Рішення № 65553303, 23.03.2017, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1154/16-ц

2/0187/47/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2017 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Караула О.А., за участю секретаря судового засідання Дудки В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Петриківського району, ОСОБА_3, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив», про визнання недійсним державного акту на землю та скасування рішення, на підставі якого його було видано,-

В С Т А Н О В И В :

06.12.2016 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Петриківського району, ОСОБА_3, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив», в якій вона просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від

11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,2100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по вул. Першотравневій № 15 в с. Лобойківка, Петриківського району Дніпропетровської області.

2. Визнати недійсним державний акт на право на земельну ділянку площею 0,2100 га будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по вул. Першотравневій № 15 в с. Лобойківка, Петриківського району Дніпропетровської області, серії ЯМ № 870683 від 29.12.2012 року, виданий на ім'я ОСОБА_3 ОСОБА_2 сільською радою, відділом Держкомзему у Петриківському районі на підставі рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначила, що їй на підставі договору дарування від 09.06.2004 року ( ВВЕ № 254541) належить житловий будинок, розташований за адресою: с. Лобойківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, вул. Першотравнева, 13.

Позивач вважає, що на підставі ст. 377 ЦК України (в редакції на час виниклих правовідносин), до неї перейшло право користування земельною ділянкою, площею 0.37 га яка знаходилась у володінні Дарувальника -ОСОБА_4, що підтверджується даними із по господарської книги № 9 за 2001-2005 р., стор. 26-27, особовий рахунок № 654 та рішенням ОСОБА_2 сільської ради від 31.03.1994 р. № 188-17\ХХІ. Крім цього, на підставі рішення 16 сесії 4 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 04.10.2004 року позивачу передано у власність земельну ділянку площею 0,37 га, з неї 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, та 0,12 га для ведення особистого селянського господарства в с. Лобойківка по вул. Першотравнева, 13.

Зазначене домоволодіння межувало з домоволодінням відповідачки - ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: с. Лобойківка, вул. Першотравнева, 15. На час набуття позивачем у власність житлового будинку між домогосподарствами існував паркан, який у березні 2013 року було знищено відповідачкою. Вона пересунула межу вглиб земельної ділянки позивача на два метри та встановила на ній свій європаркан, мотивуючи тим, що отримала право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,2100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по вул. Першотравневій № 15 в с. Лобойківка, а саме: державний акт на право па земельну ділянку серії ЯМ № 870683 від 29.12.2012 року, виданий на її ім'я ОСОБА_2 сільською радою, відділом Держкомзему у Петриківському районі на підставі рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ.

Позивач вважає, що державний акт, виданий на ім'я відповідачки не відповідає вимогам закону, отриманий з порушенням процедури, та підлягає визнанню недійсним, а рішення

на підставі якого було його видано - скасуванню. Своїми діями відповідачі позбавили

позивача права користування та набуття у власність значної частини земельної ділянки, яка була надана їй на законних підставах.

Посилаючись на вимоги ст.. 198 Земельного Кодексу України, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010р. № 376, зареєстрованої і Міністерстві юстиції України 16.06.2010р. за № 391/1 7686, позивач вважає, що зазначені вимоги відповідачами не виконані, її не повідомляли про час та місце проведення обстеження меж земельної ділянки ОСОБА_3. як то передбачено п.3.12 Інструкції. Більш того, ОСОБА_2 с\рада була обізнана про наявність спору по межі між нею та ОСОБА_3, але замість неї вони узгодили межі відповідачці, чим спонукала її до дій по захопленню її земельної ділянки та порушення її прав землекористувача.

За таких обставин, позивач вважає, що суд має правові підстави для визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3 та скасування рішення ОСОБА_2 с\ради в частині передачі їй у власність спірної ділянки.

Позивач та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, обґрунтовуючи їх доводами, що зазначені в позовній заяві. Крім того позивач вважає, що підставою скасування рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ є незаконне перевищення площі земельної ділянки, що була надана у приватну власність ОСОБА_3

Згідно письмових пояснень позивача підставою скасування рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ є те, що воно не відповідає визначеним в натурі межам, що вбачається з самої технічної документації на земельну ділянку.

Відповідачі проти позову заперечували повністю, та вважають його необґрунтованим. Відповідач ОСОБА_3 зазначила, що позивач вже зверталася до Петриківського районного суду з позовною заявою до неї та ОСОБА_2 сільської ради про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №870683 від 29.12.2012 року недійсним, однак в задоволенні позовних вимог їй було відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили, оскільки переглядалося судами апеляційної та касаційної інстанції та залишилося без змін.

Представники третіх осіб по справі в судове засідання не зявилися, повідомлялися належним чином.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 09.06.2004 року посвідчений державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори зареєстрований в реєстрі за № 1534, позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок, розташований за адресою: с. Лобойківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, вул. Першотравнева, 13.

Рішенням ОСОБА_2 сільської ради №371-ХVI-IV від 04.10.2004 року позивачу ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,37 га, з неї 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,12 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Першотравнева, 13, с. Лобойківка, Петриківського району.

Як встановлено в судовому засіданні державного акта чи свідоцтва про право власності на вказану земельну ділянку у позивача відсутнє.

З земельною ділянкою по вул. Першотравнева, 13, с. Лобойківка, Петриківського району межує земельна ділянка розташована по вул. Першотравнева, 15. Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №870683 від 29.12.2012 року власником земельної ділянки по вул. Першотравнева, 15 є відповідач ОСОБА_3

Зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №870683 від 29.12.2012 року виданий на підставі рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ про надання у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,2100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по вул. Першотравневій № 15 в с. Лобойківка, Петриківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим законом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що позивач 03.07.2013 року зверталася до Петриківського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_2 сільської ради Петриківського району про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №870683 від 29.12.2012 року виданого на ім'я ОСОБА_3 недійсним, з підстав порушення законодавства, зокрема ст.. 198 ЗК України, щодо процедури погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками. В задоволенні позовних вимог рішенням Петриківського районного суду в цивільній справі № 187/923/13-ц від 09 жовтня 2013 року було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2014 року рішення Петриківського районного суду від 09 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року залишено без змін.

Ухвалюючи таке рішення суд касаційної інстанції виходив з обґрунтованості висновків місцевого суду та суду апеляційної інстанції про те, що відповідачами не було порушено прав позивача, що межові знаки суміжних земельних ділянок сторін були знищені саме позивачем, що рішення на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 позивачем не оскаржено.

За таких обставин, суд вважає, що обставини порушення законодавства щодо процедури погодження меж земельної ділянки площею 0,2100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд по вул. Першотравневій № 15 в с. Лобойківка не знайшли свого підтвердження та не мають встановлюватися на підставі наданих позивачем доказів, оскільки вищезазначеними рішеннями судів, які набрали законної сили було встановлено відсутність таких порушень з боку відповідачів.

Разом з тим, суд вирішуючи питання про відкриття провадження за даним позовом, не відмовив у його відкритті, а розглядаючи справу, не постановив ухвалу про закриття провадження з підстав наявності рішення ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки позивачем в даній позовній заяві було заявлено самостійну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ, на підставі якого оскаржуваний державний акт було видано, що може бути окремою підставою для скасування державного акту.

Підставами для скасування рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ позивач вважає перевищення площі земельної ділянки, що була надана у приватну власність ОСОБА_3 та не відповідність визначеним в натурі межам земельної ділянки, що вбачається з самої технічної документації на неї.

Суд вважає, що вказані позивачем обставини не можуть бути підставою для скасування оспорюваного рішення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 67 Земельного Кодексу України від18.12.1990№561-XII в редакції, яка була чинною на час винесення ОСОБА_2 сільською радою оскаржуваного рішення, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара.

З рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. № 17-Ш-ХХШ вбачається, що розмір земельної ділянки, який було виділено ОСОБА_3 не перевищує максимально допустимий розмір, що був встановлений законодавством для будівництва індивідуальних жилих будинків.

Крім того сама по собі невідповідність визначених в натурі меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_3, не може бути підставою для визнання рішення ОСОБА_2 сільської ради від 11.05.1995 р. незаконним, оскільки воно не визначає в натурі межі, а лише встановлює площу та місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що з позивача необхідно стягнути на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру, оскільки під час відкриття провадження судом було вирішено розстрочити його сплату до ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст.10,11,58,60,61, 63-64,209,212-215,218 ЦПК України, 116, 152 ЗК України, ст. 67 Земельного Кодексу України від18.12.1990№561-XII, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Петриківського району, ОСОБА_3, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив», про визнання недійсним державного акту на землю та скасування рішення, на підставі якого його було видано відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_6