Постанова № 65576547, 20.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 р. Справа №805/4633/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 година 45 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - Отвагіної Я.І.;

відповідача - Тернинко С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Кабель Україна» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер - Кабель Україна» звернулось до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000981202 від 28.09.2016 року та № 0000971201 від 28.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірні податкові повідомлення - рішення протиправними, оскільки у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, на підставі яких були сформовані відповідні показники податкової звітності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Мастер - Кабель Україна» з питань достовірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2015 року та формування витрат бухгалтерської звітності (форми № 2) підприємства та впливу цих витрат на визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2015 рік по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД», ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД», ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ». Податковий орган, вважає, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер - Кабель Україна» (код ЄДРПОУ 37841178, 87510, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, буд. 15) зареєстровано в якості юридичної особи з 14.11.2011 року, зазначене підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом встановлено, що Маріупольською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мастер - Кабель Україна» з питань достовірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2015 року та формування витрат бухгалтерської звітності (форми № 2) підприємства та впливу цих витрат на визначення фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2015 рік по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД», ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД», ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ», за результатами якої складено акт № 562/05-19-14-04/37841178 від 08.09.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем неправомірно визначено податковий кредит у податковій звітності.

На підставі зазначено акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000981202 від 28.09.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 779 052 грн. та № 0000971201 від 28.09.2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 087 836 грн.

Як видно зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень було встановлення перевіркою відсутності правових наслідків у правовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД», ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД» та ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ».

Між ТОВ «Мастер - Кабель Україна» та ТОВ " ЕРІДА ТРЕЙД " був укладений договір про виконання робіт з передпродажної підготовки товару № 0112-2 ПП від 01.12.2015 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги з передпродажної підготовки товару.

Виконання робіт підтверджується актом надання послуг № ЭТ000014001 від 29.12.2015 року.

На виконання вимог ПК України ТОВ " ЕРІДА ТРЕЙД " було виписано позивачу податкову накладну № 14001 від 29.12.2015 року.

Саме на підставі вказаної накладної позивачем було сформовано відповідні показники податкової звітності у періоді, що перевірявся.

Між ТОВ «Мастер - Кабель Україна» та ТОВ " ГЕЛІАДА ЛТД ", був укладений договір постачання № 2812-1 від 01.12.2015 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити кабельно - провідникову і електротехнічну продукцію, катоди мідні, мідну катанку, катанку алюмінієву, пластикат, поліетилен, ПММ та/або інші товари виробничо - технічного призначення, а покупець прийняти та оплатити їх вартість.

Факт здійснення господарської операції підтверджується видатковими накладними № 13502 від 28.12.2015 року, № 13503 від 28.12.2015 року, № 13504 від 28.12.2015 року, № 14001 від 29.12.2015 року, № 14501 від 30.12.2015 року, № 15001 від 31.12.2015 року.

На виконання вимог ПК України ТОВ " ГЕЛІАДА ЛТД " було виписано позивачу податкові накладні № 13502 від 28.12.2015 року, № 13503 від 28.12.2015 року, № 13504 від 28.12.2015 року, № 14001 від 29.12.2015 року, № 14501 від 30.12.2015 року, № 15001 від 31.12.2015 року.

Саме на підставі вказаних накладних позивачем були сформовані відповідні показники податкової звітності у періоді, що перевірявся.

Також між ТОВ «Мастер - Кабель Україна» та ТОВ " ІМПЕРІАЛ АКТИВ ", був укладений договір постачання № 1910-4 від 19.10.2015 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити кабельно - провідникову і електротехнічну продукцію, катоди мідні, мідну катанку, катанку алюмінієву, пластикат та/або інші товари виробничо - технічного призначення, а покупець прийняти та оплатити їх вартість.

Факт здійснення господарських операцій за вказани договором підтверджується видатковими накладними № 3 від 01.12.2015 року, № 4 від 01.12.2015 року, № 501 від 02.12.2015 року, № 1001 від 03.12.2015 року, № 1501 від 04.12.2015 року, № 3001 від 07.12.2015 року, № 3002 від 07.12.2015 року, № 4001 від 09.12.2015 року, № 4501 від 10.12.2015 року, № 5001 від 11.12.2015 року, № 6501 від 14.12.2015 року, № 6502 від 14.12.2015 року, № 7003 від 15.12.2015 року, № 7501 від 16.12.2015 року, № 8001 від 17.12.2015 року, № 8002 від 17.12.2015 року, № 8501 від 18.12.2015 року, № 10002 від 21.12.2015 року, № 10003 від 21.12.2015 року, № 10503 від 22.12.2015 року, № 10504 від 22.12.2015 року, 11002 від 23.12.2015 року, № 11502 від 24.12.2015 року, № 12002 від 25.12.2015 року.

На виконання вимог ПК України ТОВ " ІМПЕРІАЛ АКТИВ " було виписано позивачу податкові накладні № 3 від 01.12.2015 року, № 4 від 01.12.2015 року, № 501 від 02.12.2015 року, № 1501 від 04.12.2015 року, № 3001 від 07.12.2015 року, № 3002 від 07.12.2015 року, № 4001 від 09.12.2015 року, № 4501 від 10.12.2015 року, № 5001 від 11.12.2015 року, № 6501 від 14.12.2015 року, № 6502 від 14.12.2015 року, № 7003 від 15.12.2015 року, № 7501 від 16.12.2015 року, № 8001 від 17.12.2015 року, № 8002 від 17.12.2015 року, № 8501 від 18.12.2015 року,№ 10002 від 21.12.2015 року, № 10003 від 21.12.2015 року, № 10503 від 22.12.2015 року, № 11002 від 23.12.2015 року, № 11502 від 24.12.2015 року, № 12002 від 25.12.2015 року.

Саме на підставі вказаних накладних позивачем були сформовані відповідні показники податкової звітності у періоді, що перевірявся.

Розрахунок між сторонами за договором проводився у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 177 від 20.01.2016 року, № 162 від 20.01.2016 року, № 193 від 21.01.2016 року, № 325 від 02.02.2016 року, № 501 від 15.02.2016 року, № 492 від 15.02.2016 року, № 517 від 16.02.2016 року, № 548 від 18.02.2016 року, № 618 від 24.02.2016 року, № 754 від 03.03.2016 року, № 932 від 18.03.2016 року, № 1106 від 30.03.2016 року, № 1098 від 30.03.2016 року, № 1130 від 31.03.2016 року, № 1321 від 11.04.2016 року, № 1190 від 05.04.2016 року, № 1307 від 11.04.2016 року, № 1380 від 13.04.2016 року, № 1374 від 13.04.2016 року, № 1391 від 14.04.2016 року, № 1451 від 18.04.2016 року, № 1446 від 18.04.2016 року, № 1494 від 20.04.2016 року, № 1677 від 04.05.2016 року, № 1779 від 11.05.2016 року, № 1787 від 12.05.2016 року, № 1806 від 13.05.2016 року, № 1826 від 13.05.2016 року, № 1832 від 16.05.2016 року, № 1881 від 17.05.2016 року, № 1870 від 17.05.2016 року, № 1847 від 17.05.2016 року, № 1913 від 18.05.2016 року, № 1946 від 19.05.2016 року, № 1984 від 23.05.2016 року.

Також позивачем надані суду копії видаткових накладних з контрагентами, яким у подальшому був реалізований товар, який був придбаний у ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД» та у ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ» (т. 1 а.с. 143 - 250, т. 2 а.с. 1 - 13).

Крім цього, позивачем надано суду договір оренди № 14 від 26.12.14 р. та акт передачі об'єкту оренди до нього від 01.01.15 р., що підтверджує наявність у позивача відповідних складських приміщень у м. Києві у яких проводились роботи.

Відповідні роботи були проведені на складі позивача, тому відповідні акти приймання - передачі кабелю за договором № 0112-2 ПП не складались.

Суд зазначає, що враховуючи тип товару щодо якого виконувались операції - кабель, встановити який конкретно кабель щодо якого проводилась передпродажна підготовка та кому з контрагентів позивача було реалізовано у подальшому, не виявляється можливим.

Операції з виконання робіт за договором № 0112-2 ПП виконувались не вручну, а за допомогою спеціальних технічних засобів.

Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД», ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД» та ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ» за спірний період, що перевірявся.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до норм п. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 ПК України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством визначено принцип персональної відповідальності платника податку та право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права та у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідні роботи проводились відповідними працівниками не вручну, а за допомогою пристрою

За таких обставин, суд не приймає посилання відповідача на неможливість вчинення господарських операцій контрагентами позивача через висновків викладених в акті перевірки № 562/05-19-14-04/37841178 від 08.09.2016 року, оскільки позивач не повинен нести відповідальність за зловживання, які вчинені чи могли бути вчинені його постачальниками.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Мастер - Кабель Україна» та ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД», ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД» та ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ» за грудень 2015 року не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Позивачем надано суду первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ЕРІДА ТРЕЙД», ТОВ «ГЕЛІАДА ЛТД» та ТОВ «ІМПЕРІАЛ АКТИВ» у грудні 2015 року.

Отже, позивачем були правомірно сформовані показники податкової звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства у спірних правовідносинах у грудні 2015 року.

Враховуючи вищевикладене податкові повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000981202 від 28.09.2016 року та № 0000971201 від 28.09.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, в сумі 88 004, 00 грн., понесені позивачем, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, практикою Європейського суду з прав людини, ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Кабель Україна» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000981202 від 28.09.2016 року та № 0000971201 від 28.09.2016 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000981202 від 28.09.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000971201 від 28.09.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер - Кабель Україна» (код ЄДРПОУ 37841178) судовий збір в сумі 88 004 (вісімдесят вісім тисяч чотири) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 20 березня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 27 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.