Ухвала суду № 65534844, 20.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження 11-кп/792/203/17

Справа № 686/21013/16-к Головуючий в 1-й інстанції Навроцький В. А.

Категорія: ч.2 ст.272 КК Україн Доповідач Бережний С.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого судді Бережного С.Д.,

суддів Кулеші Л.М., Матущака М.С.,

з участю секретаря Яхієвої М.А.,

прокурора Леськіва В.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12014240250000793 від 03.12.2014 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 19 січня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, працюючого начальником дільниці №3 ДП МОУ «Воєнконверс-43», раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.272 КК України і призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із контролем та забезпеченням безпечних умов праці строком на 1 (один) рік. На підставіст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Цивільний позов прокурора Хмельницької місцевої прокуратури задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Хмельницького обласного бюджету (р/р 31550301231504 в ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код ЗКПО 02004717) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 9485 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 06 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності у розмірі 13902 (тринадцять тисяч дев'ятсот дві) грн. 00 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Як вбачається з вироку, ОСОБА_2 будучи т.в.о. генерального директора ДП МОУ «Воєнконверс-43», який несе повну відповідальність за діяльність підприємства у сфері забезпечення додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, 15.10.2014, близько 09 години, діючи всупереч вимогам ст.ст.13,18 Закону України «Про охорону праці», пп. 3.9, 3.17, 4.1 НПАОП 0.00-4.12-05 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, пп. 2.1, 2.12, 3.1, 4.1 Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом генерального директора ДП МОУ «Воєнконверс-43» від 04.04.2005 №21, пп. 1.3.1, 2.1.4 НПАОП 40.1-1.21-98 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, в частині, допуску до виконання робіт у розподільчому устаткуванні 10 кВ працівників, які не мають електротехнічної підготовки і не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці в установленому порядку, дав завдання начальнику дільниці №2 ОСОБА_1 провести демонтаж пустих комірок (електрошаф), які знаходяться в розподільчому устаткуванні 10 кВ, що знаходяться в споруді №34, дільниці №3 в с. Івашківці Хмельницького району.

Цього ж дня, близько 10 год. 30 хв., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5, якого ОСОБА_1 попросив допомогти йому в проведенні вказаних вище робіт, прибули на дільницю №3 в с. Івашківці Хмельницького району, та пішли в споруду №34, де знаходиться розподільче устаткування 10 кВ. Охоронник дільниці №3 ОСОБА_6, відкрив їм приміщення розподільчого устаткування 10 кВ та пішов на обхід охоронюваної території.

В той же час, т.в.о. генерального директора ДП МОУ «Воєнконверс-43» ОСОБА_2, будучи уповноваженим відповідати за безпечне виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до п.2 наказу №12 від 13.01.2014 «Про призначення інженерно-технічних працівників, що мають право видавати наряд-допуск на виконання робіт з підвищеної небезпекою», затвердженого т.в.о. генерального директора ДП МОУ «Воєнконверс-43» ОСОБА_2 та згідно п.1 наказу т.в.о. генерального директора ДП МОУ «Воєнконверс-43» ОСОБА_2 №14 від 14.01.2014, будучи відповідальним за збереження та правильну експлуатацію електроустановок, розташованих на території дільниці №3 ДП МОУ «Воєнконверс-43», в порушення п.11 Переліку робіт, на виконання яких необхідно видавати наряд-допуск, затвердженого 13.01.2014 т.в.о. генерального директора ДП МОУ «Воєнконверс-43» ОСОБА_2, а саме на роботи на електрообладнанні без зняття напруги та п.п.1, 2 наказу №12 від 13.01.2014, не забезпечив видачі наряду-допуску та належного нагляду за виконанням робіт, допустивши до робіт ОСОБА_1, який не має електротехнічної підготовки і не пройшов навчання та перевірку знань з питань охорони праці в установленому порядку, не був належним чином екіпірований засобами індивідуального захисту для проведення робіт з підвищеною небезпекою. Достовірно знаючи, як забезпечити безпечне ведення робіт підвищеної небезпеки на дільниці №3, що в с. Івашківці Хмельницького району, будучи ознайомленим із вищевказаними вимогами, не передбачаючи можливість настання небезпечних наслідків своїх дій у вигляді травмування начальника дільниці №2 ОСОБА_1, хоча повинен був і міг їх передбачити в разі належного виконання своїх посадових обов'язків, 15.10.2014, близько 11 години, поїхав з дільниці №3, що в с. Івашківці Хмельницького району, де проводились роботи по демонтажу пустих комірок (електрошаф), які знаходяться в розподільчому устаткуванні 10 кВ в споруді №34., залишивши ОСОБА_1 без відповідного нагляду.

15.10.2014, близько 13 год. 20 хв., в процесі виконання вказаних робіт, ОСОБА_1, перебуваючи в споруді №34, де знаходиться розподільче устаткування 10 кВ, що розташована на дільниці №3, в с. Івашківці Хмельницького району, зайшов в розподільче устаткування 10 кВ і пішов до робочої комірки, яка знаходиться з лівої сторони від вхідних дверей. Для від'єднання пустої комірки, ОСОБА_1 відкрив робочу комірку №6, та без належного нагляду та відсутності контролю з боку ОСОБА_2, почав знеструмлювати її за допомогою роз'єднання ножів, під час чого спіткнувся та наблизившись до струмоведучих частин комірки, не будучи належним чином екіпірований засобами індивідуального захисту, отримав ураження технічним електричним струмом.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині, що стосується відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 та задоволити позовні вимоги останнього про відшкодування моральної шкоди у меншому розмірі на суму 10000 грн. Вважає, що вирок в частині розміру стягнутої на відшкодування потерпілому моральної шкоди в сумі 50000 грн. є незаконним, необґрунтованим і завищеним. Вказує, що сума відшкодування моральної шкоди не доведена цивільним позивачем, не відповідає принципам розумності, справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано усіх обставин справи, які впливають на визначення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого, його матеріальний стан, ступінь вини. На думку апелянта, судом не взято до уваги груба необережність і свідоме ігнорування посадовими обовязками та правилами охорони праці потерпілим. Крім того, потерпілий обіймав посаду начальника дільниці №2 ДП МОУ «Воєнконверс-43» і настання нещасного випадку 15 жовтня 2016 року сталося внаслідок ігнорування ним своїх посадових обовязків. Вказує, що про наявність небезпечних для життя та здоровя факторів при роботі з устаткуванням, що перебуває під напругою ОСОБА_1 був проінструктований під підпис в Контрольному листі проходження навчання та інструктажу з питань охорони праці в ДП МОУ «Воєнконверс-43» від 29.10.2013 р. Також, судом не було враховано його поведінку після нещасного випадку з ОСОБА_1 та надання матеріальної допомоги потерпілому під час його лікування і сума відшкодування є надзвичайно високою та не відповідає його матеріальним можливостям і рівню доходів.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить задоволити цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку з тяжкими наслідками на виробництві і стягнути з ОСОБА_2 на його користь 200000 грн. моральної шкоди. Зазначає, що в момент вибуху він переніс сильний фізичний біль. Впродовж всього періоду лікування відчував постійні болі та удушення після набряку. Не міг підніматися, нормально сидіти та лежати. Після проходження курсу лікування рішенням МСЕК йому встановлено 60% втрати професійної працездатності і визнано його інвалідом третьої групи. На сьогодні продовжується лікування. Вказує, що оскільки його стан був надто важким, було проведено декілька оперативних втручань, що потребувало дороговартісного лікування. Зазначає, що загалом за період його перебування в обласній лікарні, ним було понесені матеріальні витрати у сумі близько 70000 грн. Просить врахувати, що його життя після травми змінилося, його переслідують негативні переживання та спогади, тривога, переживання фізичних незручностей, відірваність від активного соціального життя, порушення сну, неприємні сновидіння, має побоювання, що через зовнішній вигляд не зможе створити сімю та відновити стан здоровя. Крім того, турбує біль у тілі та руці і подальше проходження лікування потребує додаткових витрат на ліки.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_1 просить в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого відмовити повністю та задоволити його цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок нещасного випадку з тяжкими наслідками на виробництві і стягнути з ОСОБА_2 на його користь 200000 грн. моральної шкоди. Зазначає, що у його діях невідповідності вимогам нормативно правових актів з питань охорони праці, які б могли знаходитися у причинному звязку з настання нещасного випадку не має.

Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 на підтримання доводів поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги, пояснення потерпілого ОСОБА_1 на підтримку поданої ним апеляційної скарги і його заперечення проти апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та оговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які не оспорювалися в апеляційних скаргах, колегією суддів не перевіряються.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України, підтверджуються зібраними у справі доказами, яким судом дана належна оцінка.

В апеляційних скаргах висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 та кримінально - правової оцінки його дій ніким не оскаржуються.

Згідно із ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Конвенція із захисту прав людини й основних свобод закріплює положення про те, що визнання достоїнства, властивого всі членам суспільства, є основою волі,, справедливості й загального миру. Ці ідеї відображені вКонституціїй законах України, а право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадянина й законних інтересів юридичних осіб.

Вирішуючи питання про цивільний позов, суд першої інстанції частково задоволив вимоги потерпілого, стягнувши з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 50000 гривень моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що визначаючи підстави відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно встановив, але недостатньо врахував перенесені ним фізичні та моральні страждання внаслідок нещасного випадку на виробництві, що спричинило тяжкі наслідки для останнього.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілому ОСОБА_1, внаслідок порушення т.в.о. генерального директора ДП МОУ «Воєнконверс-43» ОСОБА_2, правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Заподіянні тяжкі наслідки потерпілому ОСОБА_1 підтверджуються висновком судово-медичного експерта № 449 від 06.05.2015, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді електроопіків шкіри голови, шиї, тулуба, обох верхніх кінцівок, обох сідниць 2-3-го ступеня на площі 30% від загальної площі тіла, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання).

Потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві проходив тривалий курс лікування, реабілітації. За рішенням МСЕК йому встановлено 60% втрати професійної працездатності і надано третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ№0014177 від 03 лютого 2015 року.

Також, потерпілий ОСОБА_1 переніс декілька операційних втручань, періодично знаходиться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, психологічний та фізичний стан потерпілого погіршився, змінився звичайний спосіб життя, а тому доводи апеляційної скарги потерпілого щодо збільшення суми моральної шкоди, стягнутої на його користь, є такими, що заслуговують на увагу.

З урахуванням наслідків вчиненого злочину, а саме фізичних і моральних страждань потерпілого, які він отримав та виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди на його користь необхідно збільшити до 80000 гривень.

Колегія суддів керуючись п.3 ч.1 ст. 408 КПК України, з урахуванням того, що збільшення суми моральної шкоди не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію кримінального правопорушення, приходить до переконання про необхідність зміни вироку суду в частині цивільного позову потерпілого.

Як вбачається з показів потерпілого в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції він як підлеглий виконував наказ керівника ОСОБА_2, який наказав йому виконувати роботу електрика по знеструмленню об'єкта.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 в апеляційній скарзі проте що судом не взято до уваги груба необережність і свідоме ігнорування посадовими обовязками та правилами охорони праці потерпілим, колегією суддів перевірено і не взято до уваги.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого що сума відшкодування моральної шкоди не доведена цивільним позивачем, не відповідає принципам розумності, справедливості, і судом не було враховано його поведінка після нещасного випадку з ОСОБА_1 та надання матеріальної допомоги потерпілому під час його лікування і сума відшкодування є надзвичайно високою та не відповідає його матеріальним можливостям і рівню доходів, перевірені колегією суддів, яка вважає, що зазначені обставини не звільняють обвинуваченого від обовязку відшкодування моральної шкоди заподіяної його кримінально правовою поведінкою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 19 січня 2017 року стосовно ОСОБА_2 змінити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 80 000 гривень, а в задоволенні іншої частині цих вимог відмовити.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_7