Ухвала суду № 65538101, 28.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 р. Справа № 814/2537/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області, третя особа - Первомайська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №51169339 від 17 травня 2016 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 червня 2016 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

27 березня 2017 року від представника апелянта (позивача) ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, оскільки вказане клопотання не містить посилань на причини неможливості явки представника у судове засідання, не підтверджено належними доказами та відповідно, причини, вказані апелянтом в клопотанні не є поважними і достатніми для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2015 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №814/2260/15 задоволено позов Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу в сумі 39 095, 52 гривень.

30 березня 2016 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі №814/2260/15 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Первомайської ОДПІ ГУ податкового боргу в сумі 39 095, 52 гривень.

22 квітня 2016 року Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області подала заяву до Первомайського відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №814/2260/15 від 30 березня 2016 року на суму 29 095,52 гривень.

17 травня 2016 року державним виконавцем Первомайського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51169339 по стягненню з ОСОБА_2 на користь Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області податкового боргу в сумі 39 095, 52 гривень.

13 червня 2016 року державним виконавцем Первомайського відділу ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та заборонено їй здійснювати відчуження будь-якого майна.

20 грудня 2016 року державним виконавцем Первомайського відділу ДВС винесено постанову про виправлення допущеної помилки, відповідно до якої виправлено помилку допущену в постановах про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника з 39 095, 52 гривень на 29 095, 52 гривень.

25 липня 2016 року представник ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до Первомайського відділу ДВС про скасування постанов та закриття виконавчого провадження.

25 серпня 2016 року відповідачем направлено листа позивачці, яким відмовлено в задоволенні її скарги.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 22 квітня 2016 року Первомайська ОДПІ ГУ ДФС вже була правонаступником всіх прав та обов'язків Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів та мала право на подання заяви про відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів на її користь. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на час ухвалення рішення про арешт майна боржника, державному виконавцю невідомо про його обсяг, загальну вартість, а також інші обтяження цього майна, а тому питання, у тому числі, розмір і обсяг майна, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, вирішується на наступних етапах звернення стягнення, а саме вилучення та примусової реалізації. При цьому, враховуючи, що загальна сума стягнення дорівнює 29 095, 52 гривень, що більше ніж десять розмірів мінімальної заробітної плати, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у державного виконавця не було обмежень навіть щодо накладення арешту на житло та земельну ділянку боржника.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З наведеного слідує, що державний виконавець наділений правом вживати заходи примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, в тому числі й виносити постанови про відкриття виконавчого провадження. Більше того, законодавцем встановлений вичерпний перелік підстав для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З наведеної норми закону слідує, що рішення органу державної виконавчої служби України про накладення арешту може бути оформлене: постановою про арешт коштів та інших цінностей боржника на рахунках у банках або інших фінансових установах; постановою про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; актом опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2016 року на підставі заяви Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, Первомайським міськрайонним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51169339 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області податкового боргу у сумі 39 095, 52 грн. та встановлено боржнику строк для добровільного її виконання до 24 травня 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

13 червня 2016 року, у зв'язку з невиконанням виконавчого документу у строк наданий для самостійного виконання наданий відповідачем, головним державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №51169339, на підставі якої було накладено арешт на все майно позивача та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Отже, приймаючи до уваги, що позивачем у строк встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вказаного виконавчого документу виконано не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №51169339 від 17 травня 2016 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 червня 2016 року.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо протиправності дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП №51169339 на підставі заяви Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, а саме те, що Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області є неналежною стороною виконавчого провадження, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 та ст. 21 Закону України від 17 березня 2011 року №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» виключно Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями з утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як юридичних осіб публічного права.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» №311 від 06 серпня 2014 року Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області є правонаступником Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів, до якої, у зв'язку з реорганізацією, перейшли права та обов'язки останньої, зокрема й щодо звернення до державної виконавчої служби з відповідними заявами про примусове виконання рішень.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на необхідність у даних спірних правовідносинах замінити сторону виконавчого провадження, оскільки, як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ст. 264 КАС України заміна сторони виконавчого провадження у разі її вибуття може бути проведена лише після відкриття виконавчого провадження, а не до його відкриття.

Таким чином, оскаржувані постанови Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області про відкриття виконавчого провадження №51169339 від 17 травня 2016 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 червня 2016 року є правомірними та такими, що винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, що вірно було встановлено судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний