Ухвала суду № 65565661, 23.03.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Кулянди М. І.

суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар Чебуришкіна Н.Ю.

за участю: позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 31 січня 2016 року,

встановила:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 155 489,50 (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень) 50 коп.; моральну шкоду в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень;

Вирішити питання про судові витрати.

Посилався на те, що 29 серпня 2015 року по вулиці Героїв Майдану, 92 з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна природа (далі - ДТП), під час якої зіткнулися автомобіль НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

Внаслідок ДТП позивачу з вини відповідача завдана матеріальна та моральна шкода.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 31 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

№ 22ц/794/344/17 р. Головуючий у 1 інстанції Літвінова О.Г.

Категорія 30 Доповідач Кулянда М.І.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 135489 гривень 50 коп. та 5000 гривень моральної шкоди. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, з таких підстав.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_5 у скоєнні ДТП доведена належними доказами.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 29 серпня 2015 року у м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, 92 з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна природа (далі - ДТП), під час якої зіткнулися автомобіль НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого співробітником ДАІ було складено на ОСОБА_5 протокол № АП1 467508 від 31 серпня 2015 року про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2016 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України, однак провадження у справі закрито у звязку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 13 червня 2016 року вищевказану постанову суду першої інстанції залишено в силі.

На момент дорожньо-транспортної пригоди у позивача був у наявності поліс АІ 7144067 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди також був у наявності поліс АЕ 4124185 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 26 жовтня 2016 року вбачається, що матеріальні збитки, завдані власнику автомобіля НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яке мало місце 29 серпня 2015 року, складають 200489 гривень 50 коп..Ремонт автомобіля економічно недоцільний.

Так, відповідно до частин 1, 2, 3статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування

Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Як вказано у п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, майну потерпілого, це шкода, повязана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (даліОСОБА_4) обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоровю та /або майну потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 4 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», субєктами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована.

Відповідно п.33.1.4. ст.33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобовязаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, повідомлення встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого ТЗ та контактні дані.

В травні 2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до Чернівецького обласного управління ПрАТ «СК «УНІКА» про виплату йому страхового відшкодування, відповідно до ліміту страхування, в сумі 50 000 гривень.

05 жовтня 2016 року ОСОБА_3 отримав з ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування в розмірі 45000 гривень (а.с.6).

Судом також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу 7341/2016/144934 транспортного засобу від 22 жовтня 2016 року автомобіль НОМЕР_1 було продано ОСОБА_6 за 6000 гривень (а.с.129-130).

Тому, врахувавши вищенаведені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши позов ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 135489 гривень 50 коп..

Також суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протиправними діями відповідача, внаслідок пошкодження транспортного засобу, відновлення якого є економічно недоцільним було порушено звичайний порядок та спосіб життя позивачу, у звязку з чим він зазнав моральнихстраждань, оскільки вказаним автомобілем позивач їздив на роботу та на лікування в диспансер. Позивач переніс значний стрес, внаслідок чого в нього загострилось хронічне захворювання, цукровий діабет перейшов у тяжку форму, що підтверджується виписками з історії хвороби (а.с. 137-138).

Згідно п.2 ч.2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сімї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розмірувідшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки.

В основному доводи апелянта зводяться до того, що в нього є сумніви в обєктивності висновку автотоварознавчого дослідження № 72-07-16. Крім того в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не розяснив йому право призначити по справі судову автотоварознавчу експертиу. Такі доводи апелянта є безпідставними.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції неодноразово пропонував відповідачу провести судову автотоварознавчу експертизу, на підставі наявних в справі матеріалів огляду автомобіля та інших документів, але апелянт відмовився від проведення такої експертизи, що підтверджується технічним аудіозаписом судового засідання від 31 січня 2017 року (а.с.83).

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не надано доказів продажу автомобіля, то слід зазначити, що відповідно до договору купівля-продажу 7341/2016/144934 транспортного засобу від 22 жовтня 2016 року автомобіль НОМЕР_1 було продано ОСОБА_6 за 6000 гривень (а.с.129-130).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при визначенні розміру матеріальної шкоди не врахував ту обставину, що позивач недоотримав від ПрАТ «СК «УНІКА» суму страхового відшкодування в розмірі 5000 гривень, а тому вказана сума не може бути стягнута з апелянта, то слід зазначити, що між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_5 діють договірні страхові відносини і він не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладеного договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про стягнення майнової та моральної шкоди з апелянта повинен був застосувати до даних правовідносин положення ст.1193 ЦК України, оскільки позивач на час зіткнення транспортних засобів, керував належним йому автомобілем в стані алкогольного спяніння та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи вина ОСОБА_5 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду та пошкодження транспортних засобів, а саме п.п.10.1,10.4 Правил дорожнього руху, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення АПІ № 467508 від 31 серпня 2015 року та схемою до нього, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2016 року про адміністративне правопорушення, довідкою № 713236686 від 29 серпня 2015 року виданої інспектором дізнання відділення ДАІ з обслуговування м. Чернівці при УДАІ УМВС України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду Чернівецької області від 31 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: