Ухвала суду № 65529779, 16.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №314/3881/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Кофанов А.В.

Провадження №22-ц/778/835/17 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2016 року у справі за позовом Заступника прокурора Запорізької області до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3, ГУ Держземагенства у Запорізькій області, третя особа: реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання недійсним та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3, ГУ Держземагенства у Запорізькій області, третя особа: реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання недійсним та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що 12.12.2013 року до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла заява ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 7,1 га на території Любимівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області. За результатами розгляду звернення ГУ Держгеокадастру видав наказ від 13.12.2015 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", згідно якого ОСОБА_3 був наданий дозвіл на розроблення зазначеного проекту землеустрою.

В подальшому ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про затвердження проекту землеустрою, і ГУ Держгеокадастру за результатами цього звернення видав наказ від 31.12.2013 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки", згідно якого було прийнято рішення про передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 7,1 га для ведення фермерського господарства.

ОСОБА_3 на час звернення із заявою про відведення йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства вже був засновником та головою фермерського господарства "Сенів", та займався фермерським господарством.

Вважає, що передача земельної ділянки ОСОБА_3 призведе до її передачі у користування юридичній особі ФГ "Сенів" без проведення земельних торгів (аукціону), в порушення вимог закону. Факт використання земельної ділянки саме ФГ "Сенів" підтверджується тим, що орендну плату за вказану земельну ділянку сплачує саме це фермерське господарство.

Враховуючи вищенаведене, прокурор просив визнати недійсними наказ ГУ Держземагенства від 13.12.2015 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 31.12.2013 року "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки", які стосуються передачі ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення фермерського господарства; визнати недійсним договір оренди землі від 04.02.2014 року, укладений між ГУ Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_3; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_3 повернути орендовану земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Так за положеннями статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 звернувся як фізична особа із заявою про відведення йому земельної ділянки в оренду саме для фермерського господарства, тобто використав своє право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів відповідно до положень ст.134 Земельного кодексу України ( а.с. 12-25).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства. Тобто, фермерське господарство за своєю суттю передбачає можливість використання у своїй господарській діяльності земельних ділянок, отриманих його членами в оренду з відповідною метою. Відповідно до положень ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", передбачена можливість надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування для ведення фермерського господарства в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Також встановлено, що в обґрунтуванні розмірів земельних ділянок (а.с.14) відповідач ОСОБА_3 зазначив, що він прохає передати йому земельну ділянку в оренду, оскільки має намір збільшити фермерське господарство для вирощування сільськогосподарської продукції. Проте у цьому обґрунтуванні не зазначено, що мова йде саме про С(Ф)Г "Сенів", а не про будь-яке інше фермерське господарство.

При цьому судом встановлено, що на момент судового розгляду відповідач ОСОБА_3 став засновником фермерського господарства "Позняки" (а.с.134-146); відповідно до п.1.2 його статуту, господарство засновано на підставі спірного договору оренди земельної ділянки від 04.02.2014 року, та здійснює господарську діяльність саме на цій орендованій земельній ділянці.

Доводи апеляційної скарги про те, що протягом 2014-2015 рр. орендну плату за спірну земельну ділянку вносило С(Ф)Г "Сенів", саме по собі не свідчить, що саме цим фермерським господарством на спірній земельній ділянці здійснювалася господарська діяльність, та/або що ця земельна ділянка використовувалася фермерським господарством відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство". Доказів щодо цього суду не надано.

Посилання прокурора на правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду України від у справі № 6-248цс16 від 18.05.2016 року являються безпідставними, оскільки за змістом цієї постанови, Верховний суд України дійшов висновку, що орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Проте у позові прокурора не міститься доводів відносно того, що волевиявлення відповідача ОСОБА_3 при зверненні щодо отримання в оренду земельної ділянки було недійсним, та/або що він був неспроможний чи в нього було відсутнє бажання виробляти сільськогосподарську продукцію; позов заявлений з інших підстав.

Також, формуючи свій правовий висновок, Верховний суд України погодився з висновками нижчих судових інстанцій про те, що з урахуванням вимог ст.ст.7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Проте прокурор у своїй заяві не навів даних щодо того, чи дійсно відповідач ОСОБА_3 отримував в оренду земельні ділянки із земель державної власності, коли саме і за яких обставин це мало місце, і не зазначив ці обставини як підстави заявлених позовних вимог.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку , що дії відповідачів та укладена між ними угода про оренду земельної ділянки від 04.02.2014 року відповідають вимогам законодавства.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: