Ухвала суду № 65529706, 22.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4/17 Головуючий у 1-й інстанції: Апаллонова Ю.В. ЄУ 335/14727/14 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С..

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

секретаря Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року Концерн "Міські теплові мережі" (далі-Концерн) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплат послуг теплопостачання та гарячої води, посилаючись на те, що відповідачі, які мешкають в квартирі АДРЕСА_1, з 01 квітня 2011 року по 28 лютого 2014 року не в повній мірі оплатили послуги за теплопостачання та гарячої води. Просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у сумі 8342 грн. 29 коп. за період з 01.04.2011 року по 28.02.2014 року та судові витрати у справі в розмірі 243.60 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26 лютого 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму боргу у розмірі 8342,29 грн. . заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а також, у рівних частках судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати судове рішення, оскільки на її думку, суд неправильно встановив обставини справи щодо наявності договірних відносин з позивачем та неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, безпідставно не застосував положення закону про наслідки спливу строку позовної давності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суд першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції застосував для вирішення справи ст.ст. 67, 68 ЖК України, за якими наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Суд першої інстанції послався на ту обставину, що відповідачі мають сплачувати послуги, які надає позивач, незважаючи на відсутність відповідного договору.

З таким висновком можна погодитись.

Із матеріалів вбачається наступне.

Відповідачі мешкають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відносини з приводу постачання фізичних осіб теплової енергії регулюються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про теплопостачання" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст.1 Закону України від 24 червня 2004 року "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо ст.13 Закону.

Опалення - підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій і т.п.

Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Також ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено основні обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За ст.11 ЦПК підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.19,25 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі-Закон).

Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності договору є неприйнятними.

Судом першої інстанції з'ясовано, що відповідачі ухиляються від оплати послуг з теплопостачання, які фактично були спожиті ним за період зазначений в позові.

Із наявних розрахунків спостерігається, що, починаючи з 01.04.2011 року по 28 лютого 2014 року відповідачі не в повній мірі оплатили послуги за теплопостачання та гарячої води. Вони не вносили плату за використані послуги.

Розмір боргу за цей час визначений у сумі 8342 грн. 29 коп (а.с.10-14).

За ст.526 ЦК зобов'язання мають виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Статтею 20 Закону окреслено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст. 32 Закону).

Нормами ст.19 Закону окреслено, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.01.2009 року № 25, від 28.04.2010 року за № 200 виконавцем послуг теплопостачання та гарячої води визначено Концерн "Міські теплові мережі" та окремим рішенням встановлені тарифи на послуги з центрального опалення і підігріву води для населення.

Так за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року діяло рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.01.2011 року № 39, з 01.01.2013 року по 28.02.2014 року діяло рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.12.2012 року № 465.

При дослідженні боргових обов'язків відповідача, суд дослідив документальні матеріали, які характеризують обґрунтованість розрахунку.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач надав не належним чином завірений розрахунок суми боргу, який суд не повинен брати до уваги не заслуговують на увагу, оскільки доданий до позовної заяви розрахунок суми боргу не суперечить положенням цивільно-процесуального законодавства України, адже нормами ЦПК не передбачено вимоги, відповідно до яких повинен бути оформлений розрахунок заборгованості. У вищезазначеному розрахунки суми боргу зазначені нарахування окремо по кожній складовій наданих відповідачем послуг, а саме вартість опалення, підігріву питної води та абонплата за опалення. Також в розрахунку відображена загальна сума, що підлягає оплаті з боку відповідача - заборгованість за надані послуги.

За правилами ст.257,267 ЦК загальний строк позовної давності встановлений тривалістю в три роки, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову за заявою відповідача.

Спостерігається, що борг виник з 01 квітня 2011 року.

Матеріали справи також свідчать, що у березні 2014 року Концерн звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення спірного боргу за зазначений у позові період ( а.с. 169).

Суд видав судовий наказ, проте з підстав ст.105-1 ЦПК своєю ухвалою від 25 листопада 2014 року скасував його і запропонував заявнику звернутися до суду з позовом ( а.с. 15, а.с. 170).

Згідно ст.264 ЦК перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення позову.

У сукупності викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач може нести відповідальність за заявленими вимогами у розмірах та в межах строку заявлених у позові.

За таких обставин, рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги, які зводяться на відсутність договору, неправильність тарифів, неправильності розрахунку заборгованості були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують і не спростовують висновки суду першої інстанції щодо визначення, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Прохання апеляційної скарги про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд не має таких повноважень.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: