Постанова № 65531121, 17.03.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/89/17

Номер провадження 2-а/489/133/17

Постанова

Іменем України

17 березня 2017 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі-позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - відповідач або УПФУ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив

Позивач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, в якому просила визнати рішення УПФУ №71/2 від 28.09.2016 протиправним і зобов'язати його призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 16.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що позивач проживала в Центральному районі м. Миколаєва. На даний час проживає на території держави Ізраїль. 29.06.2016 позивачем через свого представника було подано до УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва заяву про призначення пенсії, на що їй було відмовлено, вказано, що з'ясувати належним чином особу заявника та його волевиявлення не є можливим через ненадання оригіналу його паспорту або його нотаріально посвідченої копії. Крім того, представник позивача є представником за довіреністю, а не за законом. Позивач стверджує, що такі висновки управління є хибними.

27.02.2017 до суду від відповідача надійшло заперечення. Вказує, що представником позивача не було дотримано встановленого законом порядку щодо призначення пенсії позивачу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в п. 1. позовної заяви просив розглядати справу без участі позивача та представника.

Представник відповідача позову не визнав, надав письмові заперечення проти позову.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Позивач проживала на території України, працювала, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач є живою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, що виданий 1401 від 24.06.1999.

05 листопада 2015 року позивач видала генеральну довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 представляти її інтереси, зокрема по всім питанням в УПФУ з питань призначення, поновлення, нарахування, перерахунку та виплати, а також одержанні пенсії. Довіреність видана без права передоручення, строком на три роки.

29.06.2016 позивачем через свого представника було подано до УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва заяву про призначення пенсії.

Заяву про призначення пенсії подано особисто представником заявника, оскільки матеріали справи містять розписку-повідомлення, підписану спеціалістом 29.06.2016. Крім того, в цій розписці вказано на необхідність надати паспорт та довідку про заробітну плату до 29.09.2016.

28.09.2016 відповідачем прийнято рішення №71/2 про відмову в призначенні пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з п. 1. 1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення пенсії непрацюючим особам, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у містах та районі за місцем проживання (реєстрації). Або законним представником за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Вказаний закон не містить обмежень на подачу заяви про призначення пенсії представником пенсіонера заявника.

Право на соціальний захист громадян України закріплено статтею 46 Конституції України та конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів за догляду за непрацездатними.

Згідно з ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Такої позиції притримується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 25.06.2015 (К/800/18966/15).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача у своїх запереченнях вказує, зокрема, на те, що заява має подаватись за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, встановлено, що необхідною умовою для реалізації особою права на отримання пенсії є реєстрація її місця проживання на території України.

Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір.

Зокрема, в пункті 3.3 цього рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

При цьому Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Вищий адміністративний суд України виклав правову позицію у справах №№2а/0522/2583/12, 2а/521/425/13, 2а/316/44/14, що відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення позивача як громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості. Тому неправомірною є відмова відповідача в прийнятті до розгляду документів для призначення особі пенсії за віком з підстави відсутності в неї зареєстрованого місця проживання в Україні.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Таким чином, не допускаються обмеження права на соціальний захист зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Окрім того, представник відповідача вказує, що представником позивача було порушено встановлений законом порядок для призначення пенсії.

Згідно з п. 2.9 Порядку "Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до п. 2.23 цього Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Згідно з абз. 2 п.1.7 Порядку у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Як встановлено судом, при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії від 29.06.2016 не було надано ні оригіналу паспорту громадянина України ОСОБА_2 ні його нотаріально засвідченої копії, що унеможливило управління Пенсійного фонду належним чином з'ясувати особу заявника. Ця обставина знайшла своє підтвердження в розписці-повідомленні, підписаної спеціалістом ОСОБА_1, в якій встановлено перелік документів, які подано разом з заявою про призначення пенсії та перелік документів, які необхідно ще додати.

У суду відсутні відомості щодо надання позивачем у строк до 29.09.2016 вказаних документів.

Від так, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано встановлений законом порядок звернення за призначенням пенсії, а отже рішення відповідача про відмову від призначення пенсії №71/2 є правомірним та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 122, 160, 161, 163 КАС України, суд

постановив

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту її проголошення, а особою, яка не брала участь в судовому засіданні при проголошенні постанови протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя В. В. Кокорєв