Ухвала суду № 65565643, 21.03.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Чубрей І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності та поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_3 у травні 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності та поділ майна.

Вказувала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який розірваний у січні 2011 року.

Після чого поновили сімейні відносини та продовжували проживати однією сімєю без шлюбу з березня 2011 року по червень 2014 року.

Набуто за час шлюбу транспортний засіб марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ0660АР та час спільного проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на набуття майна за спільні кошти, просила встановити факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з березня 2011 року по червень 2014 року, визнати об»єктом права спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, транспортний засіб марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ0660АР, визнати право власності ОСОБА_3 на ? частину квартири АДРЕСА_1, на ? частину транспортного засобу марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ0660АР.

ОСОБА_3 у квітні 2016 року уточнила позовні вимоги, просила встановити факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з березня 2011 року по червень 2014 року, визнати об»єктом права спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, транспортний засіб марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ0660АР, визнати право власності ОСОБА_3 на ? частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної власності на транспортний засіб марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ0660АР в сумі 33826 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2016 року позов задоволено частково, встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з березня 2011 року по червень 2014 року, визнано об»єктом права спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 транспортний засіб марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ0660АР, визнано право власності ОСОБА_3 на ? частину транспортного засобу марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ 0660 АР, а в решті відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення Шевчнеківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2016 року в частині відмови у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання об»єктом права спільної сумісної власності ? частини квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності ОСОБА_3 на ? частини квартири АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Судове рішення в частині встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з березня 2011 року по червень 2014 року, визнання об»єктом права спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 транспортного засобу марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ 0660 АР, визнання права власності ОСОБА_3 на ? частину транспортного засобу марки AUDI моделі 80 з номерним знаком СЕ 0660 АР не оскаржується.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності та поділ майна частково, суд першої інстанції керувався положеннями ч.2 ст.3, ч.1,2 ст.74 СК України, та вважав доведеним факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з березня 2011 року по червень 2014 року

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність участі ОСОБА_3 коштами у набутті ? частини квартири АДРЕСА_1 за час проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу .

Відповідно дост.213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2016 року в частині, що оскаржується, відповідає наведеним вимогам.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом позову ОСОБА_3, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є визнання об»єктом права спільної сумісної власності ? частини квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності ОСОБА_3 на ? частини квартири АДРЕСА_1.

Підставою позову, тобто обставинами, якими ОСОБА_3 обгрунтовувала позовні вимоги, зазначала набуття за час проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу ? частини квартири АДРЕСА_1 за рахунок спільної участі коштами та рівність часток у праві спільної власності на майно.

Судовим рішенням встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з березня 2011 року по червень 2014 року.

За час проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 набуто ? частину квартири АДРЕСА_1 на підставі договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_7 17 квітня 2012 року.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16 відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із аналізу викладених норм можна дійти висновку про те, що належністьмайнадо спільної сумісної власностіподружжя визначається не тільки фактомпридбанняйого під час шлюбу, але і спільністю участіподружжя коштамиабо працею в набуттімайна.Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власностіподружжянамайно,суд повинен установити не тільки факт набуттямайнапід час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні суміснікоштиабо спільна працяподружжя.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилався на право особистої приватної власності на ? частину квартири АДРЕСА_1ернівці, набуття майна за рахунок грошових коштів, отриманих за договором між ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_7 17 квітня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, щоТекляну С.М., ОСОБА_9, ОСОБА_4 передано у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 свідоцтвом про право власності на житло, видане Управлінням приватизації Чернівецької міської ради 25 листопада 1997 року, виданого на підставі розпорядження від 25 листопада 1997 року № 25873, записаного в реєстрову книгу за № 25675.

Після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вчинено договір дарування частини квартири, посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріально контори Чернівецької області ОСОБА_10 19 грудня 2000 року, відповідно якого ОСОБА_6 прийняла в дар 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.

Відповідно договору між ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_7 17 квітня 2012 року, ОСОБА_6, ОСОБА_4 здійснено продаж за 194304 грн.

Одночасно між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 вчинено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_7 17 квітня 2012 року, відповідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набуто квартиру АДРЕСА_1 у спільну часткову власність по ? частці кожному за ціною 189633 грн.

За змістом ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

На підставі ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо набуття ОСОБА_4 ? частини квартири АДРЕСА_1 за рахунок спільних коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Само по собі посилання ОСОБА_3 на наявність доходу у вигляді заробітної плати не дає підстав для висновку про набуття ОСОБА_4 ? частини квартири АДРЕСА_1 за рахунок спільних коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за відсутності інших доказів про створення спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ? частини квартири АДРЕСА_1.

Доводи ОСОБА_3 про набуття ОСОБА_4 ? частини квартири АДРЕСА_1 з метою проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сім»єю спростовуються обставинами збереження реєстрації ОСОБА_3 з неповнолітньою дитиною у будинку №22 по вул.Балашівській м.Чернівці.

У такому разі судове рішення в частині, що оскаржується, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.2 ст.308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий підпис /ОСОБА_11Ю./

Судді підписи /ОСОБА_12, ОСОБА_13О./

З оригіналом згідно: