Ухвала суду № 65567906, 27.03.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1691/15-к

1-кп/264/27/2017

У Х В А Л А

27.03.2017 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М, при секретарі Атановій Г.О., за участю прокурора Попудько Г. А., захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі питання щодо продовження тримання обвинувачених під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходяться матеріали кримінального провадження за обвинуваченням відносно ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.2, КК України та ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.307 ч.2, 309 ч.2 , 164ч.1 КК України.

Згідно вимог ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов,язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 03 квітня 2017 року.

Прокурор в судовому засіданні вважав необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись при цьому на наявність передбачених статтею 177 КПК України ризиків, які існували і на момент обрання зазначеного запобіжного заходу, а саме імовірна можливість переховуватись від суду у разі обрання більш м»якого запобіжного заходу, вчинення нових злочинів.

Обвинувачені та захисники у судовому засіданні просили про заміну запобіжного заходу на домашній арешт або заставу , з огляду на те, що ОСОБА_3 має хвору дочку, про яку піклується її мати, ОСОБА_4 є її чоловіком, який буде допомогати їй піклуватися про хвору дитину, обвинувачені мають постійне місце мешкання, ОСОБА_4 раніше не судимий, обвинувачені понад рік перебувають під вартою, усі свідки допитані, у зв»язку з чим наведені прокурором ризики стали неактуальними.

Суд вважає доцільним продовжити тримання обвинувачених під вартою, виходячи з того, що суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє увязнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за скоєння якого передбачає позбавлення воли строком до десяти років. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину невеликої та середньої ступеню тяжкості та тяжкому злочині, який передбачає позбавлення воли строком до десяти років, що з великою часткою імовірності спонукатиме обвинувачених до втечі з під домашнього арешту. Згідно матеріалів кримінального провадження знаходячись на волі ОСОБА_3 дійсно має дочку, яка є повнолітньою особою, довгий час має хронічні захворювання та завжди мешкала окремо від обвинуваченої. ОСОБА_5 неодноразово судима за аналогічні кримінальні правопорушення.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою на два місяці.

Керуючись ст.ст. 177, 314 316, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л ИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 25 травня 2017 року.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 25 травня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А. М. Іванченко