Ухвала суду № 65562661, 28.03.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

28 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Григоренко М.П., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Деркач І.М.

за участі: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Костопільського районного суду від 14 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,: ОСОБА_2; про захист прав споживачів,

в с т а н о в и л а :

6 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк" або банк) про захист прав споживачів через визнання неправомірними дій ПАТ "Златобанк" в особі "Рівненської РД" АТ "Златобанк" в частині приховування інформації про реальну відсоткову ставку за кредитним договором №024/12/CL від 03.02.2010 року на момент укладення договору поруки від 03.02.2012 року №024/12/CL/Р-1, а саме замість 23% річних реальна процентна ставка становила 27,52% річних. Визнати неправомірними дії ПАТ "Златобанк" в особі "Рівненської РД" АТ "Златобанк" в частині приховування інформації про реальну відсоткову ставку на момент укладення кредитного договору № 024/12/CL від 03.02.2012 року при посвідченні заяви про ознайомлення з умовами кредитного договору на суму 7 350 000 грн. та відсоткової ставки під 23 % річних, строком до 02.02.2014 року.

Ухвалою Костопільського районного суду від 14 лютого 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

В поданій на ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що в порушення вимог ст. 74 ЦПК України суд першої інстанції не повідомив її про час та місце розгляду справи. Тому помилковим є висновок про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених ч. 3 ст. 169 і п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. Вона та її представник не отримували судових повісток і ухвалу суду про здійснення відеоконференції, яка була призначена на 24.01.2017 року та 14.02.2017 року.

Крім того, 24 січня 2017 року суд відклав розгляд справи на 14 лютого 2017 року з повторним викликом сторін у справі. Однак ухвала не містить даних щодо відкладення справи у порядку вимог ст. 168 ЦПК України чи п.3 ч.1 с. 169 ЦПК України, а тому твердження, про те, що позивач та його представник двічі не з'явились в судове засідання є необґрунтованим.

З цих мотивів просить скасувати оскаржувану ухвалу і повернути справу до суду першої інстанції для подальшого її розгляду.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з'явилася в судове засідання без поважних причин, заяви про розгляд справи за її відсутності не надавала.

Проте з такими висновками не можна погодитися.

На а.с. 130-131, 134-137 містяться 3 "Рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення" та 3 рекомендованих з повідомленням поштових конверти з судовими повістками, які адресовані ОСОБА_3

Судові засідання в справі, куди не з'явилася позивач, судом призначалися на 24 січня 2017 року та 14 лютого 2017 року. При цьому судову повістку про судове засідання на 14 лютого 2017 року їй було направлено за двома адресами - за зареєстрованим місцем проживання і місцем фактичного проживання.

Однак у "Рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення" не зазначено про отримання судових повісток ОСОБА_3, а поштові конверти містять помітку "Повернуто за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч.ч. 1 і 5 ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Нормами ст.ст. 76 і 191 ЦПК України передбачено, що належно повідомленим є позивач, який отримав повістку або повідомлений під розписку про день та час нового судового засідання або його продовження.

Отже, законом встановлено право суду залишити позовну заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; позивач повторно не з'явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на те, що повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи може свідчити лише письмова розписка.

Між тим, в матеріалах справи такі дані відсутні.

За таких обставин у місцевого суду не було законних мотивів позовну заяву ОСОБА_1, залишати без розгляду з підстав, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух.

В той самий час, Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу і є обґрунтованими.

Підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Костопільського районного суду від 14 лютого 2017 року скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Головуючий:

Судді :