Ухвала суду № 65542026, 20.03.2017, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4424/14-ц

Провадження № 4-с/496/6/17

У Х В А Л А

20 березня 2017 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

при секретарі - Поцелуйко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою і просить визнати постанову старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 19.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 51689138 неправомірною; визнати постанову старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 19.07.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 51689138 неправомірною; зобовязати старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження і постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження; у відкритті виконавчого провадження відмовити.

Свої вимоги мотивує тим, що 30 жовтня 2014 року Біляївським районним судом Одеської області було постановлено рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором від 11 червня 2008 року у сумі 921524,94 грн. та судові витрати. Рішення набрало законної сили 04 лютого 2015 року. 11 березня 2015 року позивачеві було видано виконавчий лист для примусового стягнення з боржника 807878,10 грн. При цьому, з заявою про примусове виконання рішення суду позивач звернувся до відділу ДВС 14 липня 2016 року, тобто після спливу одного року з дня набрання рішенням законної сили. 19 липня 2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, цього ж дня накладено арешт на майно боржника і оголошено заборону на його відчуження. Про наявність винесених постанов державного виконавця йому стало відомо лише 06 серпня 2016 року, у звязку з чим він звернувся до суду зі скаргою.

Представник заявника у судовому засіданні наполягав на задоволенні скарги і пояснив, що представник позивача, отримавши виконавчий лист, предявив його до виконання після спливу одного року з дня набрання рішенням законної сили, а тому вважає, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на майно боржника підлягають скасуванню.

Державний виконавець Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що виконавчий лист, виданий Біляївським районним судом Одеської області 11 березня 2015 року, був предявлений для виконання до Суворівського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, який було повернуто стягувачеві 15.04.2016 року. Після цього 14.07.2016 року виконавчий лист був повторно предявлений до виконання до Біляївського міськрайонного відділу ДВС, і 19.07.2016 року були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження і арешт майна. Вважає, що в її діях відсутні будь-які порушення, а тому просила у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника заявника, державного виконавця, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, в провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходилася цивільна справа за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

30 жовтня 2014 року судом було постановлено рішення, яким позов задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором № CL-SME 500/138/2008 від 11.06.2008 року у розмірі 921524,94 грн.

11 березня 2015 року представнику позивача видано виконавчий лист, який був предявлений для виконання до Суворівського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції. 15.04.2016 року виконавчий лист було повернуто на підставі п.8 ст. 47 Закону України і знаходився на виконанні у вказаному відділі, який було повернуто стягувачеві 15.04.2016 року на підставі п.8 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 23.12.2015 року).

Згідно п.8 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 23.12.2015 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.

14 липня 2016 року представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виконавчий лист було повторно предявлено до виконання до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що подано відповідну заяву (а.с. 238).

19 липня 2016 року старшим державним виконавцем відділу ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом (а.с. 240), а 19 липня 2016 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 і оголошено заборону на його відчуження, згідно постанови (а.с. 241).

Згідно ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Ст. 25 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він

відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У п.8 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З наведеного вбачається, що після повернення 15.04.2016 року державним виконавцем Суворівського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції виконавчого листа стягувачеві, він 14.07.2016 року був предявлений до виконання до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, тобто в межах річного строку, а тому будь-яких порушень в діях державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається.

Крім того, постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження також винесена в межах повноважень державного виконавця, а тому суд вважає, що права заявника не порушені, у звязку з чим підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 386-387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про визнання неправомірною постанови державного виконавця від 19 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП 51689138; визнання неправомірною постанови державного виконавця від 19 липня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження ВП 51689138; зобовязання державного виконавця скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження і арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та відмовити у відкритті виконавчого провадження за заявою ОТП «Факторинг» від 14 липня 2016 року - залишити без задоволення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом пяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області, через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області: ОСОБА_3