Рішення № 65530000, 21.03.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6196/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

21 березня 2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

при секретарі Кахнич С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Комунального підприємства «Редакція газети Львівської міської ради «Ратуша», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про спростування поширених недостовірних відомостей,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недостовірною інформацію, факти і відомості про державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод", поширені Комунальним підприємством "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша", авторами ОСОБА_1 і ОСОБА_2, громадянином ОСОБА_3 на третій сторінці Львівської газети " Ратуша " у числі НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та на офіційному веб-сайті вказаної газети в мережі інтернет www.ratusha.lviv.ua в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2", визнати бездіяльність, що полягає у неопублікуванні наданого ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» Спростування та у ненаданні ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» відмови в його публікації з зазначенням підстави відмови, Комунального підприємства "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша", авторів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, громадянина ОСОБА_3 незаконною та зобов'язати Комунальне підприємство "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша", авторів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 опублікувати з дотриманням вимог, що встановлені ст.37 Закону України " Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", у запланованому найближчому випуску Львівської газети " Ратуша " та на офіційному сайті вказаної газети в інтернеті www.ratusha.lviv.ua, після набрання законної сили рішенням суду, надрукувати спростування про недостовірність вищезазначеної інформації, фактів та відомостей щодо державного підприємства "Львівський державний авіаційно- ремонтний завод", під заголовком "Спростування".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на сторінці 3 у числі НОМЕР_1 Львівської газети «Ратуша» від ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному веб-сайті вказаної газети в мережі інтернет www.ratusha.lviv.ua було опубліковано статтю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій поширено інформацію, факти і відомості про державне підприємство «Львівський авіаційно-ремонтний завод». Зокрема, у статті зазначається про наступні факти:

1.«ОСОБА_3 пропрацював на підприємстві 25 років, був начальником відділу кадрів. Коли вийшов на пенсію, пішов на нижчу посаду - начальником бюро перепусток».

2.ОСОБА_3 «як інваліда ІІІ групи не мали права звільняти».

3.«На початку минулого року завод почав виплачувати страхування працівникам».

4.«Фактично ж страхування отримало керівництво заводу, а робочий клас не дістав ні копійки».

5.«Із тисячі працівників підприємства десь 50 % належать до робочого класу, а 50 % - адміністрація. От вони й отримали - це, може, людей із 500».

6. «Робочі, які крутять гайки, ремонтують літаки, випускають єдиного льотчика (на заводі працює один пілот, який випробовує літаки) не дістали НІЧОГО. Жінки, які були у декреті (здається, їх було вісім) - так само нічого».

7.«Після моїх листів страховку виплатили нашому єдиному льотчику. Робочим же виплатили лише декому». «Людей 20 із п'яти сотень».

8.«Є начальник відділу кадрів. Він два з половиною роки з тих обов'язкових 10 був відсутній на заводі й отримав 16 000 гривень».

9.«дублювання керівних посад на заводі та на штучну роздутість штату: «От є на заводі заступник директора з виробництва, начальник виробництва і заступник начальника виробництва».

10.«впродовж останніх кілька років на завод регулярно запрошують сторонні фірми - будувати приміщення, міняти двері, класти плитку, виконувати ремонтні роботи. Виконувати те, що можуть і повинні робити конкретні відділи».

11.«У переліку сторонніх фірм-партнерів є: ...«Дідол»...».

12.«Хтось із робочого колективу, знаючи це, перед випробуванням кинув жменю гайок і болтів у компресор. На три місяці пізніше віддали літак Збройним силам України. Це сталося приблизно у травні-червні минулого року».

Вказана інформація з дати поширення і на дату подання позову знаходяться у вільному доступі на офіційному веб-сайті вказаної газети.

Однак, поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, оскільки:

1. ОСОБА_3 не працював 25 років на підприємстві, а проходив військову службу у Збройних Силах України (військова частина 36983). Він не «пішов на нижчу посаду», тобто не був переведений з посади начальника віділу кадрів на посаду начальника бюро перепусток, а був звільнений з військової служби у зв'язку з виходом на пенсію 09.01.1998 року і лише 19.01.1998 року він був прийнятий на роботу комендантом підприємства, а не начальником бюро перепусток.

2. Згідно з ч.3 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» не допускається звільнення за ініціативою адміністрації інваліда без його згоди лише з мотивів інвалідності. Громадянин ОСОБА_3 був звільнений з посади «завідувач бюро перепусток» не з мотивів інвалідності, а у зв'язку зі скороченням займаної ним посади, так як підприємством встановлено автоматичний перепускний пункт (систему контролю і управління доступом), через що зникла необхідність систематичного оформлення значної кількості перепусток.

3. Відповідно до укладеного між підприємством за ЗАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» Договором №12-05 від 01.01.2005р. підприємство повністю і своєчасно виконало договірні зобов'язання і не брало на себе зобов'язання щодо здійснення виплат та не здійснює виплати застрахованим особам. Згідно з Договором такі страхові виплати здійснюються ЗАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ».

4. Не відповідають дійсності відомості про:

- кількість працівників, які працюють на підприємстві;

- зазначене у статті співвідношення робітників та адміністрації підприємства;

- інформація про те, що робочі та жінки, які були у декреті (примітка: хоча вірно зазначати: жінки, які перебували у відпустці для догляду за дитиною), не отримали нічого;

- інформація про те, що лише 20 робочих отримали виплату.

5. Начальник відділу кадрів Позивача отримав страхову виплату суттєво, у рази, нижчу 16 000 гривень.

6. На підприємстві відсутня посада заступника директора з виробництва, а згідно з ч.3 ст.ст.64, 65 ГК України, нормами Статуту підприємства встановлення чисельності працівників і штатного розпису здійснюється підприємством і його керівником самостійно, а не окремими працівниками підприємства, в т.ч. гр.-ном ОСОБА_3

7. Наявний на підприємстві штат працівників будівельних спеціальностей є мало чисельним для виконання усього об'єму робіт. Окрім цього спектр робіт, що виконується сторонніми організаціями, з технічних причин не може бути виконаний силами підприємства.

8. Підприємство ніколи не укладало договори з юридичною особою, що має найменування «Дідол» і вказана юридична особа ніколи не виконувала будівельно-ремонтні роботи на підприємстві.

9. На підприємстві відсутні факти вкидання працівниками «жмені гайок і болтів у компресор» та факт затримки на три місяці пізніше передання літака Збройним Силам України у травні-червні минулого року.

Позивач звертався до відповідачів з листами щодо спростування поширеної недостовірної інформації, оскільки така принижує ділову репутацію позивача, однак відповідачі належним чином не відреагували.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задоволити.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили. Суд ухвалив слухати справу у їх відсутності з винесенням заочного рішення на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, на сторінці 3 у числі НОМЕР_1 Львівської газети «Ратуша» від ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному веб-сайті вказаної газети в мережі інтернет www.ratusha.lviv.ua було опубліковано статтю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій поширено інформацію, факти і відомості про державне підприємство «Львівський авіаційно-ремонтний завод». Зокрема, у статті зазначається про наступні факти:

1.«ОСОБА_3 пропрацював на підприємстві 25 років, був начальником відділу кадрів. Коли вийшов на пенсію, пішов на нижчу посаду - начальником бюро перепусток».

2.ОСОБА_3 «як інваліда ІІІ групи не мали права звільняти».

3.«На початку минулого року завод почав виплачувати страхування працівникам».

4.«Фактично ж страхування отримало керівництво заводу, а робочий клас не дістав ні копійки».

5.«Із тисячі працівників підприємства десь 50 % належать до робочого класу, а 50 % - адміністрація. От вони й отримали - це, може, людей із 500».

6. «Робочі, які крутять гайки, ремонтують літаки, випускають єдиного льотчика (на заводі працює один пілот, який випробовує літаки) не дістали НІЧОГО. Жінки, які були у декреті (здається, їх було вісім) - так само нічого».

7.«Після моїх листів страховку виплатили нашому єдиному льотчику. Робочим же виплатили лише декому». «Людей 20 із п'яти сотень».

8.«Є начальник відділу кадрів. Він два з половиною роки з тих обов'язкових 10 був відсутній на заводі й отримав 16 000 гривень».

9.«дублювання керівних посад на заводі та на штучну роздутість штату: «От є на заводі заступник директора з виробництва, начальник виробництва і заступник начальника виробництва».

10.«впродовж останніх кілька років на завод регулярно запрошують сторонні фірми - будувати приміщення, міняти двері, класти плитку, виконувати ремонтні роботи. Виконувати те, що можуть і повинні робити конкретні відділи».

11.«У переліку сторонніх фірм-партнерів є: ...«Дідол»...».

12.«Хтось із робочого колективу, знаючи це, перед випробуванням кинув жменю гайок і болтів у компресор. На три місяці пізніше віддали літак Збройним силам України. Це сталося приблизно у травні-червні минулого року» /а.с.59-61/.

Підпунктом 2 ч.3 ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації в Україні» встановлено, що журналіст зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну та достовірну інформацію.

Частиною 2 ст.34 ГК України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та

інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Частиною 4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист прав на спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до ч.1 ст.91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Положеннями ст.277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Статтею 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлено, що громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

При цьому, представником позивача подано ряд документів, які свідчать про недостовірність поширеної відповідачами інформації.

Так, відповідно до довідок директора ДП «Державний авіаційно-ремонтний завод», станом на 11.02.2016 року на підприємстві відсутня посада заступника директора підприємства з виробництва, а також вказана посада була відсутня на підприємстві протягом 2012-2016 років. Станом на 01.02.2016 року облікова кількість штатних працівників ДП «Державний авіаційно-ремонтний завод» становила 894 особи, із них до кваліфікаційної групи «Керівники» відноситься 116 осіб, що становить 13% від загальної кількості штатних працівників підприємства. У 2015-2016 роках позивачем не здійснювалося страхових виплат працівникам, оскільки підприємство не має статусу страховика у розумінні вимог ст.2 Закону України від 07.03.1996 року №85/96-ВР «Про страхування», а тому не має права здійснювати такі виплати. Відсутній факт затримки у 2015 році передавання державним підприємством «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» літака Збройним Силам України.

Крім того, згідно інформаційної довідки начальника відділу кадрів ДП «Державний авіаційно-ремонтний завод», відповідно до облікових даних відділу кадрів ОСОБА_3 проходив військову службу в період з 17.11.1970р. по 09.01.1998р. З 19 січня 1999 року прийнятий на роботу на посаду коменданта. Звільнений з роботи з 15.12.2015р. за п.1 ст.40 КЗпП України - за скороченням чисельності або штату працівників.

Також, з акту №112а-15 від 03.06.2015р. щодо результатів розслідування дострокового зняття з експлуатації авіаційного двигуна вбачається, що виходу з ладу двигуна сприяло неякісний огляд каналу повітрозабірника перед випробуванням двигуна, у зв'язку з чим комісія рекомендує використовувати порох отяг великої потужності для очищення каналів повітря забірників перед передачею літака на КВС.

З матеріалів справи видно, що позивач листами від 29.02.2016р. звертався до відповідачів з вимогою про спростування поширеної на сторінці 3 у числі НОМЕР_1 Львівської газети «Ратуша» від ІНФОРМАЦІЯ_1 та на офіційному веб-сайті вказаної газети в мережі інтернет інформації в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» /а.с.62-75/. Однак останні належним чином не відреагували, не надали відповіді з обгрунтуванням достовірності опублікованих у статті відомостей або ж підстав для відмови у публікації спростування.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що поширена відповідачами інформація у вищезгаданій статті є недостовірною, такою що завдає шкоди діловій репутації позивача та призвела до порушення прав останнього, відповідачі в судове засідання не зявились та не представили жодних доказів на спростування доводів позивача, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 3-11, 60, 88, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати недостовірною інформацію, факти і відомості про державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод", поширені Комунальним підприємством "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша", авторами ОСОБА_1 і ОСОБА_2, громадянином ОСОБА_3 на третій сторінці Львівської газети " Ратуша " у числі НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та на офіційному веб-сайті вказаної газети в мережі інтернет www.ratusha.lviv.ua в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме:

«ОСОБА_3 пропрацював на підприємстві 25 років, був начальником відділу кадрів. Коли вийшов на пенсію, пішов на нижчу посаду - начальником бюро перепусток», ОСОБА_3 «як інваліда III групи не мали права звільняти», «На початку минулого року завод почав виплачувати страхування працівникам», «Фактично ж страхування отримало керівництво заводу, а робочий клас не дістав ні копійки», «Із тисячі працівників підприємства десь 50 % належать до робочого класу, а 50 % - адміністрація. От вони й отримали - це, може, людей із 500», «Робочі, які крутять гайки, ремонтують літаки, випускають єдиного льотчика (на заводі працює один пілот, який випробовує літаки) не дістали НІЧОГО. Жінки, які були у декреті (здається, їх було вісім) - так само нічого», «Після моїх листів страховку виплатили нашому єдиному льотчику. Робочим же виплатили лише декому», «Людей 20 із п'яти сотень», «Є начальник відділу кадрів. Він два з половиною роки з тих обов'язкових 10 був відсутній на заводі й отримав 16 000 гривень», «дублювання керівних посад на заводі та на штучну роздутість штату: «От є на заводі заступник директора з виробництва, начальник виробництва і заступник начальника виробництва», «впродовж останніх кілька років на завод регулярно запрошують сторонні фірми - будувати приміщення, міняти двері, класти плитку, виконувати ремонтні роботи. Виконувати те, що можуть і повинні робити конкретні відділи», «У переліку сторонніх фірм-партнерів є: ...«Дідол»...», «Хтось із робочого колективу, знаючи це, перед випробуванням кинув жменю гайок і болтів у компресор. На три місяці пізніше віддали літак Збройним силам України. Це сталося приблизно у травні-червні минулого року».

Визнати бездіяльність, що полягає у неопублікуванні наданого ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» Спростування та у ненаданні ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» відмови в його публікації з зазначенням підстави відмови, Комунального підприємства "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша", авторів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, громадянина ОСОБА_3 незаконною.

Зобов'язати Комунальне підприємство "Редакція газети Львівської міської ради "Ратуша", авторів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 опублікувати з дотриманням вимог, що встановлені ст.37 Закону України " Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", у запланованому найближчому випуску Львівської газети " Ратуша " та на офіційному сайті вказаної газети в інтернеті www.ratusha.lviv.ua, після набрання законної сили рішенням суду, спростування про недостовірність вищезазначеної інформації, фактів та відомостей щодо державного підприємства "Львівський державний авіаційно- ремонтний завод", під заголовком "Спростування", з наступним текстом:

"СПРОСТУВАННЯ

відомостей, що не відповідають дійсності та містяться у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1 та ОСОБА_2, опублікованій у числі НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Львівською газетою "Ратуша"

Інформація, факти та відомості, поширені про Державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1 та ОСОБА_2, опублікованій Львівською газетою "Ратуша"у числі НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що:

1.«ОСОБА_3 пропрацював на підприємстві 25 років, був начальником відділу кадрів. Коли вийшов на пенсію, пішов на нижчу посаду - начальником бюро перепусток». Ця інформація (відомості) не відповідає дійсності, так як ОСОБА_3 не працював 25 років на підприємстві, а проходив військову службу у Збройних Силах України (військова частина 36983). Він не «пішов на нижчу посаду», тобто не був переведений з посади начальника відділу кадрів на посаду начальника бюро перепусток, а був звільнений з військової служби у зв'язку з виходом на пенсію 09.01.1998 року. І лише 19.01.1998 року він був прийнятий на роботу комендантом підприємства, а не начальником бюро перепусток.

2.ОСОБА_3 «як інваліда III групи не мали права звільняти». Вказана інформація (відомості) недостовірна, оскільки згідно з ч.3 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" не допускається звільнення за ініціативою адміністрації інваліда без його згоди лише з мотивів інвалідності. Гр-н ОСОБА_3 був звільнений з посади "завідувач бюро перепусток" не з мотивів інвалідності, а у зв'язку зі скороченням займаної ним посади, так як підприємством встановлено автоматичний перепускний пункт (систему контролю і управління доступом), через що зникла необхідність систематичного оформлення значної кількості перепусток.

3. «На початку минулого року завод почав виплачувати страхування працівникам».

Зазначена інформація (відомості) недостовірна, оскільки відповідно до укладеного між підприємством та ЗАТ "УАСК АСКА-ЖИТТЯ" Договором №12- 05 від 01.01.2005р. підприємство повністю і своєчасно виконало договірні зобов'язання і не брало на себе зобов'язання щодо здійснення виплат та не здійснює виплати застрахованим особам. Згідно з Договором такі страхові виплати здійснюються ЗАТ "УАСК АСКА-ЖИТТЯ".

4. «Фактично ж страхування отримало керівництво заводу, а робочий клас не дістав ні копійки». «Із тисячі працівників підприємства десь 50 % належать до робочого класу, а 50 % - адміністрація. От вони й отримали - це, може, людей із 500». «Робочі, які крутять гайки, ремонтують літаки, випускають єдиного льотчика (на заводі працює один пілот, який випробовує літаки) не дістали НІЧОГО. Жінки, які були у декреті (здається, їх було вісім) - так само нічого». «Після моїх листів страховку виплатили нашому єдиному льотчику. Робочим же виплатили лише декому». «Людей 20 із п'яти сотень». Вказана інформація (відомості) недостовірна, оскільки не відповідає дійсності:

- кількість працівників, які працюють на підприємстві;

- зазначене у статті співвідношення робітників та адміністрації підприємства;

- інформація про те, що робочі та жінки, які були у декреті (примітка: хоча вірно зазначати: жінки, які перебували у відпустці для догляду за дитиною), не отримали нічого;

- інформація про те, що лише 20 робочих отримали виплату.

5. «Є начальник відділу кадрів. Він два з половиною роки з тих обов'язкових 10 був відсутній на заводі й отримав 16 000 гривень». Зазначена інформація (відомості) про суму виплати недостовірна.

6. «дублювання керівних посад на заводі та на штучну роздутість штату: «От є на заводі заступник директора з виробництва, начальник виробництва і заступник начальника виробництва». Вказана інформація (відомості) недостовірна, оскільки на підприємстві відсутня посада заступника директора з виробництва, а згідно з ч.З ст.ст. 64 і 65 ГК України, нормами Статуту підприємства встановлення чисельності працівників і штатного розпису здійснюється підприємством і його керівником самостійно, а не окремими працівниками підприємства.

7. «впродовж останніх кілька років на завод регулярно запрошують сторонні фірми будувати приміщення, міняти двері, класти плитку, виконувати ремонтні роботи. Виконувати те, що можуть і повинні робити конкретні відділи». Ця інформація (відомості) не відповідає дійсності, так як наявний на підприємстві штат працівників будівельних спеціальностей є малочисельним для виконання усього об'єму робіт. Окрім цього спектр робіт, що виконується сторонніми організаціями, з технічних причин не може бути виконаний силами підприємства.

8. «У переліку сторонніх фірм-партнерів є: ...«Дідол»...». Зазначена інформація (відомості) недостовірна, оскільки підприємство ніколи не укладало договори з юридичною особою, що має найменування "Дідол" і вказана юридична особа ніколи не виконувала будівельно-ремонтні роботи на підприємстві.

9. «Хтось із робочого колективу, знаючи це, перед випробуванням кинув жменю гайок і болтів у компресор. На три місяці пізніше віддали літак Збройним силам України. Це сталося приблизно у травні-червні минулого року». Вказана інформація (відомості) недостовірна, оскільки на підприємстві відсутні факти вкидання працівниками «жмені гайок і болтів у компресор» та факт затримки на три місяці пізніше передання літака Збройним Силам України у травні-червні минулого року».

4. Зобов'язати громадянина ОСОБА_3 опублікувати з дотриманням вимог, що встановлені ст.37 Закону України " Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні ", у запланованому найближчому випуску Львівської газети " Ратуша " та на офіційному сайті вказаної газети в інтернеті www.ratusha.lviv.ua. після набрання законної сили рішенням суду, спростування про недостовірність вищезазначеної інформації, фактів та відомостей щодо державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод", під заголовком "Спростування", з наступним текстом:

"СПРОСТУВАННЯ

відомостей, що не відповідають дійсності та містяться у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1 та ОСОБА_2, опублікованій у числі НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Львівською газетою "Ратуша"

Інформація, факти та відомості, поширені про Державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1 та ОСОБА_2, опублікованій Львівською газетою "Ратуша"у числі НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що:

1.«ОСОБА_3 пропрацював на підприємстві 25 років, був начальником відділу кадрів. Коли вийшов на пенсію, пішов на нижчу посаду - начальником бюро перепусток».

2.ОСОБА_3 «як інваліда ІІІ групи не мали права звільняти».

3. «На початку минулого року завод почав виплачувати страхування працівникам».

4.«Фактично ж страхування отримало керівництво заводу, а робочий клас не дістав ні копійки». «Із тисячі працівників підприємства десь 50 % належать до робочого класу, а 50 % - адміністрація. От вони й отримали - це, може, людей із 500». «Робочі, які крутять гайки, ремонтують літаки, випускають єдиного льотчика (на заводі працює один пілот, який випробовує літаки) не дістали НІЧОГО. Жінки, які були у декреті (здається, їх було вісім) - так само нічого». «Після моїх листів страховку виплатили нашому єдиному льотчику. Робочим же виплатили лише декому». «Людей 20 із п'яти сотень».

5. «Є начальник відділу кадрів. Він два з половиною роки з тих обов'язкових 10 був відсутній на заводі й отримав 16 000 гривень».

6. «дублювання керівних посад на заводі та на штучну роздутість штату: «От є на заводі заступник директора з виробництва, начальник виробництва і заступник начальника виробництва».

8. «впродовж останніх кілька років на завод регулярно запрошують сторонні фірми - будувати приміщення, міняти двері, класти плитку, виконувати ремонтні роботи. Виконувати те, що можуть і повинні робити конкретні відділи».

9. «У переліку сторонніх фірм-партнерів є: ...«Дідол»...».

10. «Хтось із робочого колективу, знаючи це, перед випробуванням кинув жменю гайок і болтів у компресор. На три місяці пізніше віддали літак Збройним силам України. Це сталося приблизно у травні-червні минулого року».

не відповідають дійсності.".

Стягнути на користь Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»

-з Комунального підприємства «Редакція газети Львівської міської ради «Ратуша» - 1378(одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень,

-ОСОБА_1 - 1378(одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень,

- ОСОБА_2 - 1378(одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень,

- ОСОБА_3 - 1378(одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень,

судових витрат понесених позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з моменту його отримання.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів після його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Стрельбицький В.В.