Ухвала суду № 65548575, 28.03.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/161/17

Провадження № 2/750/1122/17

У Х В А Л А

28 березня 2017 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкулова І.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу, поділ майна,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу, поділ майна.

У позовній заяві позивач, крім вимоги про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу, також просить визнати спільною сумісною власністю майно (як рухоме, так і нерухоме) та поділити його.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно ч. 14 ст. 110 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Згідно п.43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з рогляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року судам розяснено, якщо предявлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (обєктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК України встановлено виключну підсудність, то позов предявляється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Іншою постановою Пленуму Вищого Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з рогляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року також розяснено судам, що спори, повязані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно предявляються за місцем знаходження майна або основної його частини (виключна підсудність).

Якщо предявлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (обєктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто наявні вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов предявляється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не повязаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом обєкти нерухомості, обєкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Недотримання правил підсудності тягне за собою повернення заяви позивачеві, про що постановляється ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до належного суду (пункт 4 частини третьої, частина пята статті 121 ЦПК).

Якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил виключної підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК).

Оскільки з позовної заяви вбачалося, що основна частина нерухомого майна, яке позивач просить визнати спільною сумісною власністю та поділити (девять обєктів нерухомого майна), знаходиться на території Новозаводського району м. Чернігова, деяка частина нерухомого майна знаходиться на території Деснянського району м. Чернігова, Чернігівського району Чернігівської області та в. Києві, а тому ухвалою судді від 08.02.2017 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу зазначити докази щодо дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, яке позивач просить визнати спільною сумісною власністю та поділити його, на підставі яких визначити ціну позову.

Визначення вартості майна необхідно було саме для вирішення питання про дотримання правил виключної підсудності, адже судді необхідно було встановити місцезнаходження основної частини нерухомого майна за його вартістю, так як по кількості обєктів нерухомості більшість їх перебуває на території Новозаводського району м. Чернігова.

Оскільки вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху не були виконані, а тому ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.02.2017 року позовну заяву було повернуто позивачу.

Проте, ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.03.2017 року ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.02.2017 року скасовано і передано питання у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу мотивовано тим, що позивачем сплачено судовий збір у максимальному розмірі, а стосовно дотримання правил виключної підсудності (саме для цієї мети суддя залишила позовну заяву без руху) жодної мотивації ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 21.03.2017 року не містить.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.03.2017 року, справу передано для продовження розгляду судді Рахманкуловій І.П.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20, ст. 21, ст. 22, ч. 1 ст. 23 ЦПК Українизпідстав, зазначених у статтях 20, 21, 22 цього кодексу суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобовязані заявити самовідвід.

Враховуючи, що на переконання судді Рахманкулової І.П., без зясування місцезнаходження основної частини нерухомого майна (так як більшість обєктів нерухомості знаходиться не на території Деснянського району м. Чернігова, а вартість майна позивачем визначено довільно, тобто без зазначення доказів дійсної вартості нерухомого майна), а тому неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі з дотриманням ч.1 ст. 114 ЦПК України (не відомо де знаходиться основна частина нерухомого майна) і у звязку з цим, для запобігання виникненню у позивача переконання про упередженість та необєктивність судді при розгляді даної справи, суддя заявляє собі самовідвід.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 21,23 ЦПК України,

ухвалила:

заяву про самовідвід судді Рахманкулової І.П. задовольнити.

Ухвала не оскаржується.

Суддя: