМЕР_2. 14.12.2016 року до Львівської митниці ДФС України позивачем була подана митна декларація № 209000020/2016/009856 від 14.12.2016 року для проведення митного оформлення зазначеного автомобіля, митна вартість якого визначена за ціною контракту відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України. Львівською митницею 20.12.2016 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/150017/1, згідно з яким митна вартість автомобіля була перерахована на свій розсуд. Також відповідачем 14.12.2016 року надіслано позивачу повідомлення про надання додаткових документів. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки ним було подано усі необхідні документи, з яких можна було дійти однозначного висновку про задекларовану митну вартість автомобіля. Також вважає протиправним не взяття до уваги під час визначення митної вартості автомобіля висновку експерта від 15.12.2016 року та проведення 13.12.2016 року експертизи товару без відома позивача з подальшим складанням експертного висновку № 5989 від 13.12.2016 року та його використанням для визначення митної вартості автомобіля. Стверджує, що відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування основного та наступних методів визначення митної автомобіля. Звертає увагу, що неподання позивачем будь-яких додаткових документів за відсутності обґрунтування відповідачем неможливості визначення митної вартості автомобіля за основним методом не є достатнім для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, аніж основний.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях до неї. Просили адміністративний позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях, де вказано, що ОСОБА_1 14.12.2016 року подано до митного оформлення документи на автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1, що був у користуванні, 2010 року випуску, що був ввезений на територію України 12.10.2016 року. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Декларант або уповноважена особа зобов'язані надати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підтверджуються обчисленню. У рахунку-фактурі № 20163090 від 29.09.2016 року було вказано, що у автомобіля пошкоджений двигун, а сам автомобіль після аварії, а в складеному в момент перетину державного кордону акті огляду зазначено, що не працює двигун, однак не відзначено аварійних пошкоджень. У зв'язку з наведеним, відповідачем залучено судового експерта-товарознавця, відповідно до висновку якого митна вартість вказаного автомобіля становить 8877,50 Євро, а не 4150,00 Євро, як було зазначено позивачем. Крім того, позивачем не було надано чеків, які б підтверджували внесення покупцем готівкових коштів в рахунок оплати товару продавцю. 20.12.2016 року позивачем надано звіт про оцінку майна, який, на думку відповідача, не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, та який не було взято до уваги під час прийняття спірного рішення. Звернув увагу, що у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, що й стало причиною прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Стосовно вимог про стягнення з відповідача плати за стоянку автомобіля в сумі 5900,00 грн. за період з 31.10.2016 року по 24.02.2017 року зазначив, що позивачем подано до митного оформлення декларацію 14.12.2016 року, а спірне рішення прийнято 20.12.2016 року, тому вимога про стягнення з відповідача коштів за період до моменту митного оформлення є безпідставною.

Представники відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав пояснення позивача та представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.10.2016 року ввезено на митну територію України легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1, що був у користуванні, 2010 року випуску.

14.12.2016 року до Львівської митниці ДФС України позивачем була подана митна декларація № 209000020/2016/009856 від 14.12.2016 року для проведення митного оформлення зазначеного автомобіля.

Під час митного оформлення позивачем заявлено митну вартість за п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України) по ціні договору, а саме 4150,00 Євро.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем надано документи, зокрема: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.10.2016 року №209080201/2016/02223; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.12.2016 року № 209000020/2016/009815; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.07.2010 року № DU183191; рахунок-фактуру від 29.09.2016 року № 20163090; копію митної декларації країни відправлення від 06.10.2016 року № 16DE210147127158Е1; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу від 25.10.2016 року № UA.CTR.003.5058-16; закордонний паспорт громадянина України від 08.04.2015 року № НОМЕР_4; паспорт громадянина України від 07.07.2004 року № НОМЕР_5.

На вимогу відповідача позивачем до митної декларації також додано звіт про оцінку майна - автомобіля Mercedes-Benz Е200 CDI від 15.12.2016 року, виконаний оцінювачем ОСОБА_5 ТОВ «Мегаполіс і партнери».

За результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, відповідачем 20.12.2016 року прийнято рішення № 209000012/2016/150017/1 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість товару була перерахована за резервним методом в сторону збільшення.

Окрім цього, 02.09.2016 Львівською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № 20900012/2016/00013.

Не погодившись з такими рішеннями митного органу позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Стосовно твердження позивача про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016 року судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

14.12.2016 року відповідачем витребувано у позивача додаткові документи в порядку, визначеному ст. 53 МК України, а саме: оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчені в установленому законом порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; документи, які підтверджують код товару згідно з УКТ ЗЕД (усі наявні відомості по товару, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення) - документацію на товар з визначенням показників (характеристик), за якими проводиться ідентифікація товару, зокрема, фотографії, технічну документацію, сервісну книжку, експертний висновок, реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд зазначає, що відповідно до норм ст. 53 МК України митний орган має право вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару лише у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як слідує із вказаних вимог відповідача від 14.12.2016 року (а. с. 62, 63), відповідачем не обґрунтовано підстав виставлення вказаних вимог, не зазначено недоліків поданих позивачем документів та не зазначено, у чому полягає неможливість визначення митної вартості автомобіля позивача на підставі документів, поданих до митного оформлення.

В той же час, на виконання вимог відповідача позивачем 20.12.2016 року подано звіт про оцінку майна - автомобіля Mercedes-Benz Е200 CDI від 15.12.2016 року, виконаний оцінювачем ОСОБА_5 ТОВ «Мегаполіс і партнери», відповідно до якого вартість вказаного автомобіля станом на 15.12.2016 року становить 140000,00 грн.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність подання для підтвердження митної вартості товарів документів, зазначених у вимогах від 14.12.2016 року, оскільки позивачем подано до митного оформлення, крім іншого, рахунок-фактуру на автомобіль, який, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на висновок автотоварознавчого дослідження № 5989 від 13.12.2016 року, відповідно до якого вартість належного позивачу автомобіля становить 8877,50 Євро, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави ставити під сумнів вартість автомобіля, вказану в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ціна на автомобіль, яка зазначена в рахунку-фактурі, не відповідає ринковим цінам станом на день покупки, а також доказів неможливості визначення митної вартості товару на підставі усіх інших документів. Також суд бере до уваги той факт, що висновок автотоварознавчого дослідження № 5989 складено на вимогу відповідача 13.12.2016 року, а про необхідність подання позивачем необхідних документів, у тому числі висновку про вартісні характеристики товару, позивача повідомлено 14.12.2016 року.

Стосовно покликання відповідача на неподання позивачем чеків, які б підтверджували внесення покупцем готівкових коштів в рахунок оплати товару продавцю, суд зазначає, що вказані документи не є обов'язковими у випадку наявності рахунку-фактури відповідно до вимог ст. 53 МК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування основного методу, а також наступних методів визначення митної вартості автомобіля та необхідності використання резервного методу. На переконання суду, відповідачем не надано доказів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей стосовно митної вартості автомобіля.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що неподання позивачем будь-яких додаткових документів за відсутності обґрунтування відповідачем неможливості визначення митної вартості автомобіля за основним методом не є достатнім для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, аніж основний. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12.

Суд констатує, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Враховуючи те, що подані до митної декларації № 209000020/2016/009856 від 14.12.2016 року документи вцілому не містять розбіжностей чи суперечностей та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та недобросовісно. Відтак, вказане рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а тому адміністративний позов у цій частині слід задовольнити.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка проявилась у незастосуванні належного методу обчислення вартості і нездійсненні відповідачем належного контролю за правильністю визначення митної вартості автомобіля марки Mercedes-Benz модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1, а також про визнання неправомірними дій щодо застосування при визначенні митної вартості вказаного автомобіля експертного висновку № 5989 від 13.12.2016 року суд зазначає, що бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є його пасивна поведінка, а тому приймаючи рішення про застосування одного з методів визначення митної вартості товару, а також про використання експертного висновку № 5989 від 13.12.2016 року для обґрунтування розміру митної вартості товару митний орган діяв на виконання повноважень, передбачених МК України. Крім того, на переконання суду, саме визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016 року є належним способом захисту порушених прав позивача.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 ст. 6 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються дані вимоги про визнання неправомірними дій та визнання незаконною бездіяльності. За таких обставин, підстави для задоволення адміністративного позову у цій частині у суді відсутні.

Стосовно позовної вимог про стягнення з відповідача плати за стоянку автомобіля в сумі 5900,00 грн. за період з 31.10.2016 року по 24.02.2017 року судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки ТОВ логістична компанія «Захід Ресурс» від 24.02.2017 року (а. с. 168) автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200 перебуває в зоні митного контролю Львівської митниці ДФС з 31.10.2016 року по 24.02.2017 року. Загальна вартість перебування транспортного засобу в зоні митного контролю за вказаний період становить 5900,00 грн.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що 31.10.2016 року позивачем переміщено згаданий автомобіль в зону митного контролю Львівської митниці ДФС, 14.12.2016 року позивачем подано до митного оформлення декларацію № 209000020/2016/009856, а спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято 20.12.2016 року. Оскільки судом встановлено протиправність вказаного рішення, саме з 20.12.2016 року позивачем безпідставно понесено витрати на стоянку автомобіля внаслідок його прийняття. Відтак, стягненню з відповідача підлягає плата за стоянку автомобіля з 20.12.2016 року по 24.02.2017 року тривалістю 67 днів в сумі 3378,63 грн.

Підсумовуючи наведене та враховуючи вимоги пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, відповідно до задоволених вимог.

Позивачем у адміністративному позові заявлено три вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. Судовий збір, який слід сплатити за подання адміністративного позову із вказаними вимогами, становить 2560,00 грн. В той же час, позивачем сплачено судовий збір за подання даного адміністративного позову в сумі 2880,00 грн.

Оскільки судом задоволено одну вимогу немайнового характеру, а також частково задоволено вимогу майнового характеру в межах сплаченого судового збору в сумі 366,49 грн., позивачу слід присудити, з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, судовий збір у розмірі 1006,49 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС.

Стосовно судового збору в сумі 320,00 грн., який сплачено в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016 року.

Стягнути з Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79024, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) кошти, сплачені за стоянку автомобіля з 20.12.2016 року по 24.02.2017 року в сумі 3378 (три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 63 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79024, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 1006 (одна тисяча шість) грн. 49 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.03.2017 року.

Суддя Клименко О.М.