Рішення № 65568192, 24.03.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/683/17

Справа №235/975/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Покровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди, третя особа: відділ виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійськ Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди, третя особа: відділ виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійськ Донецької області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що протягом тривалого часу позивач працював у вугільній промисловості. Його загальний стаж роботи складає 21 рік 8 місяців 16 днів, при чому весь строк в умовах впливу шкідливих факторів.

З відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 03.05.2007 року по 19.04.2014 року, працював на посаді гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем в шахті. Звільнено його було на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію.

Під час роботи в шахті позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 01.04.2014 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у звязку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці, обумовленими впливом промислового фактора пил, запиленість повітря робочої зони переважно фіброгенної дії складала 83,6 мг/м.куб. (ПДК 10 мг/м.куб.).

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» № 503/480 від 14.03.2014 року йому було поставлено діагноз хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Ускл. Легенева недостатність першого другого ступеня захворювання професійне, встановлені вперше. Також було встановлено супутні захворювання.

25.08.2016 року згідно довідок Медико-соціальної експертної комісії позивачу безстроково встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, потребу в медикаментозному та санаторно курортному лікуванні, лікування по профпатології. Крім того, йому протипоказано роботу в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними речовинами та газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця. Рекомендовано спостереження та лікування у терапевта, пульмонолога, реабілітаційне лікування.

Лікування за наслідками професійного захворювання він продовжує і зараз. Стан його здоровя не є стабільним. У нього постійний кашель, переважно сухий, затруднене дихання, задуха при прискоренні ходи та при незначному фізичному навантаженні, почуття нехватки повітря, болі у грудній клітці та під лопатками, бистра стомленість, поганий сон, чрезмірна пітливість, загальна слабкість. Позивач вважає, що внаслідок отримання професійного захворювання йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно страждає від фізичного болю, після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, він став інвалідом.

Тривалий час він знаходиться на лікуванні. Через поганий стан його здоровя він був вимушений звільнитися з шахти і зараз не працює, хоча ще міг би працювати і виконувати ту саму роботу, яку виконував до отримання захворювання, оскільки на момент звільнення йому було всього 41 рік. Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. В результаті отримання професійного захворювання він втратив нормальні життєві зв'язки і йому приходиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Він не може виконувати більшість фізичної роботи по дому, тому більшість хатніх справ його дружина вимушена виконувати сама. Крім того, позивач є батьком, дитина потребує від нього певної матеріальної допомоги. Раніше все це він собі міг дозволити, а в даний момент його дохід суттєво знизився, та ще і значні кошти йдуть на лікування та відновлення після отримання професійного захворювання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього зявились почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням необратимості наслідків отриманого захворювання та тяжкого стану його здоровя.

Вина відповідача підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4.

Позивач просить суд стягнути на його користь з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на відшкодування моральної шкоди, внаслідок отримання професійного захворювання, суму у розмірі 50000,00 грн.

Позивач та представник позивача до судового засідання не зявилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.39, 40).

Представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» до судового засідання не зявився, надав суду заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що характер професійного захворювання позивача вказує на те, що причини зменшення його працездатності накопичувалися у нього на протязі усієї трудової діяльності, а саме на протязі майже 22 років, 15 з яких позивач працював на інших підприємствах, а не лише під час роботи на ПАТ «ШУ «Покровське». Також представник відповідача вважає, що розмір позовних вимог занадто високий та не відповідає критеріям розумності та справедливості. В звязку з чим, він просить відмовити в задоволені позову та розглянути справу без його участі (а.с.28-30).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював у ПАТ «ШУ «Покровське» з 03.05.2007 року. 19.04.2014 року був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію (а.с.7-9).

Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 14.04.2014 року №243313 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, огляд проведено первинно, ступінь втрати працездатності складає 30% з 10.04.2014 року по 01.05.2016 року. Причина втрати професійної працездатності ХОЗ1. Потребує у медикаментозному лікуванні при відсутності протипоказань (а.с.38).

Згідно довідки про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 25.08.2016 року № 0044965 ОСОБА_1 встановлено 3 (третю) групу інвалідності, огляд проведено повторно. Ступінь втрати працездатності складає 30%, з 01.05.2016 року безстрокового по проф.. патології ХОЗ1. Переогляду не підлягає. Потребує у медикаментозному, санітарно-курортному лікуванні по проф. патології (а.с.10).

Відповідно до довідки про огляд медико-соціальною експертною комісією від 25.08.2016 року №0605211 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 01.05.2016 року, причина інвалідності професійне захворювання, безстроково, черговому перегляду не підлягає. ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, спостерігається на лікуванні у терапевта (а.с.10).

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання №503/480 від 14.03.2014 року, виданого Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», ОСОБА_1, 22.10.1972 року, має хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Ускл. легенева недостатність першого-другого ступеня. Протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними речовинами та газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця. Підлягає скерування на МСЕК у звязку з встановленням профзахворювання. Надійшов до терапевтичного відділення №3 04.03.2014 року, вибув 17.03.2014 року. Захворювання професійне вперше (діагноз вперше встановленого захворювання). Місце останньої роботи: ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» (а.с.11-13).

Відповідно до виписки №929/185 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 звернувся до Центральної міської клінічної лікарні №24 міста Донецька зі скаргами на кашель з виділенням мокроти, болі в грудній клітині та під лопатками з обох сторін, задишку при незначних фізичних навантаженнях, слабкість, періодичні підвищення температури у вечері. Виписаний з незначними покращеннями з відкритим лікарняним листом на амбулаторному лікуванні до терапевта за місцем проживання. Знаходився у стаціонарі Пульм. відділення з 05.05.2015 року по 19.05.2015 року (а.с.14).

ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Республіканській клінічній лікарні профзахворювання Міністерства охорони здоровя Донецької Народної Республіки в період з 25.03.2016 року по 08.04.2016 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірний перебіг. Ускл. легенева недостатність першого-другого ступеня. Професійне захворювання повторне (а.с.15-16).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого 01 квітня 2014 року, за формою П-4, ОСОБА_1 має хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, другої стадії, помірний перебіг. Ускл. легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне вперше. Атеросклеротичний кардіосклероз. На момент розслідування потерпілий ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні. Професійне захворювання виникло у звязку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці обумовленими впливом промислового фактора пил. Причина професійного захворювання: запиленість повітря робочої зони, переважно фіброгенної дії складає 83,6 мг/м3 (ПДК-10мг/м3). За час роботи ОСОБА_1 в ПАТ «ШУ «Покровське» не зафіксовано випадків порушення технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки, гігієни праці з боку адміністрації підприємства, що могло б сприяти виникненню професійного захворювання. Даний випадок професійного захворювання узято до обліку ПАТ «ШУ «Покровське» (а.с.17-18).

Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1ст.153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексупокладено на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обовязків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно дочастини 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 рокуза наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обовязку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Частина 4 статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно зі статтями15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані з отримання професійного захворювання позивача, оскільки це є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному, санаторно- курортному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоровя потрібен певний час та грошові кошти.

Неспроможними є доводи представника відповідача викладені у запереченнях з приводу того, що позивач більш задоволений від свого життя після оформлення професійного захворювання ніж до нього, що він отримує значну суму страхових виплат від фонду соц.. страхування, пенсію за віком та пенсію по інвалідності. Не можливо бути задоволеним від життя при втраті працездатності, необхідності проходити лікування та т.ін. Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоровя позивача. В даному випадку втрату працездатності встановлено безстроково.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач надмірна і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять пять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 3ст.88 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі ч.1ст.4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600,00 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153,233,234,237-1 КЗпП України, ст. ст.60,88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди, третя особа: відділ виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Красноармійськ Донецької області, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, у якості відшкодування моральної шкоди, внаслідок отримання професійного захворювання, суму у розмірі 25000 (двадцять пять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу доАпеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні 24 березня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено протягом пяти днів.

Суддя