Ухвала суду № 65537396, 23.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Хоменко Л.О.

№ 22-ц/796/3877/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 752/19022/16-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві про надання дозволу на тимчасовий виїзд закордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька,-

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2016 року позивач звернулася до суду з позовом в якому просила:

надати дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Крим з 01.07.2017 року до 31.08.2017 року, з 01.07.2018 року до 31.08.2018 року, з 01.07.2019 року до 31.08.2019 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_2;

дозволити ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 оформити документи на тимчасовий виїзд в Крим неповнолітнього ОСОБА_3

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.12.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Надано дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в Крим з 01.07.2017 року до 31.08.2017 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_2

Дозволено ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 оформити документи на тимчасовий виїзд в Крим неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в Крим з 01.07.2018 року до 31.08.2018 року та з 01.07.2019 року до 31.08.2019 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 та просила рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що відповідно до п.1.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України позивачем в позовній заяві чітко зазначено державу прямування та часові проміжки перебування дитини у Криму (раз на рік) тобто з 01.07.2017 року до 31.08.2017 року, з 01.07.2018 року до 31.08.2018 року, з 01.07.2019 року до 31.08.2019 року. На сайті МЗС України є рекомендації громадянам щодо перебування в Туреччині, Пакистані, Франції, Росії та інших країнах, але немає заборони на перебування в цих країнах, а тому застереження відповідача щодо надання дозволу для виїзду сина ОСОБА_3 до окупованого Криму не є підставою для відмови у наданні дозволу на виїзд дитини у супроводі матері до Криму.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та третя особа: Солом'янський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від третьої особи Солом'янського районного відділу Державної міграційної служби України у м. Києві надійшло клопотання про розгляд справу у її відсутності.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька в Крим з 01.07.2017 року до 31.08.2017 року з оформленням документів на тимчасовий виїзд не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.

Відмовляючи в частині позовних вимог ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька в Крим в період з 01.07.2018 року до 31.08.2018 року та з 01.07.2019 року до 31.08.2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що дозвіл на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу батька є разовим, що надається судом на конкретно визначену поїздку із конкретно визначеним періодом перебування.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.05.1998 року по 01.04.2008 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З довідки виданої комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Солом'янського району від 11.11.2016 року вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на диспансерному обліку з приводу бронхіальної астми, екземи, ДЖВП, вторинної кардіопатії.

З консультативного висновку виданого національною дитячою спеціалізованою лікарнею «ОХМАДИТ»консультативно-діагностичною поліклінікою №886 від 04.11.2016 року вбачається, що ОСОБА_3, 23.05.2004 року встановлено діагноз бронхіальна астма, узв'язку із наявними у нього захворюваннями рекомендовано плавання та загартовування.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2016 року позивачем було направлено ОСОБА_2 запит про надання нотаріально засвідченої згоди на виїзд сина ОСОБА_3 до Криму з 01.07.2017 року до 31.08.2017 року, з 01.07.2018 року до 31.08.2018 року, з 01.07.2019 року до 31.08.2019 року на лікування та оздоровлення.

21.10.2016 року позивачем було повторно направлено ОСОБА_2 запит про надання нотаріально засвідченої згоди на виїзд сина ОСОБА_3 до Криму з 01.07.2017 року до 31.08.2017 року, з 01.07.2018 року до 31.08.2018 року, з 01.07.2019 року до 31.08.2019 року на лікування та оздоровлення.

Вказані запити відповідачем під час доставки не вручені, що підтверджується роздруківками з сайту ДП «Укрпошти».

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Згідно з ч.3 ст.313 ЦК Українифізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України встановлено, зокрема, і Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57.

Відповідно до п.3, 4 Правилам перетинання державного кордону громадянами України, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі, зокрема рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька в Крим в період з 01.07.2018 року до 31.08.2018 року та з 01.07.2019 року до 31.08.2019 року, оскільки нормами ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено можливість ухвалення судом рішення на разовий виїзд неповнолітньої дитини без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон без згоди батька суперечить положенням ст.ст.141, 153, 157 СК України, які визначають рівність прав та обов'язків батьків стосовно виховання дитини.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спросовують

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді