Ухвала суду № 65554493, 28.03.2017, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1142/16-к

Провадження № 1-кп/280/85/17

У Х В А Л А

28 березня 2017 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Щербаченко І. В.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко Н. С.,

прокурора Сенька В.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3,

встановив:

У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні прокурор Коростишівської місцевої прокуратури заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування даного клопотання зазначив, що ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин: 18 червня 2016 року близько 21 години на подвірї домоволодіння, розташованого по вулиці Молодіжній, 6 в селі Мамрин Коростишівського району в ході спільного розпиття спиртних напоїв, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3, усвідомлюючи небезпечність та протиправність своїх дій, рукою зажатою в кулак наніс один удар правою рукою в ліву частину голови ОСОБА_6, внаслідок чого останній втратив свідомість та впав на землю. 19 червня 2016 року близько 01 години ОСОБА_6 було госпіталізовано до реанімаційного відділення Коростишівської ЦРЛ, де останній, не приходячи до свідомості, 21 червня 2016 року помер. Прокурор вказав, що існують ризики щодо спроби переховуватися від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 не визнає вини, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинуваченому раніше повідомлялося про підозру у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоровя особи. Також існують ризики щодо незаконного впливу на свідків та потерпілого, оскільки свідки та потерпіла проживають в одному населеному пункті.

Потерпіла у судовому засіданні клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Представник потерпілої у судовому засіданні клопотання підтримав, вважає його обґрунтованим,просив клопотання задовольнити.

Обвинувачений у судовому засіданні заперечував щодо задоволення заявленого прокурором клопотання.

Захисник у судовому засіданні подав заперечення, посилаючись, що клопотання є безпідставним та таким,що не підлягає задоволенню,оскільки обвинувачений ОСОБА_7 має молодій вік, постійне місце проживання та навчання, раніше не судимий, відшкодував ОСОБА_8, яка являється тіткою потерпілого ОСОБА_6, кошти в сумі 13000 гривень на витрати, повязані із похованням племінника.

Суд, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши учасників кримінального провадження дійшов наступних висновків.

Вирішуючи питання про застосування обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд, дослідивши матеріали провадження, встановив, що виключних обставин для тримання ОСОБА_3 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено. Заявлені у клопотанні ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу обвинуваченого, не можуть слугувати виключною підставою для тримання останнього під вартою.

Клопотання прокурора про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є особливо тяжким. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Доводи клопотання прокурора в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.

З урахуванням вказаного, а також даними про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, не працює, згідно із характеристикою, наданою вищим комунальним закладом «Коростишівський педагогічний коледж імені ОСОБА_9» ОСОБА_3 навчається у педагогічному коледжі з 01 вересня 2013 року, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, не порушував раніше обраного запобіжного заходу домашнього арешту, суд дійшов висновку про відсутність, передбачених ст. ст. 183, 194 Кримінального процесуального кодексу України обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте з урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та наявності ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме того, що обвинувачений може випливати на свідків, встановив наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 альтернативного, більш м'якого запобіжного заходу домашнього арешту, який у період часу з 22-00 години по 06-00 годину, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та саме такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим, покладених на нього, процесуальних обов'язків визначених частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, в тому числі і тих, які прокурор вважає пріоритетними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 181, 183, 193, 196, 197, 199, 202, 205 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у період часу з 22-00 години по 06-00 годину.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з місця проживання, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Строк дії ухвали визначити по 27 травня 2017 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Щербаченко