Ухвала суду № 65537940, 23.12.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43647/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бабенко С.Ш., при секретарях Вишневській О.Р., Король А.О., за участю представника заявника ОСОБА_1, слідчих слідчої групи ГСУ ГУ НП України Смірнової І.О., Катинського О.Я., Соцького І.В., Подоляка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальне провадження за клопотанням ТОВ Український лізинговий фонд» про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100100004165 від 09.04.2016р.,-

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді надійшло клопотання ТОВ «Український лізинговий фонд» про скасування арешту майна: транспортних засобів, а саме 49 одиниць вантажних автомобілів марки МАЗ 6501А8-325-000 та 50 одиниць причепів-самоскидів марки МАЗ 856103-(010), накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2016р. у кримінальному провадженні № 757/28079/16-к, та скасування заборони розпоряджатися та користуватися зазначеними транспортними засобами.

Вказане клопотання мотивоване тим, що зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Катинського О.Я. про арешт майна та, зокремо, накладено арешт на зазначені транспортні засоби, які належать ТОВ «Український лізинговий фонд».

Посилаючись на те, що відповідного до чинного законодавства арештоване майно належить добросовісному власнику майна - підприємству ТОВ «Український лізинговий фонд», набуте законним шляхом, яке взагалі не має ніякого відношення до даного кримінального провадження, повідомлення про підозру службовим особам товариства не повідомлялись, а тому з метою захисту цивільних прав ТОВ «Український лізинговий фонд» арештовані транспортні засоби як речові докази мають бути передані на відповідальне зберігання за місцем реєстрації юридичної особи та арешт на зазначені транспортні засоби повинний бути скасований.

Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в клопотанні, наполягала на задоволенні клопотання.

Слідчі слідчої групи ГСУ ГУ НП України, в провадженні яких знаходиться кримінальне провадження, проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на даний час розслідування кримінального провадження триває, тому арешт не може бути скасований.

Вислухавши пояснення заявника, слідчих слідчої групи, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, представлені сторонами докази за матеріалами кримінального провадження 757/28079/16-к, в рамках якого накладено арешт на майно, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100004165 від 09.04.2016р. за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.06.2016р. задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Катинського О.Я., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Генеральної прокуратури України Ярошенком В.Г., та накладено арешт на транспортні засоби марки МАЗ-6501А8-(325-000) в кількості 150 шт. та причепи МАЗ-856103-(010) в кількості 150 шт., які перебували або перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні наступних суб'єктів господарювання: ТОВ «РАНТ» (код за ЄДРПОУ 32599474, юридична адреса м. Київ, вул. Саксаганського, 143а); ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ГЕЛІОС» (код за ЄДРПОУ 38158656, юридична адреса: Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Дубоноса, 1); ТОВ «АНТ-АЛ» (код за ЄДРПОУ 39706950, юридична адреса: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Павла Тичини, 69); ТОВ «АГРОФІРМА «СЛАВ-АГРО» (код за ЄДРПОУ 38056112, юридична адреса: Донецька обл., Слов'янський район, с. Рай-Олександрівка, вул. Шкільна, 2а); СТОВ «СТЕБНЕ» (код за ЄДРПОУ 03792852, юридична адреса: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Стебне); ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (код за ЄДРПОУ 37702357, юридична адреса: м. Київ, вул. Лютеранська, 15, літ.А, н/п 17); ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» (код за ЄДРПОУ 37859096, юридична адреса: м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, офіс 301); ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» (код за ЄДРПОУ 31217615, юридична адреса: Донецька обл., Краснолиманський район, с. Рідкодуб); ПП «ЮС-АГРО» (код за ЄДРПОУ 34473201, юридична адреса: Миколаївська обл., Братський район, с. Кам'яно-Костувате); ФГ «МИРНА ДОЛИНА» (код за ЄДРПОУ 33470035, юридична адреса: Луганська обл., Сватівський район, м. Сватове, вул. Водоп'янова, 62); ПП «АГРАРНИК К» (код за ЄДРПОУ 37048399, юридична адреса: Харківська обл., Красноградський район, м. Красноград, вул. Українська, 27); ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «АГРОДІМ» (код за ЄДРПОУ 32659577, юридична адреса: м. Київ, вул. Сумська, 3); СТОВ «АГРОЛАН» (код за ЄДРПОУ 31591123, юридична адреса: Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Йосипівка, вул. Леніна, 235); ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ЗЕЛЕНІВСЬКИЙ» (код за ЄДРПОУ 36595185, юридична адреса: Чернігівська обл., Бахмацький район, м. Бахмач, пров. Прикордонний, 8); ФГ «МАКСІМУС-1» (код за ЄДРПОУ 34433392, юридична адреса: Донецька обл., Бахмутський район, с. Званівка, вул. Миру, 32); ФГ «ПОЛЕ» ОСОБА_7 (код за ЄДРПОУ 20885911, юридична адреса: Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Олексія Гапішка, 21); та фізичних осіб: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3.

Цією же ухвалою заборонено будь-які дії по їх розпорядженню та користуванню будь-якими фізичними та юридичними особами за виключенням офіційного представника ВАТ «Мінський автомобільний завод» - управляючої компанії холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (Республіка Білорусь) - товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Торговий Дім «МАЗ-Україна» або законно уповноваженого ним суб'єкта господарювання чи фізичної особи.

В обгрутування клопотання слідчого та прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що 23.05.2013 між ВАТ «Мінський автомобільний завод» - управляюча компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (Республіка Білорусь) - продавець та ТОВ «РАНТ» (Україна) - покупець, укладено контракт № 2418/158-08-13, предметом якого було виготовлення та передача у власність покупця автомобілів МАЗ-6501А8-(325-000) в кількості 1000 шт. та причепів МАЗ-856103-(010) в кількості 1000 шт. Загальна вартість продукції, що мала поставлятися за вказаним контрактом склала 100 200 000 доларів США. У свою чергу покупець, відповідно до п 2.4 контракту повинен був провести оплату товару на протязі 180 календарних днів з дня відвантаження кожної його одиниці, а також, відповідно до п. 2.5, з метою належного виконання своїх зобов'язань надати безвідкличну банківську гарантію на вартість готової до відвантаження автотехніки строком дії до 200 календарних днів від дати відвантаження останньої одиниці товару.

Однак, всупереч умовам даного контракту особи, пов'язані з ТОВ «РАНТ», маючи намір на заволодіння майном ВАТ «Мінський автомобільний завод» - управляючої компанії холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» шляхом обману, отримавши за його умовами автомобілі МАЗ-6501А8-(325-000) в кількості 150 шт. та причепи МАЗ-856103-(010) в кількості 150 шт. загальною вартістю 15 030 000 доларів США безвідкличну банківську гарантію не надали та не оплатили вартість поставленого товару. Натомість, вказані особи шляхом складання підроблених документів, відповідно до умов яких у ТОВ «РАНТ» виникла фіктивна заборгованість перед іншими суб'єктами господарювання та подальшого їх використання в судах, укладаючи мирові угоди передали 100 одиниць отриманої від ВАТ «Мінський автомобільний завод» - управляючої компанії холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» автотехніки в рахунок погашення цього боргу, який значно менше її вартості.

В результаті шахрайських дій невстановлених осіб вказаному акціонерному товариству завдано матеріальної шкоди на суму 15 030 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 26.06.2013, 29.06.2013 та 18.07.2013 (дати поставки автотехніки) складає 120 134 790 грн.

Відповідно до представленої в судовому засіданні слідчим копії постанови про визнання речовими доказами від 02.06.2016р. всі транспортні засоби: 150 одиниць автомобілів та 150 одиниць причепів визнані речовими доказами.

З доводів клопотання та долучених до нього матеріалів слідує, що арештовані транспортні засоби у кількості 30 одиниць автомобілів та 30 одиниць причепів були придбані ТОВ «Український лізинговий фонд» за договором купівлі-продажу транспортних засобів від 02.10.2014р., укладеному між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ТОВ «Рант», відповідно до якого право власності на транспортні засоби підтверджувалось свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів (п. 1.3), та гарантією Продавця, що транспортні засоби, які придбавались ТОВ «Український лізинговий фонд» за Договором, належали на праві власності, на момент укладання договору не перебували в угоні, розшуку, під забороною відчуження, арештом, не були предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не були предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України; не містять слідів кримінального правопорушення. З цього приводу заявником та представником заявника в судовому засіданні з посиленням на перебування у власності та експлуатування зазначених транспортних засобів майже два роки ТОВ «Український лізинговий фонд» для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Логістик МТС», зроблено висновок про неможливість визнання цих транспортних засобів у зазначеному кримінальному провадженні.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані містяться у клопотанні слідчого, який звертався з проханням арештувати майно, який належав на праві власності заявнику, при вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Підстави та порядок накладення арешту його скасування під час кримінального провадження регулюються главою 17 КПК України.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

За вимогами ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Можливість накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України, закон не пов'язує з наявністю в кримінальному провадженні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями, а також спеціальної мети - забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна.

З тексту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2016р. вбачається, що при накладенні арешту на транспортні засоби слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що вони відповідають критеріям, визначеним у п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, їх правовий статус до теперішнього часу не змінився.

Відповідно до постанови слідчого від 02.06.2016р. зазначені транспортні засоби марки МАЗ 6501А8-325-000 та причепи-самоскиди марки МАЗ 856103-(010), визнані речовими доказами № 12015100100004165 від 09.04.2015р.

У даному кримінальному провадженні на даний час, всупереч ствердженням представника заявника існують вагомі докази, які підтверджені матеріалами кримінального провадження, що транспортні засоби, на які накладено арешт слідчим суддею, мають відношення до кримінального провадження, і, таким чином існують розумні підозри вважати, що є доказами ймовірно вчиненого кримінального правопорушення.

Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у продовженні накладеного на транспортні засоби до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

При цьому доводи заявника та його представника щодо відсутності даних про те, що транспортні засоби не є предметом кримінального провадження, та не містять будь-яких слідів кримінального правопорушення, не можуть слугувати обставинами, на підставі яких слідчий суддя повинен скасувати накладений на зазначені транспортні засоби арешт.

При цьому посилання заявника на те, що ТОВ «Український лізинговий фонд» є добросовісним набувачем транспортних засобів у вигляді 30 одиниць автомобілів та 30 одиниць причепів та вони придбані на законних підставах, з представленням суду ксерокопії договору купівлі-продажу від 02.10.2014р. та додатку до нього, слідчим суддею не може бути визнане слідчим суддею правовою підставою, що свідчить про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь-якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце.

Слідчий суддя також вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси заявника , оскільки матеріали кримінального провадження свідчать про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям статті 170 КПК України, а саме є достатні підстави вважати, що вилучені транспортні засоби є предметом злочину та можуть зберігати на собі його сліди, та можуть бути використані як доказ в кримінальному провадженні, що в сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення, приховування цього майна.

В свою чергу, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Оскільки досудове розслідування в кримінальному провадженні наразі триває, органом досудового розслідування проводяться відповідні слідчі дії, забезпечення яких вимагає продовження арешту на зазначені транспортні засоби із забороною їх користування з метою їх збереження, а доводи клопотання не містять належного обґрунтування, яке б спростовувало висновки, викладені в ухвалі слідчого судді від 09.06.2016р., що надає підстави слідчому судді дійти висновку, що необхідність накладення арешту на транспортні засоби на теперішній час відпала, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, оскільки обставини, на які посилається заявник в обґрунтування клопотання, підлягають з'ясуванню в ході досудового розслідування.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя також не вбачає.

Керуючись ст. ст. 132, 167, 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання ТОВ «Український лізинговий фонд» про скасування арешту майна: транспортних засобів, а саме 49 одиниць вантажних автомобілів марки МАЗ 6501А8-325-000 та 50 одиниць причепів-самоскидів марки МАЗ 856103-(010), накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2016р. у кримінальному провадженні № 757/28079/16-к, та скасування заборони розпоряджатися та користуватися зазначеними транспортними засобами, залишити без задоволення.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.Ш.Бабенко