Ухвала суду № 65537358, 22.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1676/17 Справа № 205/8618/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Федченко В. М. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акант-Інвест» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акант-Інвест» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий», третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 листопада 2011 року між ПАТ «АКБ «Новий» та ТОВ ВКП «Акант» було укладено кредитний договір №1268911/К1, згідно умов якого останньому було відкрито кредитну лінію у розмірі 1500000,00 грн. строком до 01 листопада 2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 03 листопада 2011 року між сторонами було укладено іпотечний договір №1269111/3-(1268911), за яким ТОВ ВКП «Акант» передає в іпотеку нерухоме майно - будівлі та споруди по АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 1,4363 га, оціночною вартістю 3200000,00 грн. 19 вересня 2012 року між ПАТ «АКБ «Новий», ТОВ ВКП «Акант» та ТОВ «Акант-Інвест» було укладено договір про заміну сторони в зобов'язанні, за яким ТОВ «Акант-Інвест» прийняло на себе всі права і обов'язку за кредитним договором №1268911/К1 від 03 листопада 2011 року. Оскільки в ТОВ «Акант-Інвест» виникли труднощі щодо повернення залишку кредиту у розмірі 500000,00 грн., то в один день, 28 листопада 2014 року, між ТОВ «Акант-Інвест» та ПАТ «АКБ «Новий» було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя і договір найму будівель та споруд з правом викупу, метою яких було задоволення вимог ПАТ «АКБ «Новий» із наданням можливості ТОВ «Акант-Інвест» погашення залишку заборгованості і подальшого викупу, переданого іпотечного майна, яке і стало предметом оренди. Однак, позивач, 12 червня 2015 року, отримав від ПН ДМНО ОСОБА_4 заяву ПАТ «АКБ «Новий» про дострокове розірвання договору найму будівель та споруд з правом викупу від 28 листопада 2014 року та виселення. Разом з тим, 12 листопада 2015 року укладає договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 та відчужує останньому 1/2 частину будівель та споруд по АДРЕСА_1.

За таких обставин, позивач просив суд:

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотеко держателя від 28 листопада 2014 року, укладений між ПАТ АКБ «Новий» та ТОВ «Акант-Інвест»;

- визнати недійсним договір найму будівель та споруд з правом викупу від 28 листопада 2014, укладений між ПАТ «АКБ «Новий» та ТОВ «Акант-Інвест»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 листопада 2015 року, укладений між ПАТ «АКБ «Новий» та ОСОБА_5 про відчуження 1/2 частки будівель та споруд по АДРЕСА_1 посвідчений ПН ДМНО ОСОБА_4,

- нерухоме майно - будівлі та споруди по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1,4363 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (81139054) повернути у власність ТОВ «Акант-Інвест» та визнати право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «Акант-Інвест».

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Акант-Інвест» було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Акант-Інвест» в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2011 року між ПАТ АКБ «Новий» та ТОВ ВКП «Акант» був укладений кредитний договір №1268911/К1, на підставі якого Банк надав кредитну лінію в розмірі 1500000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В той же день, 03 листопада 2011 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Банком та ТОВ ВКП «Акант» був укладений іпотечний договір №12691113/З-(1268911), предметом іпотеки виступили будівлі та споруди по АДРЕСА_1

19 вересня 2012 року між АКБ «Новий», ТОВ ВКП «Акант» та ТОВ «Акант-Інвест», був укладений договір про заміну сторони в зобов'язанні, згідно умов якого ТОВ «Акант-Інвест» прийняв на себе всі боргові зобов'язання за кредитним договором №1268911/К1 від 03 листопада 2011 року.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. При цьому пропозиція укласти договір є правочином, так як і акцепт, а тому і акцепт і оферта мають свідчити про вираження волі та відповідати вимогам ст. 202 ЦК України. Водночас пропозиція укласти договір має відповідати вимогам ст.641 ЦК України, а відповідь про прийняття пропозиції вимогам ст. 642 ЦК України. Договір може укладатися шляхом складання одного документу, мається на увазі документ під назвою договір, шляхом обміну листами (пропозиція, відповідь про прийняття пропозиції). Відповідь щодо прийняття пропозиції у разі бажання особи укласти договір може бути засвідчена шляхом вчинення дії (дій), зміст якої (яких) засвідчує волю названої особи на укладення договору за запропонованих умовах.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин - це волевиявлення, тобто дія особи, яка відображає внутрішню волю останньої.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно до протоколу №4 від 30 вересня 2014 року, позивач звернувся до ПАТ «АКБ «Новий» з листом вих..№90, відповідно до якого, у зв'язку із неможливістю своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором №1268911/К1 від 03 листопада 2011 року, запропонував банку прийняти на баланс іпотечне майно - споруди та будівлі по АДРЕСА_1 за іпотечним договором 12691113/З-(1268911) від 03 листопада 2011 року, шляхом укладення між ТОВ «Акант-Інвест» та ПАТ «АКБ «Новий» договору про задоволення вимог Іпотекодержателя із оформленням права власності на ПАТ «АКБ «Новий».

28 листопада 2014 року між ТОВ «Акант-Інвест» та ПАТ «АКБ «Новий» був укладений договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, згідно якого Банк прийняв у власність нерухоме іпотечне майно по АДРЕСА_1, загальною площею 1,4363 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (81139054) в рахунок виконання зобов'язань кредитного договору №1268911/К1 від 03 листопада 2011 року, а саме повернення суми кредиту в розмірі 500000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі, строки передбачені кредитним договором, з оплатою комісії, а також штрафних санкцій.

Окрім цього, 28 листопада 2014 року між ТОВ «Акант-Інвест» та ПАТ «АКБ «Новий» було укладено договір найму будівель та споруд з правом подальшого викупу, за умовами якого позивач орендує в строкове платне користування спірне іпотечне майно, належне на праві власності ПАТ «АКБ «Новий» за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя від 28 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С.О.

В подальшому, 12 червня 2015 року, позивач отримав від ПН ДМНО ОСОБА_4 заву від ПАТ «АКБ «Новий» про дострокове розірвання договору найму будівель та споруд, в якій також містились вимоги щодо звільнення позивачем орендного приміщення по АДРЕСА_1.

12 листопада 2015 року ПАТ «АКБ «Новий» було укладено з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за яким останній відчужує 1/2 частину будівель та споруд по АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Акант-Інвест» в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 листопада 2015 року, укладеного між відповідачами по справі, суд першої інстанції керувався положеннями Закону України «Про іпотеку», Цивільного кодексу України та виходив із того, що позивачем не було надано жодних належних, в розумінні положень ст. 57-60 ЦПК України, доказів стосовно недійсності такого правочину, що. в свою чергу, передувало і відмові у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за ТОВ «Акант-Інвест» на споруди і будівлі по вулиці Ногинська, 48-А в м. Дніпропетровськ, так як вказане майно було реалізовано за договором іпотеки 12691113/З-(1268911) від 03 листопада 2011 року ПАТ «АКБ «Новий» на законних підставах, з оформленням на останнього права власності і в подальшому укладення договору-купівлі продажу з ОСОБА_2

Щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог, то суд першої інстанції виходив із того що визнання ряду спірних договорів, укладених між юридичними особами в процесі здійснення ними господарської діяльності підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ «Акант-Інвест» посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, зокрема, на той факт, що укладання договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 28 листопада 2014 року було проведено через скрутний фінансовий стан позивача на вкрай невигідних для нього умовах під тиском ПАТ «АКБ «Новий», так як дійсна ринкова вартість споруд і будівель по АДРЕСА_1 становить 3200000,00 грн. в той час, як залишок заборгованості за кредитним договором №1268911/К1 від 03 листопада 2011 року становив 500000,00 грн. Окрім цього, на думку апелянта, укладення договору найму з правом подальшого викупу спірного нерухомого майна є підтвердженням наміру позивача першочергово придбати дане майно, в підтвердження чого ПАТ АКБ «Новий» було надіслано повідомлення про виклик до ПН ДМНО Батової Л.Г. для проведення правочину купівлі-продажу. Натомість, відповідач не з'явився та направив позивачу лист-повідомлення про намір одностороннього розірвання договору найму, в якому, також містились вимоги щодо звільнення ТОВ «Акант-Інвест» споруд та будівель по АДРЕСА_1, 1/2 частину яких в подальшому було відчужено ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 12 листопада 2015 року.

Однак, колегія суддів не погоджується з такою позицією апелянта, виходячи з наступного.

Пунктом 6.2. ст. 6 Договору іпотеки №12691113/З-(1268911) від 03 листопада 2011 року, передбачено, що звернення стягнення на предмет Іпотеки буде здійснюватись одним з таких способів за вибором Іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Пунктом 2.3. вказаного договору встановлено, що за домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет іпотеки оцінено в сумі 3200 000,00 грн. При цьому,сторони згодні з тим, що при зверненні стягнення та реалізації предмету іпотеки Іпотекодержатель не буде зв'язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною сумою. Вказана сума, лише погоджена сторонами договору, про що свідчить протокол узгодження договірної ціни та жодним чином не може свідчити про реальну вартість предмету іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується волевиявлення саме позивача на укладення договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 28 листопада 2014 року, що підтверджується надісланим на адресу ПАТ «АКБ «Новий» листом із пропозицією відповідачу прийняти у власність іпотечне майно - споруди та будівлі по АДРЕСА_1 в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором №1268911/К1 від 03 листопада 2011, укладеним між ПАТ «АКБ «Новий» та ТОВ ВКП «Акант», в якому позивач, також, за власної ініціативи взяв на себе зобов'язання, уклавши договір про заміну сторони в зобов'язанні від 19 вересня 2012 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що на момент укладення між ТОВ «Акант-Інвест» та ПАТ «АКБ «Новий» договору найму споруд та будівель із правом викупу від 28 листопада 2014 року, право власності на вказану нерухомість вже було зареєстровано за відповідачем, тож подальше розпорядження спірною нерухомістю є волевиявленням ПАТ «АКБ «Новий» як власником такого майна, в тому числі відчуження 1/2 частини на користь гр.. ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність наявності факту порушень прав позивача та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону, а тому не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акант-Інвест» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Свистунова