Ухвала суду № 65551744, 23.03.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/9886/12

Провадження № 2/201/259/17

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

23 березня 2017 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря судового засідання Бігдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 01 липня 2016 року з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2012 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та справу в цій частині передано на новий розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2016 року суддею Черновським Г.В. прийнято до провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У звязку з відставкою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Черновського Г.В., в провадженні якого перебувала вказана цивільна справа, 04 жовтня 2016 року згідно з автоматизованою системою документообігу в загальному суді цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була передана судді Ходаківському М.П.

Суддя Ходаківський М.П. ухвалою від 04 жовтня 2016 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийняв до свого провадження, та призначив її до судового розгляду на 12 годину 14 листопада 2016 року.

Судове засідання призначене на 14 листопада 2016 року не відбулося, у звязку з неявкою позивача. Розгляд справи було відкладено на 12 годину 30 хвилин 13 грудня 2016 року.

Судове засідання призначене на 13 грудня 2016 року не відбулося, у звязку з неявкою позивача. Розгляд справи відкладено на 9 годину 30 хвилин 26 січня 2017 року.

Судове засідання призначене на 26 січня 2017 року не відбулося, у звязку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду. Розгляд справи було відкладено на 23 лютого 2017 року о 11 годині 40 хвилин.

Судове засідання призначене на 23 лютого 2017 року не відбулося, у звязку з неявкою позивача. Розгляд справи відкладено на 10 годину 30 хвилин 23 березня 2017 року.

До суду 23 березня 2017 року надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, в якій остання просить позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без розгляду. Представник також просить розгляд справи провести за її відсутності.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в судове засідання не зявився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяву представника відповідача, приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Згідно із ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів одного місяця.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін, особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, зловживання правом не допускається (положення статей 11-14,ст. 5, ст. 10, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 2 ст. ст. 27, 31 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п. п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п. п. 40, 41, 42 та ін.).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

При направленні судових повісток сторонам розяснювалися наслідки неявки у судове засідання, у тому числі приписи ст. 169 ЦПК України.

В силу частини 2 статті 77 ЦПК України суд визнає, що позивач повторно не з'явився до суду без поважних причин.

Частиною 3 статті 169, пунктом 3 частини 1 статті 207 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, докази чого наявні у матеріалах справи.

При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України) направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які зявляються до суду.

Аналогічного правового висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 31 серпня 2015 року у справі № 6-24063ск15.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями (а. с. 176, 180, 184, 189).

Ураховуючи викладене, за відсутності визначеного процесуальним законом обовязку суду вчергове відкладати судовий розгляд у справі, оскільки справа не може бути розглянута за відсутності позивача, а останній за викликом суду в судові засідання не зявляється, будучи повідомленим про розгляд справи належним чином, з урахуванням відсутності заяв про розгляд справи без нього, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 207 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Розяснити позивачу, що згідно з частиною 9 статті 207 ЦПК України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів з дня її проголошення. Особи, які не брали участь в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя М.П. Ходаківський