Постанова № 65576365, 14.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м.Житомир справа № 806/1932/16

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.

секретар судового засідання Ткачук А.В.,

за участю: представника позивача та представника третьої особи - Евіна А.К.,

представника відповідача Савицької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" до Головного управління ДФС у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імір", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000321401 від 13.06.2016 у частині,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000321401 від 13 червня 2016 року форма "Р" ГУ ДФС у Житомирській області про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1946446 грн. У обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ "Головинський граніт" указувало, що відповідачем всупереч вимог Податкового кодексу України до податкового повідомлення - рішення включено суму в розмірі 1507504 грн по взаємовідносинам Товариства з ТОВ "Імір" за 2013 - 2015 р.р. і суму податкового кредиту в розмірі 49653 грн за період з лютого 2013 до березня 2015 року, оскільки висновки акту перевірки № 1/06-30-07-22 від 19.05.2016, покладені в спірну частину податкового повідомлення - рішення, не відповідають дійсності. Під час перевірки Товариством надано всі необхідні розрахункові та первинні документи, які підтверджують податковий кредит за період, що перевірявся. На думку позивача, висновки про відсутність господарських операцій між ПАТ "Головинський граніт" та ТОВ "Імір" зроблені не на аналізі первинних бухгалтерських документів, а лише на необґрунтованих припущеннях перевіряющих. Окрім цього, позивач указував на математичні помилки допущені в акті перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та додаткових пояснень по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, з мотивів наведених у письмових запереченнях на позов і додаткових поясненнях.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін і представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що з 29.04.2016 по 12.05.2016 посадовими особами Володарсько - Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та Головного управління ДФС у Житомирській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності ПАТ "Головинський граніт" з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні, утриманні та сплаті до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо надходження та списання коштів з каси та розрахункових рахунків підприємства за період діяльності з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р..

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Житомирській складено акт від 19.05.2016 № 1/06-30-07-22 (т. 1 а.с. 11-32).

Вказаним актом, поміж іншого, зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість в загальній сумі 1580038 грн, в тому числі по періодам: лютий 2013 року - 1329 грн; березень 2013 року - 917 грн; квітень 2013 року - 10667 грн; травень 2013 року - 79321 грн; червень 2013 року - 62657 грн; липень 2013 року - 67280 грн; серпень 2013 року - 69190 грн; вересень 2013 року - 69184 грн; жовтень 2013 року - 65237 грн; листопад 2013 року - 111512 грн; грудень 2013 року - 49091 грн; січень 2014 року - 37556 грн; лютий 2014 року - 57246 грн; березень 2014 року - 70726 грн; квітень 2014 року - 58108 грн; травень 2014 року - 44127 грн; червень 2014 року - 57939 грн; липень 2014 року - 58066 грн; серпень 2014 року - 80134 грн; вересень 2014 року - 129209 грн; жовтень 2014 року - 73404 грн; листопад 2014 року - 64526 грн; грудень 2014 року - 65045 грн; січень 2015 року - 51909 грн; лютий 2015 року - 66278 грн; березень 2015 року - 79380 грн.

На акт позапланової виїзної перевірки № 1/06-30-07-22 від 19.05.2016 ПАТ "Головинський граніт" подано заперечення від 02.06.2016 № 2-1 (т. 4 а.с. 10-14).

13 червня 2016 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області, на підставі акту перевірки № 1/06-30-07-22 від 19.05.2016, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000321401 про збільшення суми грошового зобов'язання Публічному акціонерному товариству "Головинський граніт" за платежем податок на додану вартість на 1975048,00 грн (за податковим зобов'язанням - 1580038 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 395010 грн).

Зі змісту акту перевірки від 19.05.2016 слідує, що висновок контролюючого органу про заниження ПАТ "Головинський граніт" податку на додану вартість на суму 1580038 грн обґрунтовано завищенням Товариством податкового кредиту по отриманим послугам від ТОВ "Імір" на суму 1507504 грн, який не підтверджено перевіркою та не доведено в використанні в господарській діяльності підприємства, а також безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ не підтвердженими податковими накладними та іншими первинними документами на загальну суму 72534 грн.

Позивач погоджується із грошовим зобов'язанням за безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми в розмірі 22881 грн, яка не підтверджена податковими накладними, і не оскаржує його.

Разом з цим, вважаючи, що податкове повідомлення - рішення у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1946446 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 1557157 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 389289 грн, є протиправним ПАТ "Головинський граніт" звернулося до суду з даним позовом.

Суд, перевіряючи податкове повідомлення - рішення в спірній частині на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, виходив із такого.

Податковий кредит, згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі абз. 1 п. 198.2 цієї статті ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Щодо податкового кредиту ПДВ з вартості наданих послуг ТОВ "Імір" у перевіряємий період.

Заперечуючи право ПАТ "Головинський граніт" на податковий кредит з податку на додану вартість, сформованих по операціях з указаним контрагентом у сумі 1507504 грн, відповідач зазначав, що надання послуг платнику у перевіряємому періоді ТОВ "Імір не підтверджено відповідними розрахунковими, та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. При цьому контролюючий орган указував, що до перевірки надано акти виконаних робіт та податкові накладні, які оформлені з порушенням чинного законодавства та не дають змогу ідентифікувати надані роботи та послуги, яка фактично продукція виготовлена, її кількість, ціна за одиницю виготовленої продукції. Надані до перевірки матеріали (податкові накладні), на думку перевіряючих, не містять достовірних доказів щодо пов'язаності з господарською діяльністю та виконанням всіх зобов'язань, обумовлених укладеним договором.

Окрім цього, завищення позивачем податкового кредиту з вартості отриманих від ТОВ "Імір" послуг відповідачем обґрунтовано тим, що до перевірки не надані сертифікати походження продукції, що пов'язані з господарською діяльністю Підприємства.

Судом установлено, що 01 грудня 2012 року між ТОВ "Імір" (Виконавець) та ПАТ "Головинський граніт" (Замовник) укладено договір про надання послуг № 2012/12/01 (т. 1 а.с. 41-44).

За змістом п. 1 указаного договору по замовленню Замовника, Виконавець надає послуги з обробки матеріалу Замовника (далі - Давальницької сировина), а Замовник приймає і оплачує надані послуги відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 2012/12/01, Виконавець надає послуги з обробки Давальницької сировини своїми силами і на обладнанні Замовника. Вид послуг, що надаються, якщо це потрібно, Сторони обумовлюють в Специфікаціях, які мають бути підписані Сторонами. Специфікація є невід'ємною частиною цього Договору.

Днем виконання зобов'язань Виконавця щодо надання послуг з обробки давальницької сировини є дата постачання обробленої давальницької сировини на склад Замовника (п. 2.5 договору).

Згідно зі п. 3.1 договору № 2012/12/01 оброблена давальницька сировина має бути упакована згідно Специфікації.

Виконавець надає для приймання оброблену давальницьку сировину, яка приймається Замовником на склад у смт. Головине. Прийом обробленої давальницької сировини здійснюється представником Замовника на складі замовника за адресою: Житомирська обл., Черняхівський р-н, смт. Головине, вул. Адміністративна, 8, якщо інше не обумовлено Сторонами в Специфікації (п.п. 5.1, 5.2 вказаного договору).

Пунктом 6.3 договору визначено, що оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з дня закінчення календарного місяця. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

До договору сторонами були підписані специфікації (замовлення) на послуги з обробки давальницької сировини в квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2013 року (т. 1 а.с. 46, 64, 79, 92, 105, 122, 137, 150, 164), в січні - грудні 2014 року (т. 1 а.с. 173, 180, 195, 210, 223, 240; т. 2 а.с. 10, 27, 46, 65, 79, 89).

Фактичне виконання даного договору, а саме надання третьою особою позивачу у квітні 2013 року - грудні 2014 року послуг по виготовленню гранітних виробів, ПАТ "Головинський граніт" підтверджується наступними документами.

Актами прийому - передачі сировини: в квітні 2013 року (т. 1 а.с. 47-59), в травні 2013 року (т. 1 а.с. 65-76), в червні 2013 року (т. 1 а.с. 80-89), в липні 2013 року (т.1 а.с. 93 -102), в серпні 2013 року (т.1 а.с. 106-119), у вересні 2013 року (т. 1 а.с. 123-134), в жовтні 2013 року (т. 1 а.с. 138-147), в листопаді 2013 року (т. 1 а.с. 151-161), в грудні 2013 року (т. 1 а.с. 165-170), в січні 2014 р. (т. 1 а.с. 174-177), в лютому 2014 р. (т.1 а.с. 181-192), в березні 2014 р. (т. 1 а.с. 196 -206), в квітні 2014 року (т. 1 а.с. 211-220), в травні 2014 р. (т. 1 а.с. 224-237), в червні 2014 р. (т. 1 а.с. 241-250, т. 2 а.с. 1-7), в липні 2014 р. (т. 2 а.с. 11-24), в серпні 2014 р. (т. 2 а.с. 28-43), в вересні 2014 р. (т. 2 а.с. 47-62), в жовтні 2014 р. (т. 2 а.с. 66-76), в листопаді 2014 р. (т. 2 а.с. 80-86), в грудні 2014 р. (т. 2 а.с. 90-97).

Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2013 року (т. 1 а.с. 61 - 62); за травень 2013 року (т. 1 а.с. 78), за червень 2013 року (т. 1 а.с. 91), за липень 2013 року (т. 1 а.с. 104), за серпень 2013 року (т. 1 а.с. 121), за вересень 2013 року (т. 1 а.с. 136), за жовтень 2013 року (т. 1 а.с. 149), за листопад 2013 р. (т. 1 а.с. 163), за грудень 2013 року (т. 1 а.с. 172), за січень 2014 р. (т. 1 а.с. 179), за лютий 2014 р. (т. 1 а.с. 194), за березень 2014 р. (т. 1 а.с. 208-209), за квітень 2014 р. (т. 1 а.с. 222), за травень 2014 р. (т. 1 а.с. 239), за червень 2014 р. (т. 2 а.с. 9), за липень 2014 р. (т. 2 а.с. 26), за серпень 2014 р. (т. 2 а.с. 45), за вересень 2014 р. (т. 2 а.с. 64), за жовтень 2014 р. (т. 2 а.с. 78), за листопад 2014 р. (т. 2 а.с. 88), за грудень 2014 р. (т. 2 а.с. 99).

А також розрахунками вартості виконаних робіт за квітень 2013 року - грудень 2014 року.

Всі документи підписані Замовником і Виконавцем та скріплені печатками ТОВ "Імір" і ПАТ "Головинський граніт".

У результаті надання послуг по виготовленню гранітних виробів ТОВ "Імір" виписано на користь ПАТ "Головинський граніт" податкові накладні (т. 2 а.с. 103-110, 116-132, 139-154, 160- 171).

Так, за результатами надання послуг по виготовленню гранітних виробів контрагентом на користь позивача видано податкових накладних у квітні - грудні 2013 року на загальну суму 3032853,64 грн, у т.ч. ПДВ - 505475,61 грн; у січні - грудні 2014 року на загальну суму 4224426,96 грн, у т.ч. ПДВ - 704071,16 грн; у січні, лютому та березні 2015 року податкові накладні загальну суму 1085399,01 грн, у т.ч. ПДВ - 180899,84 грн. Усього ТОВ "Імір" у вказаний період наданого позивачу послуг на суму 8342679,61 грн, у т.ч. ПДВ - 1390446,60 грн.

Суми податку на податку на додатну вартість по вищевказаним податковим накладним включено ПАТ "Головинський граніт" до складу податкового кредиту у відповідному періоді 2013 - 2015 років у загальному розмірі 1390446,60 грн і відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", за відповідні звітні періоди.

Оплата наданих послуг проведена позивачем частково, про що свідчать оборотно - сальдові відомості по рахунку 631 ПАТ "Головинський граніт" за 2013 - 2014 р.р. по зазначеному контрагенту (т. 7 а.с. 31-40).

Суд зазначає, що надані до суду документи (податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та ін.) по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Імір" в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та мають всі необхідні, встановлені законом, обов'язкові реквізити, розкривають зміст господарських операцій, які виникли між позивачем і його контрагентом.

Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними в матеріалах справи відсутні.

При цьому слід відмітити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

В той же час, у актах здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підписані ТОВ "Імір" та ПАТ "Головинський граніт", описано які саме Виконавцем були надані послуги та вказано "Послуги по виготовленню гранітних виробів", тобто акти містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій. Найменування указане в актах узгоджується із номенклатурою послуг, яка зазначена у податкових накладних.

Отже, перелічені первинні документи є належними та допустимими доказами, відповідно до приписів ст. 70 КАС України, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а саме надання позивачу послуг по виготовленню гранітних виробів.

Суд вважає, що посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів походження та посвідчення якості товару як на підставу, що унеможливлює віднесення даних послуг до податкового кредиту Підприємства є безпідставними. Так як сертифікати відповідності - документи, які підтверджують якість товарів, та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів та/або надання (виконання) послуг, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.

У даному випадку сертифікати відповідності не можуть бути доказами, які однозначно спростовують або підтверджують факт надання ТОВ "Імір" послуг по виготовленню гранітних виробів з давальницької сировини ПАТ "Головинський граніт".

Отож, відсутність сертифікатів походження та посвідчення якості товару не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору.

Водночас суд наголошує, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

У свою чергу, податкові накладні, виписані вказаним контрагентом для ПАТ "Головинський граніт" і на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у квітні 2013 року - березні 2015 року, відповідають вимогам Податкового кодексу України та наказам Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.11.2011 за № 1333/20071; від 22.09.2014 № 957 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за N 1235/26012; наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за N 185/24962 (у редакціях, чинних на момент видачі відповідних податкових накладних), містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд констатує, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між ПАТ "Головинський граніт" та ТОВ "Імір" недійсним.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором про надання послуг за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Також суд ураховує, що в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Імір" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору від 01.12.2012.

Отже, дефекти в юридичному статусі контрагента позивача - ТОВ "Імір" на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних відсутні.

Судження представника відповідача щодо "штучного" формування позивачем податкового кредиту за рахунок включення сум ПДВ з вартості наданих послуг ТОВ "Імір", оскільки немає можливості визначити, яким чином надані послуги пов'язані з діяльністю ПАТ "Головинський граніт", доцільність та необхідність їх використання, суд оцінює критично, зважаючи на таке.

Податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.

Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Відтак, на думку суду, підстави виключати з податкового обліку витрати на оплату послуг (у тому числі й по ПДВ) лише з тих мотивів, що платник може самостійно виконати відповідні роботи (послуги) власними силами без залучення інших постачальників відсутні.

В судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи неодноразово зазначав, що самостійна обробка каменю ПАТ "Головинський граніт" була неможлива, оскільки наприкінці 2012 р. працівники з виробничих підрозділів по обробці каміння позивача в кількості 134 особи були звільнені у зв'язку з переведенням до ТОВ "Імір", з метою приведення Товариства за кількістю працюючих у відповідність до об'єкта приватизації групи "А" та подальшим ініціюванням приватизації. Впродовж 2012-2015 р.р. колишні працівники ПАТ "Головинський граніт", працюючи та отримуючи заробітну плату від ТОВ "Імір", надавали послуги по виробництву гранітної продукції з давальницької сировини в межах господарських відносин між позивачем і його контрагентом.

На підтвердження наведеного до матеріалів справи долучені копії трудових книжок працівників, наказу ТОВ "Імір" про прийняття на роботу від 03.12.2012, штатний розпис ТОВ "Імір", відомості на виплату грошей працівникам ТОВ "Імір", платіжні відомості Товариства, а також штатний розпис ПАТ "Головинський граніт" 01.12.2012.

Оборотно - сальдовими відомостями ТОВ "Імір" підтверджено сплату платником єдиного внеску на державне соціальне страхування у 2013 - 2015 роках (по рахунку 650), податку на додану вартість у 2013 - 2014 роках (по рахунку 6415), податку з доходів фізичних осіб у 2013 - 2015 роках (по рахунку 6411), податку на прибуток (рахунок 6412), військового збору (рахунок 642).

Та обставина, що відомості на виплату зарплати та коштів, тобто документи ТОВ "Імір", мають певні недоліки та дефекти не спростовують реальності господарських операцій між позивачем і цим Товариством, а також не можуть бути безумовною підставою для позбавлення ПАТ "Головинський граніт" права на формування податкового кредиту на підставі первинних документів і податкових накладних.

Одночасно суд указує, що під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем послуг по виготовленню гранітних виробів із давальницької сировини ПАТ "Головинський граніт" було необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу від реалізації гранітних виробів, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.

Факт реалізації позивачем виробів з граніту у перевіряємий період представником відповідача не заперечувався та підтверджується реєстром суб'єктів господарювання, з якими ПАТ "Головинський граніт" перебував у господарських відносинах (в розрізі договорів) у 2013-2015 роках (т. 7 а.с. 15-19).

Також суд відмічає, що відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, контролюючим органом не доведено існування таких обставин у даній справі.

Таким чином, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ із вартості наданих третьою особою послуг відповідає вимогам податкового законодавства.

Стосовно розміру податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як видно зі змісту акту перевірки пп. 3.2.2 «Податковий кредит» і п. 4 «Висновок» збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість перевіряючими пов'язано із віднесенням ПАТ «Головинський граніт» до податкового кредиту суми ПДВ 1507504 грн, яка в подальшому включена до спірного податкового повідомлення - рішення, по податкових накладних від ТОВ «Імір».

Однак, співсталяючи дані таблиці (стор. 30 - 32 акту) та копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Імір» на користь позивача у спірний період, приєднаних до матеріалів справи, судом з'ясовано, що акт містить ряд помилок і неточностей, зроблених відповідачем при викладенні в акті перевірки обставин щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Імір».

Так, замість загальної суми операції з ПДВ у розмірі 33328,50 грн, ПДВ - 6665,70 грн у відповідності до податкової накладної від 31.05.2013 № 6, посадовими особами відповідача указано, із посиланням на цю накладну, загальну суму операції 59984,40 грн, ПДВ - 9997,40 грн. На підставі податкової накладної від 31.10.2013 № 24 позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 9600,00 грн (загальна сума з ПДВ 57600,00 грн), натомість відповідачем відображено - ПДВ - 9400 грн із загальної суми 57600,00 грн.

У судовому засіданні встановлено, що податкова накладна від 30.11.2013 № 20 на суму ПДВ 49091,44 грн участі у формуванні податкового кредиту не приймала. Позивачем указану суму ПДВ віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної № 20 від 31 грудня, а не 30 листопада 2013 року.

Реєстром отриманих податкових накладних за вересень 2014 р. спростовано факт формування ПАТ «Головинський граніт» податкового кредиту на підставі податкової накладної від 30.09.14 № 12 на суму ПДВ 64467,59 грн, посилання на яку зазначено в акті. Втім у справі наявна податкова накладна від 30.09.14 № 15 на суму ПДВ 64741 грн, яка також описана відповідачем у таблиці акту.

Факт наявності вказаних помилок і неточностей в акті представником відповідача в судовому засідання спростовано не було.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що надані позивачем до перевірки документи податковим органом належним чином проаналізовано не було, внаслідок чого відповідач безпідставно вказав про те, що позивачем у перевіряємий період до податкового кредиту віднесено суму ПДВ по податкових накладних ТОВ "Імір" у розмірі 1507504 грн замість фактичної суми ПДВ 1390447 грн.

Отож, висновки органу контролюючого органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо завищення формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "Імір" за перевіряємий період зроблені без належної оцінки та ретельного дослідження зібраної за результатами перевірки інформації, що є неприпустимим, мають характер припущень, а тому не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення у відповідній частині.

З приводу збільшення позивачу податковим повідомленням - рішенням суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49653 грн і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12414 грн.

Стверджуючи про те, що позивачем допущено порушення норм податкового законодавства, а саме занижено податок на додану вартість за лютий 2013 року - березень 2015 року в сумі 72534 грн, із яких 22881 грн ПАТ «Головинський граніт» не оскаржує, ГУ ДФС у Житомирській області вказувало лише на те, що ПАТ "Головинський граніт" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ не підтверджені податковими накладним.

Так, із розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість ПАТ «Головинський граніт», акту перевірки від 19.05.2016 № 1/06-30-07-22/31603505 (стор. 35), видно, що донарахування суми грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій податковим повідомлення - рішенням від 13.06.2016 № 0000321401 обґрунтовано заниженням позивачем податку у зв'язку з господарськими операціями із:

- ТОВ «Стоун - 3» за лютий 2013 року на суму 1329 грн і листопад 2013 року на суму 5000 грн;

- ТОВ «Пропіленпак» за березень 2013 року на суму 917 грн;

- ПАТ «Коростишівський кар'єр» за квітень 2013 року на суму 10667 грн;

- ТОВ «Золотий коровай» за травень 2013 р. на суму 1403,38 грн;

- ТОВ «Лідер Продукт» за серпень 2013 року на 1509 грн та вересень 2013 року на 1028 грн;

- ПП «Будсвіт Плюс» за вересень 2013 року на 1188 грн і жовтень 2014 року на суму 4888 грн;

- ДП «УТЛЦ» за жовтень 2013 р. на 1079,30 грн;

- ТОВ «Компанія Гранкор» за серпень 2014 р. на 14081,20 грн;

- ТОВ «Будексім - КР» за серпень 2014 року на суму 1396,33 грн;

- ДТГО ПЗЗ за жовтень 2014 р. на 2000 грн;

- Управління начальника робіт за березень 2015 р. - 5147 грн;

- Перелік постачальників за березень 2015 р. на 7021 грн.

У відповідності до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За наведених обставин, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що донарахування відповідачем податковим повідомленням - рішенням від 13 червня 2016 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий - квітень 2013 року в сумі 12913 грн і застосування штрафних санкцій за порушення допущені у цьому періоді в розмірі 3228 грн здійснено контролюючим органом без дотримання строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.

Щодо відсутності податкових накладних, виписаних ТОВ «Золотий коровай», ПП «Будсвіт Плюс», ДП «УТЛЦ», ТОВ «Стоун - 3» на суму 5000 грн, ТОВ «Компанія Гранкор», ТОВ «Будексім - КР», ДТГО ПЗЗ.

Під час судового розгляду справи висновки відповідача щодо відсутності у позивача податкових накладних від указаних контрагентів на загальну суму 31036 грн спростовані, копії податкових накладних на указані суми приєднані до матеріалів.

Факт видачі продавцями, а саме ТОВ «Золотий коровай», ПП «Будсвіт Плюс», ДП «УТЛЦ», ТОВ «Стоун - 3», ТОВ «Компанія Гранкор», ТОВ «Будексім - КР», ДТГО ПЗЗ, позивачу у спірний період податкових накладних на загальну суму ПДВ 31036 грн, яка позивачем включена до складу податкового кредиту у відповідному періоді 2013 - 2014 років, підтверджено реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Копії реєстрів та додатку 5 долучені до матеріалів справи.

Відносно решти податкового кредиту за серпень - вересень 2013 року та березень 2015 року в сумі 14705,91 грн.

Судом установлено, що розбіжності у сумах податкового кредиту за вказаний період зумовлені помилками ПАТ «Головинський граніт», які були допущені під час складання реєстрів податкових накладних, а саме у зв'язку із зазначенням невірних назв контрагентів.

Податковий кредит у розмірі 14705 грн сформовано в результаті віднесення сум ПДВ по податковим накладним ТОВ ТК «Лідер Продукт» за серпень 2013 року на суму 1509 грн і вересень 2013 р. на суму 1028 грн, ДГП Гелеоекспертиза за березень 2015 р. на суму 5147,52 грн, ТОВ «Агрогруп» за березень 2015 р. на суму 503,33 грн, ПП «Приватна фірма Сокіл» за березень 2015 р. на суму 3333,33 грн, ТОВ «Схід - Діамант» за березень 2015 р. на суму 1906,13 грн, ПАТ «Національний депозитарій Укр.» за березень 2015 р. на суму 58,00 грн, ТОВ «Ремо - ремонт енергосистем» за березень 2015 р. на суму 1220,00 грн.

З метою усунення розбіжностей позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок Додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Наведене представником відповідача не заперечувалося, жодних доказів на підтвердження висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту в розмірі 45742 грн у ході судового розгляду справи контролюючим органом не надано.

Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання, що доводи про те, що позивачем завищено податковий кредит на суму 49653 грн є хибними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення в спірній частині.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.06.2016 № 0000321401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1946446 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 1557157 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 389289 грн, є протиправним, тому його необхідно скасувати в цій частині.

Беручи до уваги все зазначене, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 29196,69 грн (платіжне доручення № 1364 від 06.10.2016) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.06.2016 № 0000321401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1946446 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 1557157 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 389289 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" 29196,69 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 21 лютого 2017 р.