Рішення № 65565805, 14.03.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13255/16-ц

Провадження №: 2/752/1155/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ладиченко С.В.,

при секретарі Тасенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», третьої особи Міністерства соціальної політики України про поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням та відшкодуванням моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Європейський страховий союз», третьої особи Міністерства соціальної політики України про поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням та відшкодуванням моральної шкоди.

Позивач просить суд: 1) Визнати незаконним та скасувати наказ № 41 від 03.06.2016 року про повернення телефону; 2) Визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення за № 85 від 19.07.2016 року; 3) Поновити її на займаній посаді - заступником Голови Правління Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»; 4) Стягнути з ПрАТ «Європейський страховий союз» на її користь у відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 200000 грн.; 5) Стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 19.07.2016 р. вона була звільнена з посади заступника Голови Правління Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (надалі - Відповідач) відповідно до наказу № 85 від 19.07.2016 р.

З 14 березня 2016р. по 17.07.2016 р. вона перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, згідно листів непрацездатності серія АГС № 898258 виданого 14.03.2016 року.

Відповідно до свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_1, виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в м. Києві, вона народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_3.

03.06.2016 року Відповідачем було видано наказ № 41, у якому зазначається про необхідність їй усіма можливими засобами, негайно та не пізніше 15.06.2016 року, повернути телефон переданий Відповідачем за накладною про внутрішнє переміщення від 12.08.2015 року.

Наказ № 41 від 03.06.2016 року було винесено персонально щодо неї, у цей час вона перебувала на лікарняному у зв'язку з пологами, що підтверджується листком непрацездатності серія АГС № 898258 від 14.03.2016 р.

Вийшовши на роботу 18.07.2016 року вона відразу написала заяву про надання їй відпустки по догляду за дитиною до 3-ох річного віку, з 18.07.2016 по 02.06.2019 року та одразу подала її.

Того ж дня, 18.07.2016 року, її було під розписку ознайомлено з наказом № 48 від 12.07.2016 року.

Відповідно до наказу № 48 вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу Голови Правління Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» за № 41 від 03.06.2016 року, що був винесений щодо неї під час її перебування на лікарняному, про повернення чи забезпечення повернення переданого в тимчасове користування телефону Xiaomi Мі Note Pro, інвентарний № 01186.

Після цього, вона сфотографувала власну заяву про надання їй відпустки по догляду за дитиною 3-ох річного віку, й лише дома на фотографії помітила, що її заяву, яка подана було 18.07.16 р. відповідач зареєстрував 20.07.16 р. за вх. № 07-897.

В теорії трудового права дисциплінарний проступок визначається як винне протиправне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків.Будь-яких порушень трудової дисципліни з її боку допущено не було, а оголошення останній догани не має законного підґрунтя і є наслідком напружених стосунків, що склалися між нею та адміністрацією відповідача, а також гендерної дискримінації, проте аж ніяк не порушенням нею трудових обов'язків, тим більше під час її перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.

Керуючись п. f ч. 1 ст. 11 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18.12.1979 року, ратифікованою Верховною Радою України, держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі зайнятості, з тим щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок рівні права, зокрема право на охорону здоров'я та безпечні умови праці, включаючи захист репродуктивної функції. А відповідно до п. b ч. 2 ст. 11 вищезазначеної Конвенцій, держави-сторони мають забезпечити оплачувані відпустки або відпустки з порівняльною соціальною допомогою по вагітності та пологах без втрати попереднього місця роботи, старшинства або соціальної допомоги.

Згідно статті 24 Конституції України, рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.З наведеного вище випливає, що вона на законних підставах перебувала у відпустці у зв'язку вагітністю та пологами. А відтак, наказ № 41 від 03.06.2016 року було винесено персонально щодо неї з порушенням її прав, зокрема з позбавленням її права на ознайомлення.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості. Тобто, не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості в трудовому праві випливає із змісту статті 138 КЗпП України, яка передбачає обов'язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності.

Згідно ст. ст. 139, 140, 142 КЗпП України, порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Тобто, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, Закон вимагає, аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Таким чином, неможливо притягнути до дисциплінарної відповідальності працівника, що не порушив своїх прямо передбачених трудових обов'язків.

Негайне, як вимагалося в наказі № 41 від 03.06.2016 року, повернення переданого в тимчасове користування Позивачу телефону, не є її трудовим обов'язком.

Відповідач проігнорував вимоги статті 149 КзпП України, та навіть не пропонував надати їй пояснення на свій захист, а надав лише можливість під розписку ознайомитися з наказом № 48 від 12.07. 2016 року.

18.07.2016 року вона прийшла за місцем роботи для подання заяви про надання їй відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Узаяві від 18.07.2016 року вона просила надати їй відпустку по догляду за дитиною до трьох років з 18.07.2016 року по 02.06.2019 року.

Згідно ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Хоча заява про надання їй відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, була подана нею особисто за місцем роботи 18.07.2016р., а не відправлена засобами поштового зв'язку, Відповідач зареєстрував вищезазначену заяву лише 20.07.2016 року, вхідний №07-897.

Крім того, 18.07.2016 року, після подання заяви про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-ох річного віку, її за місцем роботи під розписку було ознайомлено з наказом № 48 від 12.07.2016 року, без можливості надати пояснення.

У період між 18.07.2016р. та 20.07.2016р. Відповідачем було видано наступні накази конкретно щодо особи Позивача:

- Наказ № 49 від 18.07.2016 року, у якому зазначається, що у зв'язку з відсутністю пояснень з боку Позивача причин невиконання наказу № 41 від 03.06.2016 року, станом на 18.07.2016 р., скасувати наказ № 48 від 12.07.2016 року про оголошення Позивачу догани;

- Наказ № 85 від 19.07.2016 року, у якому зазначається, що у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків, а саме невиконання наказу № 41 від 03.06.2016 року, Позивача необхідно звільнити 19.07.2016 року, посилаючись на п. 1 ст 41 КЗпП.

Відповідно до ст. 149 КзпП, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення. У випадку, якщо порушник трудової дисципліни відмовляється надати письмове пояснення, складається відповідний акт у довільній формі, де зазначається, що порушникові було запропоновано надати письмове пояснення, але він відмовився його надати. Акт підписує посадова особа, яка склала цей акт, та не менше ніж два інших працівники (інші особи), які є свідками порушення і відмови порушника дати вказане пояснення.

Тому не відповідає вимогам закону, мотивувальна частина наказу № 49 від 18.07.2016 року, на основі якої було скасовано наказ № 48 від 12.07.2016 року про оголошення їй догани.Щодо наказу № 85 від 19.07.2016 року, то цей наказ на думку позивача є цілком незаконним.

Відповідно до п. а ч. 2. ст. 11 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18.12.1979 року, для запобігання дискримінації щодо жінок після одруження або народження дитини та гарантування їм ефективного права на працю держави-сторони вживають відповідних заходів, щоб заборонити, під загрозою застосування санкцій, звільнення з роботи на підставі вагітності або відпустки по вагітності та пологах чи дискримінації з огляду на сімейний стан при звільненні.

Законодавством України, зокрема ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.

Тим більше, відповідно до ч. 2 ст. 172 Кримінального кодексу України, незаконне звільнення з особистих мотивів неповнолітнього працівника, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

21.07.2016 року їй був надісланий лист Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» вихідний № 08-02/300, у якому було відмовлено у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відмову було вмотивовано відсутністю її права на відпустку, передбаченого ст. 2 Закону України «Про відпустки», через її звільнення згідно наказу № 85 від 19.07.2016 року.

Дії Відповідача у частині винесення наказу про догану № 48 від 12.07.2016 року, порушують положення Конвенції «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18.12.1979 року, Конституції України, трудового законодавства, якими гарантовано беззаперечне право на охорону праці жінок, включно із забороною звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

Позивач вважає що дії Відповідача, вчинялися, ймовірніше за все, саме на засадах гендерної дискримінації та небажанні з особистих мотивів залишати за нею займану нею посаду, у зв'язку з реалізацією нею її природного права на материнство.

Позивач вказує, що через дії відповідача вона постійно глибоко душевно страждає, морально, а відтак й фізично, виснажена. Через злочинну несправедливість тієї ситуації, що склалася на роботі, а також протиправні дії Відповідача, постійно надмірно нервується через її незаконне звільнення.

Постійний тиск, вимоги та безперервні дзвінки з боку Відповідача підривають й так ослаблене пологами здоров'я матері, що у своєю чергу негативно впливає на її новонароджену дитину та загрожує її нормальному розвитку. В подальшому, пережитий стрес може стати причиною нервових розладів та згубно відобразитися на її дитині.

Також позивач вказує, що із власних джерел їй стало відомо, що Відповідач докладає усіх можливих зусиль, маючи наміри заплямувати її ділову репутацію. Плюндрування ділової репутації виражається у дзвінках до її колишніх роботодавці та дзвінках до інших страхових компаній, що представлені на страховому ринку України, з відвертим наклепом про нібито підробку нею страхових полісів.

На думку Позивача, завдані їй душевні страждання, протиправними діями з боку Відповідача, не можуть бути полегшені, а тому оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 200000 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримують та просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити. Письмові заперечення відповідача на позов приєднані до матеріалів справи(а.с.57-59).

Представник третьої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився. Його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким що підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено що позивач працювала у відповідача на посаді заступника Голови правління з продажів Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз».

З 14 березня 2016р. по 17.07.2016 р. позивач перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, згідно листів непрацездатності серія АГС № 898258 виданого 14.03.2016 року.(а.с.13).

Відповідно до свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_1, виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в м. Києві, вона народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_3.(а.с.12)

19.07.2016 р. позивач була звільнена з посади заступника Голови Правління Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» відповідно до наказу № 85 від 19.07.2016 р.(а.с.21).

Підставою для звільнення позивача ОСОБА_1 з посади відповідач вказав грубе порушення нею трудових обов'язків - невиконання наказу № 41 від 03.06.2016 року (а.с.21) щодо повернення нею переданого у тимчасове користування телефону.

Звільнення відповідачем позивача ОСОБА_1 з роботи є явно не відповідаючим законодавству.

Так в судовому засіданні встановлено що виданий 03.06.2016 року Відповідачем наказ № 41, у якому зазначається про необхідність позивачу усіма можливими засобами, негайно та не пізніше 15.06.2016 року, повернути телефон переданий Відповідачем за накладною про внутрішнє переміщення від 12.08.2015 року.

Цей наказ № 41 від 03.06.2016 року було винесено персонально лише щодо позивачки, та у судовому засіданні представником відповідача не доведено жодних обставин на обґрунтування необхідності таких дій від позивача.

Відповідачу було достовірно відомо що у цей час позивач перебувала на лікарняному у зв'язку з пологами, що підтверджується листком непрацездатності серія АГС № 898258 від 14.03.2016 р.

Таким чином виконати цей наказ позивач могла лише з?явившись на роботу після лікарняного та ознайомившись з наказом.

Вийшовши на роботу 18.07.2016 року позивач відразу написала заяву про надання їй відпустки по догляду за дитиною до 3-ох річного віку, з 18.07.2016 по 02.06.2019 року та одразу подала її адміністрації. Між тим адміністрацією питання по наданню позивачці відпустки в день подачі заяви вирішено не було, а саму заяву відповідач зареєстрував лише 20.07.2016 року як надійшовшу загальну кореспонденцію.

Згідно ч.1 ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ч.1 ст. 181 КЗпП України законодавець визначає що для надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати потрібна заява жінки тому безпідставними є посилання представника відповідача про те що оскільки позивачем не був доданий оригінал свідоцтва про народження то й права на відпустку позивачки є недоведеним.

Власник або уповноважений ним орган повинен був зажадати від позивача надання копії свідоцтва про народження дитини, а у разі відмови скласти відповідний акт у довільній формі, де зазначити, що позивачці було запропоновано надати копію свідоцтва про народження дитини, але не обмежувати позивача у реалізації її передбаченого ч.1 ст. 181 КЗпП України права.

Законодавством України, зокрема у ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.

Згідно статті 24 Конституції України, рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.З наведеного вище випливає, що вона на законних підставах перебувала у відпустці у зв'язку вагітністю та пологами. А відтак, наказ № 41 від 03.06.2016 року було винесено персонально щодо неї з порушенням її прав, зокрема з позбавленням її права на ознайомлення.

Згідно ст. ст. 139, 140, 142 КЗпП України, порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. Таким чином, неможливо притягнути до дисциплінарної відповідальності працівника, що не порушив своїх прямо передбачених трудових обов'язків.

Негайне, як вимагалося в наказі № 41 від 03.06.2016 року, повернення переданого в тимчасове користування Позивачу телефону, не співвідноситься з визначенням трудових обов'язків позивача та із будь якими пунктами її посадової інструкції і не може трактуватись як одноразовове грубе порушення трудових обов'язків.

Не встановлений в діях позивача і фактів прогулу оскільки подав заяву 18.07.2016 року заяву щодо реалізації свого права на відпустку по догляду за дитиною позивач законно мала розраховувати на виконання відповідачем ч.1 ст. 181 КЗпП, та не могла допустити що відповідач піде на дії які прямо суперечать ст. 184 КЗпП України.

Між тим наказ № 41 від 03.06.2016 року суд вважає таким, що не може бути визнаний незаконним оскільки відповідач виніс його у межах своєї компетенції але не виконав передбачений законодавством порядок доведення його до відома позивача, та передчасно застосував у строки знаходження позивача на лікарняному.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

-у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідачем позивачу, завдані душевні страждання протиправними діями щодо її незаконного звільнення. Право на працю є одним з гарантованих Конституцією прав людини. Спричинена моральна шкода є значимою оскільки ігнорування передбачених трудових прав відповідачем відбулось щодо позивача яка є жінкою, матір'ю двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, у час відразу після народження нею дитини.

Це визвало додаткові хвилювання позивача. Відволікало позивача від виконання материнських обов'язків. Право на працю є одним з гарантованих Конституцією прав людини. Суд враховує тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, ступінь зниження престижу, ділової репутації, та час і зусилля, що будуть необхідні позивачу для відновлення попереднього стану.

Розмір моральної шкоди суд визначає у 25000 грн. та вважає, що така сума буде адекватною спричиненим відповідачем позивачу моральним стражданням.

У відповідності до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-61,208,209,212-215-218 ЦПК України, ст.ст. 41,139,140,142,181,184,237-1 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 85 від 19.07.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови правління з продажів Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз»

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Голови правління з продажів Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25000 (двадцять п'ять) тисяч гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 2480 грн. 42 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Ладиченко