Ухвала суду № 65569409, 27.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2-п/243/16/2017

Справа № 243/4151/13-ц

УХВАЛА

27 березня 2017 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Гуменному М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Словянського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2 м. Словянськ Донецької області) заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року, у цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року, позовну заявупублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором судом було задоволено.

24 лютого 2017 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив скасувати заочне рішення Словянського міськрайонного суду від 18 червня 2013 року у цивільній справі позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначив, що копію вказаного заочного рішення він отримав лише 17 лютого 2017 року в канцелярії Словянського міськрайонного суду Донецької області. Прийняти участь у розгляді вказаної цивільної справи заявник не мав змоги, оскільки у період з 24 вересня 2011 року по 02 січня 2014 року він відбував покарання у місцях позбавлення волі, а тому не міг скористатися правами наданими йому ЦПК України та надати заперечення проти позову.Зазначив, що кредит від відповідача він не отримував та жодних претензій від ПАТ КБ «ПривактБанк» до нього не надходило. У звязку із наведеним, просив суд постановити рішення яким скасувати заочне рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року, у цивільній справі за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, будучи повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не зявились, подали до суду заяви з проханням судове засідання проводити у їх відсутність, заяву про перегляд заочного рішення задовольнити.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності №7887-К-О від 28 грудня 2016 року, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не зявився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності. Крім того, відповідачем було подано до суду письмові заперечення, згідно із якими ПАТ КБ «ПриватБанк»повністю не погоджується із заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та вважає, що ухвалене рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року є цілком законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні. Згідно із ст. 228 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. Аналізуючи зміст заяви, варто звернути увагу, що в ній обов'язково повинні бути зазначені процесуальні обставини для скасування заочного рішення (поважність причин неявки відповідача в судове засідання та неповідомлення їх суду) та матеріальні обставини для скасування (посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення). Згідно із ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Таким чином, для скасування заочного рішення повинні існувати як обставини процесуального характеру, так і матеріального одночасно. Виходячи з матеріалів справи та протоколу судових засідань, відповідач належним чином повідомлений та від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи. Також доречно зауважити, що відповідачу надано ряд прав та обов'язків. Зокрема (ст. 128, 131 ЦПК України): після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. З огляду на наведене, суд за наявності правових підстав та вимог ЦПК України, з урахуванням Листа Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» та умов проведення заочного розгляду справ, а саме врахував: неявку відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи а тому суд правомірно провів заочний розгляд справи та виніс судове рішення яке є законним,- справедливим та обґрунтованим. Взагалі редакція п. 3 ч. 2 ст. 229 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення потрібно не тільки поважність причин неявки відповідача, але й додатково і поважність причин неповідомлення суду про неможливість зявитись в судове засідання. Відповідач не подавав а ні клопотань, а ні заперечень та не просив відкласти розгляд справи за поважністю причини не прибуття на призначені дати судового розгляду. Щодо матеріальних підстав для скасування заочного рішення, то відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача. При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Враховуючи те, що згідно із ч. 2 ст. 225 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за загальними правилами, можна зробити висновок, що суд, ухвалюючи заочне рішення, повинен дати оцінку всім доказам, які є у справі. Таким чином, не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими (це досліджувались судом при ухваленні заочного рішення) та мали істотне значення для правильного вирішення справи. В той же час в ЦПК України чітко врегульовано порядок подачі доказів. Так, згідно із ст. 131 ЦПК України, сторони зобовязані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням даної вимоги, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин. Враховуючи сказане, можна зробити висновок, що відповідач, посилаючись на докази, якими обґрунтовуються заперечення, повинен вказати не тільки на нові докази, але й навести поважні причини, чому такі докази не були подані до початку розгляду справи по суті. І тільки за одночасної наявності названих процесуальних і матеріальних обставин суд може скасувати заочне рішення. При спеціальному порядку суд першої інстанції може переглянути заочне рішення, тільки якщо відповідач посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи у випадку відсутності відповідача з поважних причин; порушення норм процесуального права при ухваленні заочного рішення може бути підставою тільки для апеляційного оскарження. Таким чином, заочне рішення може бути переглянуте в загальному та спеціальному порядках. Якщо в загальному (апеляційному) порядку досліджується законність та обґрунтованість заочного рішення, то при спеціальному порядку досліджуються тільки вказані відповідачем нові докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи у випадку відсутності відповідача з поважних причин. Відповідно до укладеного договору № КТХІШХ89951297 від 01 вересня 2008 року ОСОБА_1 01 вересня 2008 року отримав кредит у розмірі 6988.13 гри. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір. Відповідачем не надано належних доказів не укладення кредитного договору, а також доказів, які б підтверджували факт виконання зобов'язань за договором. Згідно із ст. 614 ЦПК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно із запереченнями ОСОБА_1, з 24 вересня 2011 року по 02 січня 2014 року він буз засуджений за злочин. Статтею 11 КК України встановлено, що злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Згідно із КК України, злочини поділяються на вчинені умисно та з необережності. В обох видах вини (ст. 24 КК України) особа повинна була розуміти і передбачати настання наслідків. Тобто, в даному випадку не можна говорити про вчинення ОСОБА_1 необхідних дій для виконання зобов'язань по кредитному договору, більше того, вчиняючи злочин, ОСОБА_1 розумів наслідки, які можуть настати, в зв'язку з якими він не зможе виконувати кредитні зобов'язання, а тому не можна вважати, що всі можливі дії на виконання зобов'язання клієнтом вчинені, а тому заперечення в частині звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань являються необґрунтованими. Більше того, згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, тому відсутні підстави для звільнення боржника від відповідальності за невиконання кредитного договору. Всі твердження відповідача зазначені в заяві є надуманими, повністю спростовуються доказами по справі та не впливають на зміст ухваленого рішення. У звязку із чим, просив суд залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення, а рішення Словянського міськрайонного суду від 18 червня 2013 року, у цивільній справі за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без змін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 231 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на викладене, суд визнав за можливе провести розгляд питання щодо перегляду заочного рішення за відсутності осіб які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, вивчивши надані заперечення та докази, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст. 228 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України, підставою для перегляду заочного рішення є обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання, докази, що їх підтверджують, а також докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача ( пункти 3,4 ч.2 ст. 29 ЦПК України).

Суд приймає до уваги доводи заявника та викладені обставини щодо того, що він дійсно не мав можливості у судовому засіданні при розгляді справи навести свої заперечення та представити свої докази, якими обґрунтовує свої заперечення, вважає іх слушними і таким, що заслуговують на увагу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню, а заочне рішення у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасуванню.

Суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 380 ЦПК України, питання передбачені ст. 380 ЦПК України розглядаються при вирішенні справи у новому розгляді.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73,228 229 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року, у цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Заочне рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року, у цивільній справі № 243/4151/13-ц, провадження №2/243/1733/2013 за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку на 11 год. 30 хв. 29 березня 2017 року.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя: О.В. Ільяшевич