Ухвала суду № 65529619, 21.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/3597/16 Головуючий у 1 інстанції: Сінєльнік Р.В.

Провадження № 22-ц/778/803/17 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.

суддів: Дашковської А.В.

Кримської О.М.

за участю секретаря Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в період часу з 29.11.1979 по 20.05.1981 рік він проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій. У 1979 році при виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній республіці Афганістан, отримав осколкове поранення голови, правої ноги (контузія головного мозку-1980р.), проявом якого стали шкіряні рубці в зазначених анатомічних ділянках, що у подальшому призвело до розвитку стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку -1980 року) у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної ІІ ст., прогресуючий кризовий перебіг з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето- судинною дисфункцією з частими судинними кризами змішаного характеру (лікворо- гіпергензивні, вертебро-базилярні), мнестичним зниженням, емоційно вольовою нестійкістю. Посттравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо- гіпіертензивним синдромом, вираженим вестибуло - атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом, що підтверджене військово-медичними і військово-обліковими документами.

У зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Вітчизни, порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Постійно виникає ключа біль в області серця, головна біль при зміні погоди, фізичному навантаженні, запаморочення, похитування при ході, значне погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, дратівливість, порушення сну, загальна різка слабкість.

Позивач не має можливості зараз працювати, оскільки пересуватися на велику відстань (до місця роботи) без сторонньої допомоги не може, а особистого транспорту він не має. Це поставило його у незручне становище, він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів і він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоров'я, оскільки в місцевій поліклініці у видачі безоплатних медикаментів відмовляють, а платні ліки він не може придбати через їх високу ціну. Він не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані. Він відчуває себе втраченим для суспільства та родини, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов'язки по господарству. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці, постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими. Він постійно знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості відновлення здоров'я не має і йому необхідно жити з усіма вищезазначеними хворобами.

Посилаючись на наведене, просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гри., яка була завдана йому в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби.

Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, позивач виходить із тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також з фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я, оскільки ушкодження здоров'я він зазнав проходячи військову службу в ДРА з 1979 року, саме з цієї дати він і отримав чисельні хвороби, які турбують його і по сьогоднішній день. Після чисельних лікувань стан здоров'я позивача не покращився. За результатами огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена 2 група інвалідності, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби. Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв підтверджується, що травми та захворювання, як їх наслідки, це - травми, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Просить стягнути з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 40 000 грн. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. в дохід держави

У апеляційній скарзі Міністерство оборони України зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що позивач у період часу з 29.11.1979 року по 20.05.1981 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій, що підтверджується довідкою Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя № П/35 м від 08.09.2014 року ( а.с. 11).

Із витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії № 1587 від 12 червня 2014 року по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, зазначено, що захворювання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії ( а.с. 16).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0280650 ОСОБА_3 26.08.2014 року при первинному огляді була встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.62).

В подальшому стан здоров'я позивача погіршився.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серія АВ № 028959 від 27.08.2015 року ОСОБА_3 при повторному огляді була встановлена 2 група інвалідності, у зв'язку з хворобою, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії ( а.с. 17).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби та наслідки такого захворювання, спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з хворобою позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що встановлена позивачеві друга група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_3 та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: