Ухвала суду № 65529650, 21.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №314/492/16 Головуючий у 1 інстанції: Беспалько Т.Д.

Провадження № 22-ц/778/841/17 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним в частині покупця, визнання покупцем та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом про визнання правочину удаваним в частині покупця, визнання покупцем та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв'язку з постійним місцем роботи у м. Вільнянську вона вирішила купити житловий будинок АДРЕСА_1. 21 травня 2013 року позивач продала належний їй автомобіль і за кошти від продажу належного їй автомобіля вона розрахувалася з продавцями житлового будинку. Однак в належний час через зайнятість на роботі з'явитися позивач до нотаріуса для оформлення договорів купівлі-продажу не змогла, тому на її прохання договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки були оформлені її донькою ОСОБА_5

На початку 2016 року позивачу стало очевидно, що донька ОСОБА_5 переоформлювати будинок на неї не збирається. . Вважає, що обов'язки покупця за договором купівлі-продажу виконала позивач, а відповідач скористалася правами покупця, право власності на спірний будинок належить визнати за нею.

Посилаючись на зазначенні обставини просила суд визнати договір купівлі-продажу житлового будинку разом з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1, укладений 24 вересня 2013 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Коробка О.В., і зареєстрований у реєстрі за № 801 удаваним з моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_5, - визнати позивача покупцем за договором купівлі-продажу вказаного житлового будинку та визнати її приватною власністю позивача; визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 24 вересня 2013 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Коробка О.В., і зареєстрований у реєстрі за № 802 удаваним з моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_5, - визнати позивача покупцем за договором купівлі-продажу вказаного житлового будинку та земельної ділянки визнавши приватною власністю позивача.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

Не погоджуючись із заочним рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що він не брав участі у розгляді справи в якості відповідача, проте судом вирішено питання про його права та обов'язки. А саме, він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 05 травня 2012 року по 05 травня 2014 року. В період перебування у зареєстрованому шлюбі, а саме , 24 вересня 2013 року ними за власні кошти було придбано спірний житловий будинок та земельну ділянку, отже, ці об'єкти нерухомості є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглядаючи спір та задовольняючи повні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що гроші за будинок та земельну ділянку були сплачені готівкою та отримані продавцями до підписання договорів купівлі- продажу від ОСОБА_4 , на підтвердження цих обставин суд послався на розписки, написаними продавцями власноруч про отриманні грошей за проданий будинок та прилеглу до неї земельну ділянку. Посилаючись на положення ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 235 ЦК України суд визнав вищезазначені договоррои купівлі-продажу удаваними правочинами в частині покупця, оскільки зазначена нерухомість фактично була придбана ОСОБА_4 за її власні кошти, а дії відповідача спрямовані на позбавлення позивача права власності на житло.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить з такого.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_11 посилалася на те, що в силу вимог статті 235 ЦК України, укладені 24 вересня 2013 року договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, між ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 мають ознаки удаваного правочину. Фактично покупцем житлового будинку та земельної ділянки була ОСОБА_4, оскільки вказане майно придбане за її кошти , отже , зазначені угоди купівлі-продажу не були направлені на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, що згідно статей 203, 215 ЦК України є підставами для визнання угоди недійсною.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 вересня 2013 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку разом з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Коробка О.В., і зареєстрований у реєстрі за № 801, а також 24 вересня між цими ж особами було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,1117 га, кадастровий номер НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Коробка О.В., і зареєстрований у реєстрі за № 802 ( а.с. 16-21).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що з 05.05.2012 року між ним та відповідачем у справі ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про що в книзі реєстрації шлюбів 05 травня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 45.

Зазначений шлюб було розірвано рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 травня 2014 року у справі № 314/1673/14-ц.

Зазначені обставини не заперечувалися сторонами в суді апеляційної інстанції.

Отже, спірні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 24 вересня 2013 року були укладені дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_5, тобто в період шлюбу.

При цьому в п. 19 договору купівлі-продажу житлового будинку та в п. 5.6 договору купівлі-продажу земельної ділянк зазначено, що купівля-продаж здійснюється за згодою чоловіка покупця ОСОБА_3 ( а.с. 17, а.с. 20). письмово засвідчена згода знаходиться у справах державногого нотаріуса.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

ОСОБА_3 також зазначає, що спірний житловий будинок та земельнв ділянка були куплені за спільні кошти подружжя ОСОБА_3, а з моменту укладення цих договорів і по теперішній час він, ОСОБА_5, їхні діти проживають у спірному житловому будинку.

В п. 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.09.2013 року та п. 5 договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.09.2013 року зазначено, що кошти за будинок та земельну ділянку в розмірі 30 000 грн. та 10 000 грн. були передені покупцем ОСОБА_5 продавцю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 готівкою до підписання цих договорів.

Крім того, в п. п. 3.2, 5.7 договору купілі-продажу від 24.09.2013 року зазначено, що покупець та продавець стверджує, що договір є зрозумілим, відповідає іхнім інтересам, що вони не припустилися помилки при укладанняолру при визначені ціни, вартості і інших суттєвих умов, договір не є фіктивним та укладається з наміром дійсно створити для себе правові наслідки, які обумовлені в ньому, що умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його наслдідки.

Отже, особа, яка подала апеляційну скаргу є співвласником спірного житлового будинку АДРЕСА_1

Положеннями ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві (ст.30 ЦПК).

Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК України).

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні однієї із сторін з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК України).

Сторони, крім прав та обов'язків, визначених ст. 27 ЦПК України, мають ще додаткові права, встановлені ст. 31 ЦПК України .

Оскільки відповідно до ст.ст. 27, 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на відміну від сторін (ст. ст. 30, 31 ЦПК України) обмежені в процесуальних правах, суд не вправі ухвалювати щодо них рішення.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення у справі може ухвалюватися лише щодо сторін.

Між тим, ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки співвласника спірного житлового будинку та земельної ділянки, який брав участь у справі не в якості співвідповідача, а як третя особа.

Статтею 33 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов'язкової співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.

Цивільний процесуальний Кодекс України виключає можливість апеляційного суду скасувати рішення, після чого, залучивши таку особу до участі у справі, вирішити справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції..

Оскільки позивачем пред'явлено позов тільки до ОСОБА_5 і не залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3, який є співвласником спірного житлового будинку та земельної ділянки , вирішити спір у суді апеляційної інстанції неможливо.

Позовні вимоги, задоволення яких призведе до фактичного позбавлення ОСОБА_3 права власності на вищезазначені об'єкти нерухомості, до останнього не заявлялися. . Предметом позову у цій справі являється захист порушеного права позивача шляхом позбавлення права власності житловим будинком та земельною ділянкою ОСОБА_3 За вказаних обставин позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню як такий, що не заявлений до особи, співучасть якої у справі являється обов'язковою.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Рішення апеляційного суду у цій справі не є перешкодою для повторного звернення ОСОБА_4 з аналогічним позовом до суду із залученням до участі у справі в якості співвідповідача співвласника житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним в частині покупця, визнання покупцем та визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: