Ухвала суду № 65541149, 07.03.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 4-с/490/20/2017 Справа № 490/1472/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Гуденко О.А.,

при секретарі Кваші С.О. ,

за участі скаржника і його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві скаргу боржника ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування постанови Центрального відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ :

13 лютого 2015 року боржник звернувся до суду зі скаргою , в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ ( на теперішній час правонаступником є Центральний відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - далі ВДВС) про стягнення з боржника виконавчого збору від 02 лютого 2015 року на підставі виконавчого листа №2-217\2011 від 04 квітня 2011 року , виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ УкрСиббанк суму боргу у розмірі 924129,98 грн. В обгрунтування цих вимог заявник зазначив, що оскільки стягувачем пропущено строк на предявлення виконавчого документу, то відкриття виконавого провадження є незаконним, отже і винесення постанови про стягнення виконавчого збору в межах незаконного виконавчого провадження є незаконним.

01 листопада я 2015 року боржник звернувся до суду зі скаргою , в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ ( на теперішній час правонаступником є Центральний відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - далі ВДВС) про відкриття виконавчого провадження від 22 січня 2015 року на підставі виконавчого листа №2-217\2011 від 04 квітня 2011 року , виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ УкрСиббанк суму боргу у розмірі 924129,98 грн.

В обгрунтування своїх вимог заявник зазначив, що стягувачем пропущено строк на предявлення виконавчого документу, оскільки минув річний строк пре'дявлення до виконання, який сплинув ще 24 січня 2012 року .

Ухвалою попереднього складу суду від 15 січня 2016 року вказані скарги обєднані в одне провадження.

Справа перебувала в провадженні судді Батченко О.В., прийнята до провадження суддею Гуденко О.А. 13 лютого 2017 року.

У судове засідання представник суб'єкта оскарження та представник стягувача не з'явилися, повідомлені судом належним чином, державним виконавцем письмові заперечення проти задоволення вимог скарги не надані.

Заявник та його представник вимоги скарг підтримали з викладених підстав, просили про їх задоволення.

Вислухавши пояснення сторні, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти і відповідні ним правовідносини.

04 квітня 2011 року на підставі рішення суду від 13 січня 2011 року Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитними договорами та судових витрат у загальному розмірі 924129,98 грн.

Даний виконавчий лист, як слідує з відмітки на ньому, був повернутий 24.02.2014 року за п.2 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження і стягнуто 32706,18 грн боргу та 3270,61 грн виконавчого збору.

20 січня 2015 року цей виконавчий лист був направлений разом з заявою стягувача на примусове виконання до Центрального ВДВС , Постановою державного виконавця від 22 січня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 46122005.

Дійсно, відповідно до ч.5 ст.47 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції до 05.10.2016 року) , повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 ( один рік) цього Закону що в даному випадку було дотримано стягуваечем.

Згідно положень ст. 12 цього Закону в діючій редакції , виконавчі документи можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки предявлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) предявлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до положень. п.п. 5-7 Розділу Перехідні положення вказаного Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За такого, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом є правомірними.

Як наслідок не має підстав для визнання незаконною і постанови державного виконавця від 02.02.2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору в межах виконавчого проваження ВП № 46122005.

Але при цьому суд враховує, що скаргу саме на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження боржник подав до суду 01.11. 2015 року, а як вбачається зі змісту скарги скаржник достовірно дізнався про відкриття виконавчого провадження ще 05 лютого 2015 року. Навіть враховуючи, що він 05 лютого 2015 року звернувся зі скаргою на цю постанову до начальника ВДВС, але , як зазначає сам скаржник, не отримавши в установлений законом строк відповіді на скаргу- саме з цього часу він повинен був рахувати строк на оскарження цієї постанови до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Враховуючи те, що заявник не зазначає про жодні поважні причини пропуску процесуального строку, скаргу ОСОБА_2 в частині вимог про визнання незаконню та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2015 року - слід залишити без розгляду за пропуском десятиденного строку на її подання.

Керуючись ч. 2 ст. 72, ст. 383-387 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 в частині вимог про визнання незаконною та скасування постанови Центрального відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2015 року ВП № 46122005 - залишити без розгляду.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови Центрального відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.02.2015 року ВП № 46122005 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.

СУДДЯ Гуденко О.А.