Постанова № 65545069, 24.03.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/2340/17

Провадження №2-а/592/212/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Князєв В.Б., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтовує, тим що він є суддею у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 04.10.2016 р. він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому довічного грошового утримання і додав довідку про заробітну плату, в якій було враховано суму матеріальної допомоги на оздоровлення. Довічне грошове утримання було призначено йому з виключенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення з відповідного розрахунку. Згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на час припинення ним суддівських повноважень, розмір щомісячного довічного утримання становив 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2%. Відповідно до вимог законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, виплата сум грошової допомоги здійснювалась йому, як і всім іншим суддям, систематично та включена в оподаткований дохід. Відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про судоустрій і статус суддів», «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який викладений у повідомленні б/н та б/д, зобов'язавши його здійснити перерахунок і виплату йому щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 04.10.2016 р.

Представник відповідача - Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Майковська В.І. в задоволенні позову просила відмовити та в запереченнях на позов зазначила, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до суддівської винагороди в розумінні ч.2 ст.133 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а тому не може бути взята до обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, в розумінні ч.3 ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції після прийняття рішення Конституційним Судом України №4-рп/2016 від 08.06.2016 р.). Відповідно до ч.1 ст.133 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено, що суддівська винагорода регулюється цим законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними. Позивачеві призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, порядок, підстави призначення і розмір якого визначається виключно ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а тому вказаний закон є спеціальним по відношенню до інших законодавчих актів. Більш того, в разі призначення позивачеві пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» матеріальна допомога на оздоровлення була б врахована для обчислення пенсії, відповідно до вимог ст.42 вказаного закону. Водночас, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» взагалі не містить такого поняття, як щомісячне довічне грошове утримання. Так, ст.9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені види пенсійних виплат. Зокрема ч.1 ст.9 зазначено, що відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсії: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Отже, норми вказаного закону не регулюють порядок призначення, обрахунку і розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому посилання на нього позивачем в адміністративному позові є безпідставними.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року за № 1600-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.9-10).

З наявного в матеріалах справи подання Господарського суду сумської області від 04.10.2016 р. №06-68/8026, виданого судді у відставці ОСОБА_1, вбачається, що відповідно до ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 22.09.2016 р. №1600 - VIII, стаж роботи на посаді судді станом на 03.10.2016 р., який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 21 рік 00 міс. 10 днів; заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 22958 грн. (а.с.7).

Відповідно до повідомлення б/н та б/д, наданого Сумським об'єднаним УПФУ Сумської області,- ОСОБА_1 згідно заяви від 04.10.2016 р. призначено (перераховано) пенсію - довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про статус суддів» з урахуванням страхового стажу 35 р. 4 міс. 20 дн., в тому числі за 19 р. 2 міс. 3 дн. - судді. Пенсію обчислено з посадового окладу 21750 грн. Розмір пенсії з 04.10.2016 р. становить 17400 грн. (а.с.8).

Як вбачається з повідомлення, ОСОБА_1 з 04.10.2016 р. було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до статті 19 Конституції України,- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 58 Конституції України,- закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України,- незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і Законами України.

Відповідно до Конституції України,- діяльність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення, звільнення з посади; обмеженням прав суддів на «виконання іншої оплачуваної роботи, крім викладацької, наукової та творчої; фінансуванням функціонування судів та діяльності суддів виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 126, частина 2 статті 127, стаття 128, стаття 130). Отже, Основний Закон України не допускає обмеження чи скасування встановлених конституційних гарантій діяльності суддів.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,- незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 08 червня 2016 року № 4- рп/2016, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005.

Відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453 від 07.07.2010 р.,- розмір щомісячного довічного грошового утримання становив 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2%. При цьому в цій нормі Закону застосовано термін «грошове утримання судді», а не «суддівська винагорода».

Це грошове утримання згідно ст.ст. 133-134 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» складається як з суддівської винагороди, так і при наданні щорічної відпустки допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»,- заробітна плата це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому, відповідно до п. 2.3.3. Інструкції №5 від 13.01.2004 р. «Зі статистики заробітної плати»,- матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Слід зазначити, що Додатком №2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначається як відомості про судову винагороду так і інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, матеріали справи свідчать, що виплата сум грошової допомоги здійснювалась позивачеві, та всім суддям, систематично й включалась в оподатковуваний дохід. Бухгалтерією суду матеріальну допомогу віднесено до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати, про що свідчать довідки господарського суду Сумської області, що додані до позову.

Аналіз наведених положень дає підставу для твердження про те, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді.

Судова система є однією із складових системи державних органів, що здійснюють державну владу, а суддя, виконуючи завдання і функції держави, фактично є працівником певного органу держави. Тобто, призначення або обрання в установленому законодавству порядку особи на посаду судді свідчить про наявність між суддею та державою трудових правовідносин.

При цьому, відповідно до Рішення Ради суддів України №42 від 09.06.2016 р., судді, з урахуванням певних обмежень і особливостей, притаманних їх статусу, є суб'єктами трудових прав та обов'язків.

Разом з певними особливостями, які обумовлені специфікою службової діяльності, судді є такими ж суб'єктами трудових правовідносин та носіями суб'єктивних трудових прав та обов'язків як і інші працівники.

Зазначене дає підстави вважати, що робота судді є різновидом трудової діяльності як окремий вид трудових відносин та потрапляє під регулюючий вплив чинного законодавства, але з певною специфікою.

Частиною 1 статті 51 та частиною 5 статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та даного закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з суддів України і здійснює правосуддя на професійній основі; за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вищезазначене, також врегульовано ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зміст наведених норм свідчить, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20.02.2012 р. № 21-430а11 та від 06.11.2013 р. № 21-350а13, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

Також Верховний Суд України, зокрема, у своїй постанові від 06.11.2013 р. №21-350а13, дійшов висновку, що суми виплат, з яких були фактично сплачені страхові внески чи збір враховуються в заробіток (дохід) особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.

Слід зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року №4-рп2007 вказано, що щомісячне довічне грошове утримання, як і пенсія, є особливою формою соціального забезпечення суддів, тобто, довічне грошове утримання є аналогом пенсійного забезпечення.

Таким чином, вищенаведений аналіз законодавства свідчить, що головним для включення матеріальної допомоги хоч у пенсію, хоч у довічне грошове утримання, є її наявність у складі заробітної плати відповідної категорії працівників та підтвердження відрахувань з цієї суми передбачених чинним законодавством.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України,- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. У рішенні від 02.11.2004 р. № 15-рп/2204 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права це планування права в суспільстві. При прийняті рішення суди мають керуватися принципом верховенства права.

Отже, право, встановлене і гарантоване Конституцією України, не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених гарантій незалежності суддів.

Відповідно до Рішення Ради суддів України від 08.04.2016 р. № 29, до повноважень, саме, суду належить визначення правової норми, яку необхідно застосувати до спірних правовідносин.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів", яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

З огляду на викладене, суд вважає що в діях відповідача про відмову позивачеві в перерахунку та виплаті довічного грошового утримання з урахуванням сум матеріальної допомоги, який викладений у повідомленні б/н та б/д, мають місце порушення вимог Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пенсійного законодавства.

За вказаних обставин вимоги позивача, щодо визнання протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який викладений у повідомленні б/н та б/д, та зобов'язання його здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме з 04.10.2016 р. - є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 2, 7-9, 11,69-71,159-163, 183-2 КАС України, суд, -

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, який викладений у повідомленні б/н та б/д.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити перерахунок і виплату судді у відставці ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. номер НОМЕР_1) щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення - починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме - з 04.10.2016 р.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн.

На постанову суду протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Суддя В.Б. Князєв