Рішення № 65537488, 29.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ПАТ КБ «Правекс-банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №649-024/08Р від 01.09.2008 в розмірі 147 080,10 грн. та в рівних частках понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1 470 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2016 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Правекс-банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивач не пропустив строки позовної давності, оскільки останні спливають 31.07.2015. Зазначив, що суд не врахував графік погашення заборгованості.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. В зв'язку з наведеними обставинами, керуючись ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за їх відсутності.

Справа № 761/22232/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/8927/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Однак, колегія суддів вважає, що до такого висновку суд дійшов без повного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2008 між АКБ «Правекс-банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 649-024/08Р, відповідно до умов якого, з метою своєчасної оплати позичальником вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу автомобіля № 15/08/2008 від 15.08.2008, а також з метою сплати страхових платежів згідно з договором страхування автомобіля, укладання яких здійснюється на підставі і з урахуванням вимог п. 6.1.11 цього договору, банк надає позичальнику кредит в національній валюті на загальну суму 76 530 грн. (а. с. 15 -20). Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, кредит надається позичальникові у строк з 01.09.2008 по 01.09.2012 зі сплатою 20,49% річних. Згідно п. 4.4 Кредитного договору, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 1 595,00 грн. щомісяця до 10 числа наступного місяця. Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, вказаного у п. 1.2 цього договору. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 01.09.2008 між АКБ «Правекс-банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №649-024/08Р, за умовами якого, поручитель, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором № 649-024/08Р від 01.09.2008 та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 01.09.2012 у розмірі 76 530,00 гривень та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості (а. с. 25-26). Позивач виконав свої зобов'язання, надавши кредит, а позичальник свої обов'язки не виконує, у зв'язку з чим, станом на 02.06.2015 виникла заборгованість в розмірі 147 080,10 грн. (а. с. 9-12). 25.06.2015 Банком на адресу поручителя було направлено вимогу за вихідним №040/15 від 24.06.2015 про виконання порушення зобов'язань за кредитним договором (а. с. 13-14), однак останній не вжив жодних заходів спрямованих на належне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 02.06.2015 виникла заборгованість в розмірі 147 080,10 грн., з яких: кредит 55 947,83 грн., пеня а несвоєчасне погашення кредиту 75 967,77 грн., відсотки 4 792,20 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків 10 372,30 грн. відповідно до розрахунку заборгованості (а. с. 9-12). Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Також матеріали справи свідчать про те, що останній платіж за вказаним кредитним договором здійснено позичальником 26.04.2012 (а. с. 76).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_1 за пропуском строку позовної давності.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549,552 цього кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 всупереч умов вищевказаного кредитного договору, перестав сплачувати кошти, внаслідок чого станом на 02.06.2015 виникла заборгованість в розмірі 147 080,10 грн., з яких: кредит 55 947,83 грн., пеня а несвоєчасне погашення кредиту 75 967,77 грн., відсотки 4 792,20 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків 10 372,30 грн. (а. с. 9-12).

Позовна давність - це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Проте, особа, яка виконала зобов'язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, якщо навіть у момент виконання вона не знала про його закінчення.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Таким чином, протягом саме цього строку особа, чиї права порушені, має право звернутись до суду.

Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що строк дії договору було визначено сторонами до 01.09.2012, а позивач звернувся до суду з позовом 23.07.20015, тобто в строки встановлені ст. 257 ЦК України.

На вищезгадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув в зв'язку з чим зробив висновки які не відповідають обставинам справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.

Вирішуючи дану справу колегія суддів вважає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Банк умови договору виконав у повному обсязі видавши позичальнику вищезгадані кошти.

Разом з тим, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував в наслідок чого і виникла зазначена вище заборгованість.

При зверненні до суду позивач надав розрахунок заборгованості з урахуванням сплати позичальником платежів за вказаним договором

Відповідно до ст. 10 та ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Банк надав свої розрахунки суми заборгованості відповідно до яких остання складає 147 080,10 грн., з яких: кредит 55 947,83 грн., пеня а несвоєчасне погашення кредиту 75 967,77 грн., відсотки 4 792,20 грн. та пеня за несвоєчасне погашення відсотків 10 372,30 грн. (а. с. 9-12).

В порушення вказаних вимог діючого законодавства позичальник не навів своїх розрахунків щодо суми заборгованості, в зв'язку з чим колегія суддів кладе в основу рішення зазначений розрахунок який було надано позивачем, а саме відповідно до якого сума

За наведених обставин колегія суддів вважає, що саме така сума боргу і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до поручителя строку позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За змістом положень ч. 4 ст. 559 ЦК України для припинення поруки має настати декілька умов: настання строку, визначеного у договорі поруки, або настання строку виконання основного зобов'язання; непред'явлення вимог до поручителя протягом шести місяців з дня настання такого строку. При цьому строк настання виконання основного зобов'язання може настати у строк, визначений договором або законом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-68цс11 умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання зобов'язань за кредитним договором не може вважатись встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до умов кредитного договору останній діяв до 01.09.2012, а позивач звернувся до суду з позовом 23.07.2015 (пройшло більше пів року), тому наявні підстави визнання поруки такою, що припинена.

Суд першої інстанції на вищезгадані обставини уваги не звернув у зв'язку з чим зробив висновки, яки не відповідають обставинам справи.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що рішення в частині задоволення вимог щодо поручителя підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк», а саме підлягає стягненню кредитна заборгованість з ОСОБА_1

Відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» підлягають стягненню з ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 088,68 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-318 ЦК України колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №649-024/08Р від 01 вересня 2008 року в розмірі 147 080 (сто сорок сім тисяч вісімдесят) гривень 10 (десять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» судовий збір в розмірі 3 088 (три тисячі вісімдесят вісім) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А. Семенюк