Вирок № 65545226, 29.03.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/8035/16-к

Провадження № 1-кп/592/108/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого суді ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Дегтяренко В.М.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Іваненка С.О.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м.Суми кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеного, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше судимого:

1)20.08.2007 року, Сумським районним судом Сумської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.296, 75 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці з іспитовим строком на 2 роки;

2)30.07.2008 року Сумським районним судом Сумської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці з іспитовим строком на 2 роки та штрафом у розмірі 1000 грн.;

3)28.05.2009 року Сумським районним судом Сумської області за ч.1 ст.162, 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці. Штраф у розмірі 1000 грн. виконувати самостійно. Звільнився 03.08.2012 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 3 дні;

4)16 вересня 2016 року Ковпаківським районним судом м.Суми за ч.2 ст.185 КК України до арешту на строк 5 місяців. Строк відбуття покарання врахований з 16.09.2016 року.

-за ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, гр-на України українця, з середньою освітою ( 11 кл.), одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, раніше судимого:

1)04.09.2009 року, Сумським районним судом Сумської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки. Звільнився 18.02.2011 року по відбуттю строку покарання;

2)25.11.2013 року Зарічним районним судом м.Суми за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна. Звільнився 08.10.2015 року по відбуттю строку покарання,

-за ч.2 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

30.06.2016 року, близько 05:00 год. ОСОБА_5, разом з ОСОБА_6, проходячи повз двір багатоповерхового будинку № 2/1 по вул.Жукова в м.Суми побачили автомобіль НОМЕР_3, належний ОСОБА_2 В цей момент у ОСОБА_5 виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом. Про свій намір він повідомив ОСОБА_6, який погодився заволодіти цим транспортним засобом. Таким чином, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вступили між собою у попередню змову направлену на незаконне заволодіння автомобілем.

Реалізовуючи свій злочинний намір, діючи повторно та за попередньою змовою, ОСОБА_5 підійшов до автомобіля НОМЕР_3 і за допомогою викрутки, яка була при ньому відкрив водійські дверцята та проник до салону автомобіля, далі шляхом зєднання проводів запалення, за декілька спроб привів двигун автомобіля в дію після чого на цьому автомобілі відїхав за ріг будинку де до нього підсів ОСОБА_6 і далі вони вдвох зникли на автомобілі з місця скоєння правопорушення, таким чином незаконно заволодівши автомобілем НОМЕР_3, належним ОСОБА_2, вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи з урахуванням зносу 21 499,06 грн. В подальшому під час втечі від співробітників поліції, ОСОБА_5 не впорався з керуванням автомобіля та вїхав в лісосмугу внаслідок чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 по предявленому йому обвинуваченню за ч.2 ст.289 КК України винним себе визнав частково і суду показав, що 29.06.2016 року він зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_6 з яким провів цілий день, розпиваючи пиво. Ввечері вони пішли до ларька в с.Косівщина де зустріли знайомих з одним з яких випили горілки. Після чого знайомі відвезли його та ОСОБА_6 в центр міста де вони всі гуртом пили каву до трьох годин ночі. Після чого, він попросив одного із знайомих відвезти ОСОБА_6 додому в с.Стецьківка, Сумського району. Але знайомий сказав, що у нього мало бензину, тому довіз їх з ОСОБА_6 на проспект Курський і висадив біля магазину № 21, а сам поїхав. Біля вказаного магазину він з ОСОБА_6 допили горілку, яка залишилась. Від спиртного ОСОБА_6 стало зле тому він взяв його під руку і повів назад, звідки приїхали в Курський мікрорайон. Так, вони перейшли Курський міст і зайшли у двір багатоповерхового будинку де він залишив ОСОБА_6 під деревом і сказав щоб той почекав його, а він піде до свого знайомого і візьме автомобіль щоб відвезти додому. У дворі вказаного будинку він помітив автомобіль Жигулі, який стояв приблизно в тридцяти метрах від того міста де він залишив ОСОБА_6 При собі у нього була викрутка. Він вирішив заволодіти вказаним автомобілем у звязку з чим вставив викрутку у водійські дверцята між склом та резинкою і в такий спосіб відкрив автомобіль. Далі він сів на сидіння водія, витягнув серцевину замка запалення, крутнув її і в такий спосіб завів автомобіль. Після чого, відїхав на цьому автомобілі за ріг будинку де залишив автомобіль, а сам повернувся за ОСОБА_6 якого залишив під деревом і який там спав сидячі, поклавши голову на коліна. Взявши ОСОБА_6 під руку, допоміг встати після чого довів його до автомобіля і посадив на переднє пасажирське сидіння та поїхав в напрямку Курського мікрорайону. Про угон автомобіля ОСОБА_6 нічого не розказував. По дорозі ОСОБА_6 попросив зупинити автомобіль, сказавши, що йому зле. Він зупинився біля зупинки громадського транспорту перед Курським мостом де ОСОБА_6 вийшов з автомобіля, сів на лавочку на вказаній зупинці. В цей момент до нього підійшов невідомий хлопець, який попросив підвезти до села Піщане. Він посадив хлопця в автомобіль і повіз його, а ОСОБА_6 залишив на зупинці. Доїхавши десь до середини проспекту Курського він почув позаду поліцейську сирену і побачив, що за ними женеться поліція. Перелякавшись, він став набирати швидкість щоб відірватись від поліції. Виїхав за місто. Проїхав село Піщане і на повороті на с.Руднівка, не впорався з керуванням, вилетів з дороги в лісосмугу. Далі він і невідомий пасажир стали тікати від поліції. Тікаючи, він сховався в лісосмузі, але був затриманий співробітниками поліції і потерпілим.

Вину свою не визнає у попередній змові групою осіб, стверджуючи, що автомобіль уганяв сам, без допомоги ОСОБА_6, який ніякої участі в угоні не брав і навіть не знав, що він угнав автомобіль. Також не визнав кваліфікуючу ознаку повторність пояснивши, що судимості у нього погашені.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 по предявленому йому обвинуваченню за ч.2 ст.289 КК України винним себе не визнав і суду показав, що 29.06.2016 року він зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_7 на Курській. Купили пива і поїхали купатись на річку Псел. Ввечері поїхали на маршрутці додому до ОСОБА_5 на Косівщину. Вдома у ОСОБА_5 випили пива, він допоміг по господарству. Коли у них закінчилось пиво та цигарки він із ОСОБА_5 пішли в магазин на Косівщині. Там ОСОБА_5 зустрів своїх знайомих на машині. Посиділи з ними, випили горілки. Потім приїхали в центр міста і біля Укртелекому випили ще горілки. Далі його і ОСОБА_5 підвезли в Курський мікрорайон, щоб йому було ближче їхати в село Стецьківку. Висадили їх біля магазину № 21. Там він із ОСОБА_5 допили горілку. Від спиртного йому стало зле, тому ОСОБА_5 взяв його під руку і вони кудись пішли. Потім ОСОБА_5 його десь посадив, а сам кудись пішов. На тому місті він заснув. Що було далі не знає, а коли проснувся, то лежав вже в траві на зупинці громадського транспорту перед Курським мостом. Прокинувся від холоду. Переліз через якийсь паркан, висотою приблизно 1-1,5 метри і пішов в сторону Курського мікрорайону. Перейшов Курський міст і побачив машину таксі. Далі на таксі приїхав додому в с.Стецьківка. Вдома передягся відчистив свій одяг, який був зелений від трави, взяв гроші і поїхав в Сумську районну лікарню де знаходилась його дружина перед пологами. Далі йому зателефонували з поліції, попросили зустрітись, пояснивши, що йому потрібно щось підписати. З поліцейськими він зустрівся біля Укртелекому. Його відвезли у відділ поліції.

Вину свою не визнає та стверджує, що у змову із ОСОБА_5 на заволодіння автомобілем він не вступав, ніякої участі в цьому не приймав і не памятає чи їхав він взагалі із ОСОБА_5 в автомобілі. Памятає тільки, що ОСОБА_5 його десь посадив, а коли він прокинувся, то лежав в траві біля зупинки громадського транспорту перед Курським мостом.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 та невизнання свої вини обвинуваченим ОСОБА_6, їх вина у незаконному заволодінні транспортним засобом доказується наданими стороною обвинувачення і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитаний в якості потерпілого ОСОБА_2 суду показав, що 30.06.2016 року о 05:00 год. його розбудила дружина і повідомила, що уганяють їхній автомобіль ВАЗ 2103, який стояв у дворі їхнього багатоповерхового будинку. Він вскочив, вибіг на балкон і побачив, що його автомобіль з трудом заводився і особа, яка сиділа за кермом неістово газувала, але автомобіль не набирав оберти. Далі він крикнув щоб дружина набирала 102, а сам одівся, знову вискочив на балкон щоб побачити куди поїде автомобіль. Автомобіль поїхав за ріг будинку, також побачив, як другий чоловік, який сидів на лавочці, встав і побіг до автомобіля. За углом будинку автомобіль заглох це було добре чутно. Далі схвативши мобільний телефон він побіг на вулицю. Поки біг по підїду, то по телефону спілкувався з працівниками поліції і розказував куди їм треба підїхати. Коли біг по підїзду, то через вікно побачив, як його автомобіль проїжджав по вул.Ремісничий, в напрямку Курського мосту. Далі вибіг на вулицю і побіг на проїзну частину вул.Ремісничої це близько 200 метрів від його будинку. В цей момент до нього підїхали поліцейські. Він сів до них в автомобіль і поїхали в сторону Курського мосту. В цей момент з Курського моста спускався велосипедист. Вони спитали у того чи не бачив він автомобіль і описали який. Велосипедист сказав, що тільки шо бачив як цей автомобіль летів по проспекту Курському на виїзд з міста. Далі він з поліцейськими поїхали у вказаному напрямку. Коли переїхали міст і виїхали на проспект Курський, то в районі Курського ринку він побачив свій автомобіль за декілька сот метрів попереду. Поліцейські наздогнали його автомобіль але водій на їх вимогу не зупинявся, а продовжував набирати швидкість. Так, вони виїхали за місто. Проїхавши с.Піщане, на повороті на село Руднівка, його автомобіль понесло на повороті і він вїхав у посадку. З його автомобіля вискочило двоє парубків які стали тікати, а він з поліцейськими погнались за ними. Одного парубка вони так і не наздогнали, а другого затримали в лісосмузі, коли той намагався сховатись від них. Ним виявився ОСОБА_5 В подальшому на місце затримання приїхала слідчо-оперативна група і почали оглядати його автомобіль та виявили медичну довідку ОСОБА_6, а також виявили тапки, йому не належні. Автомобіль він перетягнув у свій гараж.

Крім того, додатково пояснив, що автомобіль він купив у рідної тітки його дружини ОСОБА_8 близько десяти років назад повністю розрахувавшись з нею.

На запитання сторони обвинувачення також додав, що коли він сів в автомобіль до поліцейських і коли вони поїхали в сторону Курського мосту, то на зупинці громадського транспорту, перед Курським мостом нікого не було і він це чітко бачив. Також додав, що з моменту угону автомобіля і до того, як він з поліцейськими доїхали до вказаного мосту пройшло не більше 5 хвилин.

Свідок ОСОБА_9, яка є дружиною потерпілого ОСОБА_2, суду показала, що 30.06.2016 року о 05:00 год. Вона прокинулась від того, що дуже гучно заводився автомобіль. Вийшовши на балкон вона побачила як їхній автомобіль здавав назад. Бачила, що за кермом хтось сидів, але скільки людей було в машині не бачила. Далі бачила як автомобіль поїхав за ріг будинку і там заглох це було чутно. Бачила як другий чоловік побіг до машини за ріг будинку. Цей чоловік бік за ріг будинку з того міста де стояла їхня машина. Коли машина ще тільки відїжджала з місця стоянки, то бачила що хтось сидів під деревом на лавочці, а потім цей чоловік побіг за ріг будинку до машини. Коли машина ще тільки почала здавати назад з місця стоянки, то вона розбудила свого чоловіка і повідомила, що уганяють їх машину. Чоловік сказав щоб вона викликала поліцію, що вона і зробила, а сам вийшов на балкон. З балкону вони дивились вдвох. Далі чоловік одівся, схватив її та свій мобільні телефони і побіг на вулицю. Хвилини через дві вона теж пішла на вулицю взявши документи на машину. На вулиці бачила як на проїзній частині підїхав поліцейський автомобіль. По дорозі вона ще знайшла телефон свого чоловіка який загубив його.

Заперечуючи проти обвинувачення, сторона захисту акцентувала увагу, як на їх думку суперечливі показання потерпілого ОСОБА_2 та його дружини свідка ОСОБА_9 в тій частині, що потерпілий показав, що коли його розбудила дружина і він вибіг на балкон, то його автомобіль ще заводився, а його дружина суду пояснила, що розбудила чоловіка, коли автомобіль почав відїжджати назад.

Тому захист вважає, що суд не повинен брати в якості доказів показання потерпілого та його дружини із-за вказаних суперечностей.

На таку позицію захисту суд зазначає що вказані суперечності не впливають на встановлення істини про кримінальному провадженню, оскільки потерпілий ОСОБА_2 з просоння сприймав обставини, які відбувались по своєму, а його дружина по своєму і через тривалий час в суді виклали обставини кожен як памятає, але по своїй суті їхні показання зводяться до того, що одна особа завела автомобіль і поїхала на ньому за ріг будинку, а друга особа після цього підсіла в автомобіль.

Як потерпілий, так і його дружина підтвердили, що в незаконному заволодінні їхнім автомобілем брало участь з самого початку двоє осіб.

Крім того, показання свідка ОСОБА_9 повістю підтверджуються показаннями ще одного свідка ОСОБА_10, яка не являється заінтересованою особою по даному кримінальному провадженню і яка суду показала, що вона проживає у тому ж багатоповерховому будинку, що і потерпілий, але на першому поверсі. Вікна її квартири виходять у двір будинку на дитячий майданчик де стоять машини. 30.06.2016 року, рано вранці вона підійшла до вікна, бо було жарко. На вулиці було вже видно. Побачила як в траві сидів чоловік, який потім встав, пішов до абрикос і сів на лавку. Після чого вона пішла в спальню але в цей момент почула як дуже гучно почала заводитись машина і як на її думку розбудила півбудинку. Вона знову підійшла до вікна і побачила, що коли заводилась машина, то той чоловік продовжував сидіти на лавочці. Далі машина поїхала за ріг будинку, а чоловік з лавочки встав і швидко пішов за машиною. Йшов він босим, тапочки ніс в руках. Вона подумала що хлопці їдуть на рибалку. Потім вона побачила, як з підїзду вискочив ОСОБА_2, балакав по мобільному і побіг куди поїхала машина. Потім почула поліцейську сирену і здогадалась, що то був угон автомобіля. Вона знає, що у ОСОБА_2 є машина і бачила декілька разів як він ставив її у дворі їхнього будинку. Чоловіка, який сидів на лавочці і потім пішов за машиною описала, як середнього зросту і був одягнений в темний одяг. На запитання сторони обвинувачення ще раз уточнила, що чоловік, який пішов за машиною був босий і тапочки ніс в руках. Машина відїхала приблизно о 05:00 годині ранку. Машина заводилась близько 5 хвилин, може трохи менше.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_10 вбачається, що коли ОСОБА_5 намагався завести автомобіль, то друга особа спочатку сиділа в траві, потім самостійно перейшла і сіла на лавочку, а коли автомобіль завівся і ОСОБА_5 поїхав за ріг будинку, то друга особа встала і сама пішла в тому напрямку швидким шагом, босяка. Таким чином, друга особа не перебувала в стані сильного алкогольного спяніння і могла самостійно пересуватись усвідомлюючи, що відбувалось навколо.

Що в свою чергу спростовує показання обвинуваченого ОСОБА_5 в тій частині, що він посадив дуже пяного ОСОБА_6 під дерево і той заснув сидячі під деревом, поклавши голову на колінка і що коли він завів автомобіль та відїхав за ріг будинку, потім повернувся за ОСОБА_6, взяв його під руку і повів та посадив в автомобіль.

Також свідок ОСОБА_10 підтвердила показання потерпілого ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_9 в тій частині, що автомобіль довго не заводився і ОСОБА_5 намагаючись його завести дуже гучно газував, а також підтвердила їхні показання в тій частині, що коли автомобіль завівся і заїхав за ріг будинку, то друга особа самостійно швидким шагом пішла за автомбілем.

І тим самим спростувала показання обвинуваченого ОСОБА_5 в тій частині, що коли він відігнав автомобіль за ріг будинку, то повернувся назад, взяв ОСОБА_6 під руку і повів в автомобіль.

Свідок ОСОБА_11 - інспектор роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м.Суми суду показала, що в ніч на 30.06.2016 року вона разом з інспектором поліції ОСОБА_12 патрулювали на службовому автомобілі по місту Суми. Вона була за кермом. Близько 05:00 години ранку їм на службовий планшет надійшло повідомлення про угон автомобіля з прикметами. Вони направились на місце угону. В районі вул.Холодногірській, за магазином Еко-Маркет до них підсів потерпілий і вони поїхали в сторону Курського мікрорайону. З Курського мосту їм на зустріч їхав велосипедист, який повідомив, що бачив автомобіль ВАЗ на проспекті Курському і вони поїхали туди. Від другого екіпажу вони також отримали повідомлення, що угнаний автомобіль вони переслідують по проспекту Курському в напрямку на виїзд з міста. Вони теж наздогнали угнаний автомобіль і їхали з ним на рівні. Так, вони виїхали за місто і угнаний автомобіль злетів в кювет в лісосмугу. Потім вона бачила, як двоє осіб з угнаного автомобіля тікали полем. Один з них в подальшому був затриманий.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що станом на червень 2016 року він працював інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м.Суми. В ніч на 30.06.2016 року він разом з інспектором поліції ОСОБА_13 патрулювали на службовому автомобілі по місту Суми. ОСОБА_11 була за кермом. Близько 05:00 години ранку їм на службовий планшет надійшло повідомлення про угон автомобіля з прикметами. В цей момент вони були на вул.Леваневськго і буквально через пару хвилин приїхали на місце угону. На вул.Ремісничій вони зустріли потерпілого, який підсів до них і вони направились в сторону Курського мікрорайону. Спустившись з мосту побачили сирени їхніх напарників, які гнались за Жигулями. Далі двома екіпажами вони почали переслідувати автомобіль ВАЗ. Пасажир вказаного автомобіля на всій швидкості декілька разів намагався відкрити двері але у нього це не виходило. Автомобіль ВАЗ не давав обігнати його та весь час підрізав їх. Особисто він бачив в автомобілі ВАЗ двох осіб. Проїхали село Піщане. Автомобіль ВАЗ не вїхав в поворот і врізався в дерево. З автомобіля вибігло двоє хлопців, які почали тікати, а вони стали їх переслідувати. Одного з них знайшли і затримали в лісопосадці, ним виявився ОСОБА_5 а другого не знайшли. На місце прибула слідчо-оперативна група і почались проводитись слідчі дії.

Свідок ОСОБА_14 інспектор роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м.Суми суду показав, що в ніч на 30.06.2016 року він разом з інспектором поліції ОСОБА_15 патрулювали на службовому автомобілі. Близько 05:00 години ранку їм надійшло повідомлення про угон автомобіля і були повідомлені відомості про цей автомобіль. Вони їхали по вул.Ковпака, тому отримавши вказане повідомлення, звернули на проспект Курський і поїхали в напрямку центра міста. Коли проїжджали мимо Курського ринку, то побачили, що на зустріч їм їде автомобіль ВАЗ, який по прикметам був схожий на угнаний. Далі вони розвернулись і почали переслідувати автомобіль ВАЗ. За ними їхав ще один екіпаж поліції, який також переслідував цей автомобіль. Через гучномовець вони пропонували водію зупинитись але той не реагував і продовжував набирати швидкість намагаючись підрізати їх. Так, вони виїхали за місто. Угнаний автомобіль направлявся в сторону села Піщане. Вони відстали, а другий екіпаж продовжував переслідування. Вони наздогнали коли угнаний автомобіль був уже в кюветі і вїхав в лісосмугу. Потерпілий був в другому екіпажі. Коли вони підїхали, то потерпілий разом з другим екіпажом побігли переслідувати угонщиків. Вони теж побігли шукати їх. Під час переслідування побачили, як ОСОБА_5 лежав під деревами намагаючись сховатись від них, але вони його затримали. Коли переслідували угнаний автомобіль, то він особисто бачив, що в тому автомобілі було дві особи, один водій, а другий сидів поруч на передньому пасажирському сидінні. Під час переслідування в автомобілі ВАЗ пасажир відкривав дверку, але вона закривалась по інерції від швидкості.

Свідок ОСОБА_15 інспектор роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м.Суми суду показав, що в ніч на 30.06.2016 року він разом з інспектором поліції ОСОБА_14 патрулювали на службовому автомобілі по місту Суми. Близько 05:00 год., на службовий планшет вони отримали повідомлення про угон автомобіля ВАЗ з прикметами. В цей момент вони перебували у дворах по вул.Ковпака. Отримавши повідомлення вони одразу ж направились на проспект Курський. В районі Курського ринку побачили, що на зустріч їм їде автомобіль ВАЗ по прикметам схожий на угнаний. Розвернувшись вони почали переслідувати вказаний автомобіль. Він сидів на передньому пасажирському сидінні і через гучномовець давав команди водію ВАЗа зупинитись але той не слухав і навпаки набирав швидкість і намагався підрізати їх. За ними їхав ще один екіпаж поліції. Вони відстали, а другий екіпаж продовжив переслідування. За селом Піщане, автомобіль ВАЗ злетів в кювет в лісосмугу. Далі всі почали пішим порядком переслідувати угонщиків і був затриманий як потім вияснилось ОСОБА_5 Далі була викликана слідчо-оперативна група.

Коли переслідували автомобіль ВАЗ то він бачив, що там було двоє осіб, один за кермом, другий поруч на передньому пасажирському сидінні.

Крім показів потерпілого та свідків, вина ОСОБА_5 і ОСОБА_6 доказується також наданими стороною обвинувачення і дослідженими в судовому засіданні доказами.

З протоколу огляду місця події від 30.06.2016 року вбачається, що угнаний автомобіль ВАЗ 2103 д.н. НОМЕР_4 був виявлений у пошкодженому стані в лісосмузі неподалік автобусної зупинки Перехрестівка. Під час огляду на гумовому коврику переднього пасажирського сидіння було виявлене та вилучене лікарське направлення лікаря нейрохірурга на імя ОСОБА_6 видане Сумською районною лікарнею та дві пари капців, одні з яких були ОСОБА_6, що він підтвердив в судовому засіданні, пояснивши, що у нього при собі були капці, але де вони поділись, не знає. /а.с.178-182; 186 на звороті/

З протоколу слідчого експерименту від 14.07.2016 року проведеного з підозрюваним ОСОБА_5 із застосуванням відеозапису вбачається, що він, у присутності двох понятих та адвоката ОСОБА_16, після його допиту, з метою уточнення показань, виїхавши на місце незаконного заволодіння вищевказаним транспортним засобом у двір будинку № 2/1 по вул.Жукова в м.Суми указав звідки саме він угнав автомобіль ВАЗ 2103, також вказав на лавочку під деревом неподалік від цього міста пояснивши, що на ній сидів ОСОБА_6 Далі ОСОБА_5 на автомобілі провів всіх учасників слідчої дії до перехрестя доріг с.Руднівка і с.Перехрестівка та пояснив, що тут вони з ОСОБА_6 злетіли в кювет і коли автомобіль вїхав в лісосмугу то він і ОСОБА_6 почали тікати. /а.с.196-198; диск з відеозаписом а.с.203/

Сторона захисту і обвинувачений ОСОБА_5 вважають що цей протокол не може бути визнаний судом належним доказом, оскільки відеозапис після його проведення обвинуваченому для ознайомлення не надавався і що він вперше його переглянув в судовому засіданні.

Однак, такі твердження захисника і обвинуваченого не можуть бути розцінені судом в якості обставин недопустимості протоколу слідчого експерименту як доказу.

Такий висновок суд робить виходячи з наступного.

Так, у відповідності з вимогами ч.1 ст.240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В даному випадку слідчий експеримент з обвинуваченим ОСОБА_17 був проведений з метою уточнення відомостей наданих ним під час допиту.

Слідчий експеримент проводився за участю адвоката та двох понятих.

Після складання протоколу ніяких зауважень з боку обвинуваченого ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_16 до слідчого не надійшло у тому числі не надійшло зауважень щодо ненадання для перегляду відеозапису про що став стверджувати обвинувачений в судовому засіданні. Хоча він мав право і можливість особисто або через свого захисника подати ці зауваження.

Перед проведенням данного слідчого експерименту підозрюваному ОСОБА_5 слідчим було повідомлено про його право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання, також не створювалось небезпеки для життя і здоровя осіб, які брали у ньому участь, та оточуючих, не принижувалась честь і гідність ні обвинуваченого, ні інших осіб, також не було нікому завдано шкоди.

Таким чином, будь-яких порушень прав і основоположних свобод на той момент підозрюваного ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту, з боку органів досудового розслідування допущено не було.

У частині 4 ст.95 КПК України зазначено, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Однак, слідчий експеримент не може бути розцінений як показання обвинуваченого надані слідчому, оскільки суть проведення слідчого експерименту зводиться до того, що обвинувачений на місці вчинення злочину показав і розказав про обставини його вчинення, тому слідчий експеримент завжди супроводжуєься показанями які не можуть бути виокремлені з нього під час оцінки як доказу.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що слідчий експеримент був проведений у повній відповідності з вимогами ст.240 КПК України, тому протокол слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_5 є належним і допустимим доказом і таким, що підтверджує участь обвинуваченого ОСОБА_6 у незаконному заволодінні транспортним засобом.

Крім того, в якості письмового доказу прокурором був наданий протокол слідчого експерименту від 14.07.2016 року проведеного з підозрюваним ОСОБА_6 Як зазначив прокурор, під час цієї слідчої дії ОСОБА_6 розказав як він із ОСОБА_5 заволодівали транспортним засобом, що на думку обвинувачення є належним доказом вини ОСОБА_6

Сторона захисту просить визнати цей протокол недопустимим доказом, т.я. на думку захисту слідчого експерименту проведено не було, а фактично відбувся допит підозрюваного ОСОБА_6 у присутності понятих і адвоката.

Однак, суд не може погодитись з доводами сторони обвинувачення і вважає, що протокол слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_6 є недопустимим доказом виходячі з наступного.

Як зазначалось вище, слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В даному ж випадку слідчий експеримент фактично проведений не був, оскільки на місце вчинення злочину чи на місце де був залишений автомобіль учасники цієї слідчої дії не виїжджали, т.я. ОСОБА_6 відмовився від цього, а в даному випадку в приміщення відділу поліції підозрюваний ОСОБА_6 фактично ще раз був допитаний у присутності двох понятих та його захисника, тому в даному випадку має місце не слідчий експеримент, а ще один додатковий допит підозрюваного.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

В даному випадку показання підозрюваного ОСОБА_6 дані ним під час слідчого експерименту суд безпосередньо не сприймав і ці показання не отримувались в порядку ст.225 КПК України, фактично слідчого експерименту проведено не було, тому протокол слідчого експерименту від 14.07.2016 року з підозрюваним ОСОБА_6 суд визнає недопустимим доказом.

З довідки т.в.о.начальника КП (УОТЗ) ГУНП в Сумській області вбачаєься що на виконання доручення слідчого та на підставі ухвали слідчого судді в рамках кримінального провадження був проведений аналіз відомостей про з'єднання номерів 380950004621 та 3809970883154 наданих мобільним оператором зв'язку ПрАТ «МТС Україна». Перший номер 380950004621, як зазначено в ухвалі слідого судді належить обвинуваченому ОСОБА_5

В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що він не пам'ятає на пам'ять свого мобільного номеру, але не заперечує проти належності йому цього номера вказаного в довідці.

Так, з довідки вбачається, що 30.06.2016 року о 05:07 год. На мобільний ОСОБА_5 надходив вхідний дзвінок і на цей час він був в зоні дії вишки «Магазин «Фокстрод» по вул.Металургів, 17-А в м.Суми.

Дана адреса знаходиться неподалік від місця угону автомобіля.

Другий вхідний дзвінок на мобільний ОСОБА_5 надійшов 30.06.2016 року о 05:15 але в цей момент він був вже в зоні дії вишки в с.Верхнє Піщане, що підтверджує маршрут його руху на угнаному автомобілі мимо вказаного села.

/а.с.209/

З роздруківки тестування на алкоголь, проведеним співробітниками патрульної поліції після затримання ОСОБА_5 вбачається, що в момент затримання він перебував в стані алкогольного сп'яніння. Результат тесту 1,99%. /а.с.213/

Провівши аналіз та оцінивши всі вищенаведені докази у своїй сукупності суд дійшов висновку, що вони повністю спростовують версію обвинуваченого ОСОБА_6 обрану для захисту в частині, що він нібито є непричетним до незаконного заволодіння транспортним засобом, а навпаки, аналіз вищенаведених доказів дає суду всі підстави стверджувати, що ОСОБА_6 брав безпосередню участь в незаконному заволодінні цього транспортного засобу.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні стверджував, що коли ОСОБА_5 посадив його в автомобіль і почав їхати, то йому стало зле, він попросив зупинитись і коли автомобіль зупинився, то він вийшов, ОСОБА_5 посадив його на лавочку на зупинці громадського транспорту перед Курським мостом де він заснув, а коли прокинувся, то лежав вже в траві на цій же зупинці громадського транспорту. Прокинувся від холоду і пішов в сторону Курського мікрорайону.

Однак, ці твердження обвинуваченого ОСОБА_6 не відповідають і не можуть відповідати дійсності, оскільки, на підставі проаналізованих доказів судом встановлено, що автомобіль був угнаний близько 05:00 години.

Потерпілий та його дружина з квартири бачили, як заводився автомобіль і в цей момент дружина потерпілого одразу ж зателефонувала в поліцію, а потерпілий взявши телефон побіг на вулицю і коли він вибіг на вул.Ремісничу, то буквально одразу ж до нього підїхав екіпаж поліції. Він сів до них в автомобіль і вони одразу ж направились в сторону Курського мосту, проїжджаючи мимо зупинки перед Курським мостом, розташованої справа по ходу руху автомобіля і на якій як стверджує потерпілий нікого не було.

Таким чином з моменту, коли ОСОБА_5 завів автомобіль та разом з ОСОБА_6 почав на ньому їхати і до моменту як стверджує ОСОБА_6 він вийшов з автомобіля на зупинці перед Курським мостом пройшло не більше 5 хвилин. Тому, якби ОСОБА_6 вийшов на вказаній зупинці, то його обовязково помітив би наряд поліції і затримав би.

Після того, як потерпілий в судовому засіданні пояснив, що на вказаній ОСОБА_6 зупинці нікого у тому числі і його не було, то ОСОБА_6 змінив свою позицію і став стверджувати, що спав не на зупинці, а спав в траві, на території лікарняного закладу, який розташований на відставні близько ста метрів від цієї зупинки.

При цьому ОСОБА_6 весь час стверджував, що в той момент він перебував в стані сильного алкогольного спяніння і без сторонньої допомоги не міг самостійно пересуватись, а вказаний ним лікарняний заклад огороджений парканом, тому в такому стані ОСОБА_6 не зміг би через нього перелізти.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 дав показання, що автомобіль він угнав з метою підвезти дуже пяного ОСОБА_6 додому в село Стецьківка, Сумського району, тому нелогічною є його версія в тій частині, що після угону автомобіля він висадив ОСОБА_6 на зупинці громадського транспорту перед Курським мостом і залишив його там самого в стані сильного алкогольного спяніння нездатного самостійно пересуватись, а сам підсадив сторонню особу, яку став підвозити в село в напрямку якого проживає ОСОБА_6 поїхавши по проспекту Курському в напрямку на виїзд з міста, а сам він проживає в протилежній стороні.

Тому суд доходить висновку, що ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_5 незаконно заволоділи транспортним засобом, на якому разом їхали до моменту, коли автомобіль не зїхав в кювет, а потім разом з ним тікав від переслідування і йому це вдалося.

Тим паче, що такий висновок суду повністю підтверджується протоколом слідчого експерименту, проведеному з обвинуваченим ОСОБА_5

Здобуті під час досудового розслідування і досліджені в судовому засіданні докази на які йде посилання у вироку, суд визнає обєктивними та допустимими.

Таким чином, наведені вище докази повністю підтверджують ту обставину, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою, повторно, незаконно заволоділи транспортним засобом потерпілого ОСОБА_2

Що стосується тверджень сторони захисту в тій частині, що ОСОБА_2 є неналежним потерпілим по даному кримінальному провадженню у зв'язку з чим на їхню думку обвинувачених слід виправдати, то суд знаходить ці твердження безпідставними, оскільки у відповідності з вимогами ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

В судовому засіданні було встановлено, що вищезазначений автомобіль зареєстрований на рідну тітку дружини потерпілого ОСОБА_8 Однак, близько 10 років назад ОСОБА_2 купив у неї цей автомобіль повністю розрахувавшись і з тих пір автомобіль знаходиться у нього. /ас.248/

Пункт 2.1 Правил дорожнього руху дозволяє ОСОБА_2 керувати вказаним автомобілем на законних підставах без переєстрації автомобіля на себе.

Крім того, у зв'язку із пошкодженням автомобіля шкода була завдана саме ОСОБА_2, а не особі, на яку зареєстрований автомобіль, тому ОСОБА_2 органами досудового рослідування був визнаний потерпілим по даному кримінальному провадженню на законних підставах і є належним потерпілим.

Виходячи із здобутих доказів і надавши їм належну оцінку суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.289 КК України, т.я. він незаконно заволодів транспортним засобом повторно за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд також кваліфікує за ч.2 ст.289 КК Укаїни т.я. він теж незаконно заволодів транспортним засобом повторно за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання, суд на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими злочину, особи винних та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є наявність на утриманні малолітньої дитини.

Суд, не може визнати в якості обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 «щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину», яка зазначена в обвинувальному акті, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 надав суду не щирі показання, намагався вести суд в оману щодо обставин незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6, тому він щиро не розкаявся і не сприяв повному розкриттю даного злочину.

Суд також не може визнати обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 характеристику з місця його проживання від сільського голови, оскільки в ній відсутні будь-які характеризуючи особу дані, а тільки вказано, що компрометуючих даних на ОСОБА_5 до виконкому Миколаївської сільської ради не надходило.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння на що прокурор вказав під час судових дебатів.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 має чотири не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості у тому числі і за умисні тяжкі, корисливі злочини за які відбував покарання в місцях позбавлення волі і через нетривалий час після звільнення вчинив новий тяжкий злочин у вчиненні якого навіть не розкаявся і не вживав ніяких заходів хоча б щодо часткового відшкодування завданої потерпілому шкоди, враховуючи думку потерпілого щодо призначення найсуворішого покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання тільки з ізоляцією від суспільства і призначення такого покарання буде необхіним й достатнім для його виправлення та попередження нових зочинів і буде співрозмірним з вчиненим ним тяжким злочином.

Вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 16 вересня 2016 року ОСОБА_5 був засуджений за ч.2 ст.185 КК України до арешту строком на 5 місяців, а злочин по даному кримінальному проваженню він вчинив до постановлення попереднього вироку, тому покарання повинно бути призначене на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд також враховує, що даний злочин він вчинив маючи дві не зняті і не поганеші у встановленому законом порядку судимості за тяжкі, умисні, корисливі злочини за які теж відбував покарання в місцях побавлення волі, після звільнення з яких через вісім місяців вчинив новий тяжкий злочин, чим зарекомендував себе, як особу схильну до вчинення тяжких умисних злочинів, також враховуючи думку потерпілого щодо призначення суворого покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання тільки з ізоляцією від суспільства і призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових зочинів і буде співрозмірним з вчиненим ним тяжким злочином.

По кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про стягнення із ОСОБА_17 та ОСОБА_6 в солідарному порядку матеріальну шкоду у розмірі 21 499, 06 грн. та моральну шкоду по 3500 грн. з кожного.

Розмір матеріальної шкоди в сумі 21499, 06 грн. Потерпілим визначений на підставі висновку товарознавчої експертизи від 18.08.2016 року в якому зазначено, що ринкова вартість автомобіля з урахуванням його зносу на час скоєння злочину складає 21 499,06грн. /а.с.191-193/

Однак, висновку експерта або будь-яких інших доказів щодо визначення розміру майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля не має і суду надано не було.

А з наданого висновку товарознавчої експертизи вбачається, що такого запитання слідчий перед експертом не ставив, а ставив тільки вартість автомобіля з урахуванням його зносу, про що експерт і зробив свій висновок.

Обвинувачені та їх захисники заперечуючи проти позову у повному обсязі зазначили, що потерпілий просить стягнути вартість всього автомобіля, але автомобіль був пошкоджений не повістю, сума збитків завданих саме пошкодженням автомобіля ні органами досудового розслідування, ні самим потерпілим не визначались, тому в задоволенні позову просять відмовити.

Потерпілий наполягає на стягненні всієї вартості автомобіля, а не пошкоджень.

Дійсно, для вирішення питання щодо розміру майнової шкоди завданої потерпілому у звязку з пошкодженнями автомобіля потрібно визначити збитки спричинені саме пошкодженнями автомобіля, а не його повною вартістю з урахуванням зносу, оскільки з фотографій долучених до протоколу огляду місця події вбачається, що автомобіль повістю пошкоджений не був, а були пошкоджені стекла, що підлягає відновленню. /а.с.184-186/

Вартість відновлювальних робіт буде значно меншою ніж повна вартість автомобіля з урахуванням зносу.

Враховуючи, що потерпілий наполягає на стягненні матеріальної шкоди у виді повної вартості автомобіля з урахуванням його зносу в сумі 21 499, 06 грн., тому у стягненні даної повної вартості слід відмовити.

Однак, така відмова у стягненні матеріальної шкоди в кримінальному провадженні щодо повної вартості автомобіля не позбавляє потерпілого права предявити позов в порядку цивільного судочинства щодо стягнення майнової шкоди завданої пошкодженнями автомобіля, оскільки в такому випадку в цивільному судочинстві зміниться предмет позову, а саме повна вартість автомобіля буде замінена на вартість пошкоджень.

Крім того, потерпілий у своєму позові просить також стягнути з кожного із обвинувачених на його користь моральну шкоду по 3500 грн., яка виразилась у його переживаннях та стражданнях за пошкоджений автомобіль.

Обвинувачений ОСОБА_17 спочатку визнавав моральну шкоду у повному обсязі, але в подальшому пояснив, що не визнає її взагалі.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження спричинення потерпілому моральної шкоди у повному обсязі, оскільки у звязку з пошкодженням його автомобіля, він зазнав масу хвилювань і переживань за те, що автомобіль був для його сімї джерелом заробітків для існування. Він їздив на роботу в інші населенні пункти та інше. Крім того, з моменту пошкодження автомобіля (30.06.2016 року) і до теперішнього часу, автомобіль залишається не відремонтованим, що змінило звичний спосіб життя потерпілого та його сімї у звязку з чим він став докладати додаткових, не звичних для його сімї зусиль щодо пересування громадським транспортом в інші населенні пункти. Все це на думку суду доставляє потерпілому масу моральних страждань та переживань, тому заявлений ним розмір моральної шкоди підлягає стягненню з обвинувачених у повному обсязі.

Санкція ч.2 ст.289 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке в даному випадку застосоване бути не може, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється виключно за корисливі тяжкі чи особливо тяжкі злочини.

В даному випадку стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні корисливий мотив заволодіння транспортним засобом, не доведено, що обвинувачені хотіли його продати чи розібрати на запчастини, які потім продати, будь-яких доказів цьому надано не було а обвинувачений ОСОБА_5 в суді стверджував, що автомобіль був угнаний з метою довезти ОСОБА_6 додому в село Стецьківка, Сумського району і там його хотіли залишити.

Підлягають стягненню з обох обвинувачених на користь держави в порядку ст.124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати за проведення однієї товарознавчої експертизи в сумі 703,68 грн. по 351,84 грн. з кожного обвинувавченого. /а.с.190/

Процесуальні витрати за проведення другої точно такої ж товарознавчої експертизи, по цьому ж самому автомобілю, у такому ж самому розмірі 703, 68 грн., з метою визначення такої ж самої його вартості з урахуванням зносу, стягненню з обвинувачених не підлягають, оскільки це аналогічна експертиза але вартість автомобіля в ній була визначена на момент проведення оцінки /а в першій на момент вчинення злочину/ і в проведенні такої експертизи у органів досудового розслідування не було ніякої потреби, крім того, необхідність її проведення жодним чином не вмотивована і прокурор в судовому засіданні навіть не надав її висновку, а надав тільки довідку про вартість експертизи зазначивши, що сама експертиза ніяким доказом по кримінальному провадженню не являється, а довідку надав з метою стягнення вартості експертизи.

Долучені до кримінального провадження речові докази:

-автомобіль НОМЕР_5, підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2;

-чохол з водійського сидіння, запальничка, викрутка, рукоятка коробки переключення передач, які були вилучені з автомобіля НОМЕР_6 підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2;

-уламок вітровика, осип скла, змив з рульового колеса, дві довідки з Сумської ЦРЛ підлягають знищенню.

-капці чоловічі (2 пари), які були вилучені з автомобіля НОМЕР_6 і які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського ВП повинні бути залишені в камері схову речових доказів до визначення їх власника (власників), після чого підлягають поверненню власнику (власникам), оскільки в судовому засіданні прокурор не надав жодних відомостей чиї саме капці були вилучені і пояснити цього не зміг, а потерпілий ОСОБА_2 також не зміг пояснити суду чиї саме капці були вилучені з його автомобіля, органами досудового розслідування це також встановлено не було, тому суд не може вирішити їх долю в порядку ст.100 КПК України під час ухвалення вироку.

Керуючись ст.ст.128, 370, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років без конфіскації майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 16.09.2016 року більш суворим покаранням призначеним за даним вироком, остаточно призначити до відбування ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 30.06.2016 року з моменту його фактичного затримання. /а.с.249-250/

Зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання, відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України остаточно призначеного за сукупністю злочинів повністю відбуте ним покарання у виді пяти місяців арешту за попереднім вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 16.09.2016 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 строк попереднього увязнення оскільки він засуджений до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до нього було застосовано попереднє увязнення в період часу з 30.06.2016 року по 29.03.2017 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без зміни тримання ід вартою.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 30.06.2016 року з моменту його фактичного затримання. /а.с.251-252/

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 строк попереднього увязнення оскільки він засуджений до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до нього було застосовано попереднє увязнення в період часу з 30.06.2016 року по 29.03.2017 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без зміни тримання під вартою.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3500 (три тисячі пятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3500 (три тисячі пятсот) грн.

В задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь матеріальної шкоди в сумі 21 499, 06 грн., у виді повної вартості автомобіля з урахуванням його зносу відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 а користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 703,68 грн., стягнувши з кожного по 351,84 грн.

Речові докази:

-автомобіль НОМЕР_5, який був переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 залишити йому;

-чохол з водійського сидіння, запальничку, викрутку, рукоятку коробки переключення передач, які були вилучені з автомобіля НОМЕР_6 і які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського ВП повернути потерпілому ОСОБА_2;

-уламок вітровика, осип скла, змив з рульового колеса, дві довідки з Сумської ЦРЛ, які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського ВП знищити;

-капці чоловічі (2 пари), які були вилучені з автомобіля НОМЕР_6 і які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського ВП залишити в камері схову до визначення їх власника (власників), після чого повернути власнику (власникам).

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які перебувають під вартою в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Чернобай