Рішення № 65535474, 14.03.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/20/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 Справа № 908/231/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/231/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС»

про стягнення 100000,00 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2017 року

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 11.10.2016 року

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» про стягнення заборгованості за договором № ЕМЗ/2005 від 20.05.2016 року в сумі 100000,00 грн..

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС», 14.03.2017 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 20.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ» (Виконавець) був укладений договір № ЕМЗ/2005, за умовами якого Виконавець за завданнями Замовника виконано роботи на загальну суму 2293881,25 грн. з ПДВ, про що сторонами, керуючись п. 5.1 договору склали акти наданих послуг. Відповідач зазначає, що визнає вищенаведені фактичні обставини та не оспорює їх. Втім твердження позивача про наявність у відповідача боргу за вказаним договором в сумі 100000,00 грн. вважає помилковими, оскільки 30.08.2016 року відповідач сплатив на користь позивача 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 288 від 30.08.2016 року. Вказує, що позов Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ» є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2017 року підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.2017 року проти позову заперечив.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 20.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС», далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ», далі Виконавець, був укладений договір № ЕМЗ/2005 далі Договір.

Відповідно до п. п. 1.1 та 1.2. Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором Виконавець зобовязується за завданням Замовника надавати послуги/виконати роботи за перелік, визначеним Специфікацією до даного договору, в Замовник зобовязується оплатити послуги/роботи за цінами та на умовах, передбачених відповідною Специфікацією. Специфікації, відповідно до яких визначається перелік послуг/робіт, що надається/виконуються Замовником, їх вартість та інші умови, визначені сторонами як необхідні, є додатком до цього договору та його невідємною частиною.

Згідно умов Договору 20.05.2016 року сторонами укладено Специфікацію, якою визначено найменування послуг/робіт, одиниця виміру, вартість без ПДВ та з ПДВ.

Пунктами 4.4 та 4.6 Договору встановлено, що оплата послуг/робіт за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт за відповідній період. Датою оплати вартості наданих послуг/виконаних робіт вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника.

Умовами п. п. 5.1 та 5.2 Договору факт надання послуг/виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками. Протягом пяти робочих днів з моменту отримання від Виконавця актів приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт, Замовник підписує і скріплює своєю печаткою ці акти та повертає один екземпляр Виконавцеві, або в такий же строк відмовляє Виконавцеві в підписанні акту, шляхом направлення Виконавцеві письмових заперечень із зазначенням обґрунтованих причин такої відмови. Відсутність у встановлений цим пунктом строк письмової відмови Замовника від підписання акту приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт свідчить про прийняття наданих послуг/робіт і відсутність претензій до їх якості.

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2017 року включно.

Позивач в позові вказує, що відповідач всупереч умовам договору та вимогам Господарського і Цивільного кодексів України неналежним чином виконує зобовязання за Договором, оскільки не сплатив залишок вартості наданих послуг/робіт, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 100000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані відповідачу послуги/роботи на загальну суму 2293881,25 грн., про що свідчать акти наданих послуг, зокрема:

№ Є-00000829 від 01.07.2016 року на суму 35280,00 грн.;

№ Є-00000830 від 01.07.2016 року на суму 188160,00 грн.;

№ Є-00000831 від 01.07.2016 року на суму 54096,00 грн.;

№ Є-00000832 від 01.07.2016 року на суму 264600,00 грн.;

№ Є-00000833 від 01.07.2016 року на суму 14200,32 грн.;

№ Є-00000834 від 01.07.2016 року на суму 97021,18 грн.;

№ Є-00000835 від 01.07.2016 року на суму 72912,00 грн.;

№ Є-00000836 від 01.07.2016 року на суму 323776,02 грн.;

№ Є-00000837 від 01.07.2016 року на суму 537813,91грн.;

№ Є-00000838 від 01.07.2016 року на суму 51244,20 грн.;

№ Є-00000839 від 01.07.2016 року на суму 31585,25 грн.;

№ Є-00000840 від 01.07.2016 року на суму 304603,92 грн.;

№ Є-00000841 від 01.07.2016 року на суму 88439,66грн.;

№ Є-00000842 від 01.07.2016 року на суму 2105,57 грн.;

№ Є-00000843 від 01.07.2016 року на суму 133963,22 грн.;

№ Є-00000844 від 04.07.2016 року на суму 94080,00 грн..

Вказані акти підписані директором Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ» ОСОБА_3, без зауважень та скріплені печаткою товариства.

Як зазначає позивач в позові відповідачем згідно умов Договору було здійснено часткову оплату за виконані послуги/роботи в сумі 2193881,25 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 38 від 16.08.2016 року - на суму 215000,00 грн.;

- № 245 від 16.08.2016 року на суму 250000,00 грн.;

- № 246 від 16.08.2016 року на суму 250000,00 грн.;

- № 247 від 16.08.2016 року на суму 250000,00 грн.;

- № 248 від 16.08.2016 року на суму 250000,00 грн.;

- № 249 від 16.08.2016 року на суму 285000,00 грн.;

- № 250 від 16.08.2016 року на суму 200000,00 грн.;

- № 297 від 07.09.2016 року на суму 121649,48 грн.;

- № 301 від 12.09.2016 року на суму 166061,00 грн.;

- № 40 від 12.09.2016 року на суму 206170,77 грн..

Втім, оскільки на думку позивача відповідач не сплатив залишок вартості за виконані послуги/роботи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 100000,00 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили ціну, порядок проведення розрахунків, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Договором передбачено щомісячну сплату наданих послуг, тому до спірних правовідносин застосовуються також приписи статті 903 ЦК України, яка передбачає оплату наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобовязання за Договором, а саме виконав послуги/роботи відповідачу на суму 2293881,25 грн., а відповідач вказані послуги/роботи прийняв, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг (а.с. 14-29).

Порядок проведення розрахунків за надані послуги між сторонами узгоджений п. 4.4 Договору. Так, оплата послуг/робіт за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт за відповідній період.

Позивач в позові вказує, що відповідачем (як Замовником) згідно умов Договору було здійснено часткову оплату за надані послуги/роботи в сумі 2193881,25 грн.

Так, безпосередньо в судовому засіданні 14.03.2017 року представник відповідача разом з відзивом на позовну заяву до матеріалів справи надав оригінал платіжного доручення № 288 від 30.08.2016 року, який свідчить, що відповідач сплатив залишок вартості надані за договором № ЕМЗ/2005 від 20.05.2016 року послуги/роботи в сумі 100000,00 грн.

Також, представником відповідача надано оригінал акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 року по 26.01.2017 року, підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств. Із даного акту вбачається, що 30.08.2016 року відповідачем здійснено оплату на суму 100000,00грн..

Представник позивача, в судовому засіданні 14.03.2017 року, підтвердив факт оплати відповідачем суми 100000,00грн..

Підстави для звільнення від доказування передбачені приписами ст. 35 ГПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи визнання сторонами у справі факту здійснення оплати відповідачем за надані послуги/роботи за Договором на загальну суму 2193881,25 грн., вказані обставини не підлягають доказуванню з огляду на приписи ч. 1 ст. 35 ГПК України.

При цьому, докази у справі свідчать, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за Договором в сумі 100000,00 грн. була оплачена відповідачем в повному обсязі до дати подачі позовної заяви позивачем в даній справі до господарського суду (02.12.2017 року).

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів суду наявність у відповідача заборгованості за надані послуги/роботи за договором № ЕМЗ/2005 від 20.05.2016 року в сумі 100000,00 грн. станом на дату подання позову до господарського суду, а відтак і наявність підстав для задоволення позову. Натомість відповідач надав суду докази виконання ним обовязку із здійснення оплати наданих за договором № ЕМЗ/2005 від 20.05.2016 року послуг/робіт в повному обсязі, довівши відсутність заборгованості перед позивачем до дати подання останнім позову в даній справі до суду.

За таких обставин, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» про стягнення заборгованості за договором № ЕМЗ/2005 від 20.05.2016 року в сумі 100000,00 грн. слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. покладаються на позивача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ», згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.03.2017 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509, 629, 638, 639, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЕЗІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» про стягнення заборгованості за договором № ЕМЗ/2005 від 20.05.2016 року в сумі 100000,00 грн. відмовити.

Повне рішення складено 20.03.2017 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.