Ухвала суду № 65552336, 24.03.2017, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/471/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 р.

Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Тананайська Ю.А., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

23.03.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів.

Позовна заява містить дві вимоги: стягнення грошових коштів, визнання недійсним укладений договір лізингу.

Відповідно до частини пятоїстатті 119 ЦПК України, частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір»позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 640 грн. за вимогу майнового характеру та 640 грн. за вимогу немайнового характеру

Позивачем зазначені вимоги законів не виконано і судовий збір не сплачено з посиланням на приписи частини третьоїстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, частина третястатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»суперечить положеннямстатті 5 Закону України «Про судовий збір», яка не звільняє осіб, які звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів від сплати судового збору.

Вирішуючи питання колізії норм наведених вище законів, які мають однакову юридичну силу, слід виходити з того, що в цій ситуації пріоритет повинен мати той закон, який ухвалено пізніше, а також той закон, який є спеціальним у регулюванні відносин, повязаних з оплатою судового збору.

Так, норма частини третьоїстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», що звільняє споживачів від сплати судового збору, діє в редакціїЗакону від 08.07.2011 р. № 3674-VI; у той же час,стаття 5 Закону України «Про судовий збір», яка не надає особам, що звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів, пільги щодо сплати судового збору, діє в редакціїЗакону від 06.10.2011 № 3828-VI.

Таким чином, за першим (часовим) критерієм перевагу в застосуванні маєстаття 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки її остання редакція ухвалена пізніше останньої редакціїстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до преамбулиЗакону України «Про захист прав споживачів»цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів; водночас, преамбулоюЗакону України «Про судовий збір»встановлено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Таким чином,Закон України «Про судовий збір»є спеціальним актом в сфері справляння судового збору, а також у сфері визначення платників судового збору, обєктів та розмірів ставок судового збору, порядку сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Отже, і за другим (спеціальним) критерієм, в питаннях сплати судового збору, пріоритет у застосуванні має самеЗакон України «Про судовий збір», оскільки він є спеціальним нормативним актом у регулюванні цих питань.

Вищевикладене в сукупності дає підстави для висновку про те, що позивач, як споживач послуг відповідача, не звільнений від сплати судового збору за подачу цього позову до суду.

Сформульована правова позиція узгоджується і з практикою Верховного Суду України в питаннях сплати судового збору в справах про захист прав споживачів (ухвала від 01.03.2016 року, справа № 6-484ц16).

Згідно із частиною першоюстатті 121 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях119і120цьогоКодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

Керуючись статтями121,293 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів, залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

В разі невиконання вказаних вимог позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_2