Рішення № 65573080, 21.03.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6356/16-ц

Провадження №2/442/283/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючоїсудді: Гарасимків Л.І.

при секретарі - Петрів В.М.

за участю позивача ОСОБА_1»як І.Д.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1»як ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про реальний розподіл житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1»як ОСОБА_4 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_5 про реальний розподіл житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що їй, ОСОБА_1»як ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 51/100 ідеальної частини будинковолодіння №13 по вулиці Тичини у селі Лішня, Дрогобицького району Львівської області. Інших 49/100 ідеальних частин цього будинковолодіння належить ОСОБА_5. Зазначене нерухоме майно належить їй на праві спільної часткової власності відповідно до Договору за №2-2288 від 03 листопада 1993р., укладеного між Дрогобицьким Держлісгоспом та нею, ОСОБА_1»як ОСОБА_4, який зареєстровано Дрогобицьким бюро технічної інвентаризації в Реєстрову книгу 20 листопада 1993р. Інвентаризаційна вартість її ідеальної частки у будинковолодінні №13 по вулиці Тичини у селі Лішня Дрогобицького району Львівської області на даний час становить 15608грн. 00коп. Житловий будинок №13 з приналежними до нього господарськими прибудовами по вулиці Тичини у селі Лішня, Дрогобицького району Львівської області розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,1146га, що належить їй та відповідачу на праві спільної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 01.11.2005р. Однак, на даний час вона з відповідачем не можуть дійти згоди, щодо користування та розпорядження вищезазначеним нерухомим майном, що перебуває у їхній спільній власності. Крім цього, відповідач у справі неодноразово порушував та продовжує порушувати її право у спільній частковій власності на вищезазначене нерухоме майно, що підтверджується в тому числі фактом невиконання відповідачем ОСОБА_5 до цього часу чинного судового рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2010р. у справі №22ц-130/2010р. Такі дії відповідача ОСОБА_5 явно суперечать ряду норм матеріального права України, в тому числі суперечать ряду положень Цивільного кодексу України. Тому, з метою захисту порушуваних відповідачем ОСОБА_5 її законних прав та інтересів, з метою уникнення у подальшому між нею та відповідачем будь-яких спорів та побутових конфліктів з приводу користування цим спільним житлом та земельною ділянкою для його обслуговування, а також з метою уникнення суперечок з приводу утримання квартири, вона змушена звернутись із даною позовною заявою до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1»як І.Д. та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, суду пояснили, що зважаючи на розмір належної позивачу ОСОБА_1»як І.Д. - 51/100 ідеальної частки у праві спільної часткової власності на будинковолодіння №13, під час реального розподілу цього будинковолодіння, останній необхідно виділити у її особисту власність наступні приміщення, якими вона реально користуюся на даний час, зокрема : у житловому будинку, що позначений літ. «А-11» - коридор-сходову клітку, позначений літ. «1-1» площею 10,4 кв. метрів, кухню літ. «1-2» площею 10,3кв. метрів, кімнату літ. «1-3» площею 14,6 кв. метрів, кімнату літ. «1-4» площею 18,9кв. метрів, санвузол літ. «1-5» площею 3,6 кв. метрів, коридор літ. «1-6» площею 3,6 кв. метрів, у мансардному приміщення: коридор літ. «1-7» площею 4,0 кв. метрів, кладова літ. «1-8» площею 5,0 кв. метрів, кімната літ. «1-9» площею 13,9кв. метрів; підвал літ. «1» площею 2,5кв. метрів, підвал літ.«11» площею 9,3кв. метрів та підвал літ. «111» площею 10,9кв. метрів, що становить разом по житловому будинку «А-11» 107 квадратних метрів загальної площі, з яких житлова площа становить 47,40 квадратних метрів; а також виділити сарай, позначений літ. «Б» площею І6 кв. метрів, висотою 2,6м. та обємом 41 куб. метр; вбиральню, позначену літ. «Г» площею 1,3кв. метрів та 1/2 металевого огородження будинковолодіння, оскільки статтею 358 ЦК України «Здійснення права спільної часткової власності» визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності: у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників (в даному випадку від іншого співвласника), які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальною компенсації: якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності і посвідчений нотаріально, він є обовязковим і для особи, яка придбає згодом частку у праві спільної часткової власності на це майно. Просять задоволити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, посилаючись на обставини викладені у запереченні на позовну заяву просить в задоволені заявлених вимог відмовити.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, з»ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, щов задоволені заявлених позовних вимог слід вімовити, виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1»як ОСОБА_4 зверталася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_5 про поділ земельної ділянки, що була закріплена за житловим будинком №13 по вул.Тичини в с.Лішня, Дрогобицького району, належної сторонам на праві приватної власності та рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 03 вересня 2007 року, заявлені вимоги було задоволено.

Як вбачається із рішення Апеляційного суду Львівської області від 12.11.2007р., рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.09.2007р. скасоване та ухвалено нове, яким в позові ОСОБА_1»як ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ земельної ділянки по варіанту експертизи від 09.07.2007р. відмовлено за безпідставністю, мотивуючи тим, що згідно зі ст.89 ЗК України: поділ земельної ділянки на окремі або виділення з неї окремої частки в натурі, можливі без нанесений шкоди для її господарського призначення та ущемлення законних інтересів когось із співвласників, а проведений судом поділ земельної ділянки, ущемлює законні інтереси не тільки відповідача, а й позивача, оскільки вони не зможуть належно використовувати земельні ділянки за їх призначенням.

Як вбачається із рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 25.09.2009р., у задоволені заявлених вимог позивача ОСОБА_1»як ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою, відмовлено та рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01.03.2010р., вищевказане рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області було скасоване та ухвалено нове, згідно якого визначено порядок користування земельної ділянкою в с.Лішня, вул.Тичини,13, Дрогобицького району, Львівської області між ОСОБА_1»як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по варіанту 2 висновку за №197/09 судової будівельно-технічної експертизи, оскільки визначення порядку користування земельною ділянкою припинить конфлікти між сторонами, усунуті будуть причини, що сприяють конфліктам, так як кожний із сторін буде мати визначену межу користування земельною ділянкою та повинен дотримуватися вимог, передбачених ст.103 ЗК України щодо добросусідства, крім того, судом було враховано і ту обставину, що при визначенні порядку користування земельною ділянкою по варіанту 2 висновку №179/09 судової будівельно-технічної експертизи буде найбільш приємливим варіантом для співвласників щодо використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких буде завдано найменше незручностей, кожний буде мати вільний доступ та заїзд на свою земельну ділянку та не створюватиме перешкод іншому співвласнику та той факт, що поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними без нанесення шкоди для її господарського призначення та ущемлення законних інтересів когось із співвласників.

Аналізуючи викладене, суд прийшов до переконання, що згідно вищевказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи можливе тільки визначення порядку користування між позивачем та відповідачем земельної ділянки.

В судовому засіданні не оспорюється і той факт, що в 2013 року позивач ОСОБА_1»як І.Д. зверталася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2013р., заявлені позовні вимоги було задоволено судом першої інстанції, однак 20.02.2014р. Апеляційний суд Львівської області своїм рішенням скасував рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 11.11.2013р. та ухвалив нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1»як ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовив, мотивуючи тим, що відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні виділеної їй в користування земельною ділянкою площею 604 кв.м. по вул.Тичини,13 в с.Лішня, Дрогобицького району, Львівської області, зокрема щодо демонтажу останнім межових знаків, міськрайонний суд прийшов до помилкового висновку про підставність пред»явленого позову.

Відповідно до ст.61 ЦПК України: Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із рішення Апеляційного суду Львівської області від 18.06.2015р., рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 16.01.2015р. в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування Державного акту на право власності на землю від 25.10.2012р. скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним і скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 25.10.2012р. серії ЯМ №205434, виданий ОСОБА_1»як ОСОБА_4.

Аналізуючи викладене, суд прийшов до переконання, що відповідно до ст.223 ЦПК України, після набрання рішення суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини, а відтак суд вважає, що заявлений позов є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88 , 209, 213, 215ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 355, 364, 365, 370, 391 Цивільного Кодексу України ст. ст. 86, 89, 120, 152, 158 Земельного Кодексу України суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1»як ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про реальний розподіл житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Головуюча-суддя ____