Рішення № 65528586, 24.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/36/16-ц Номер провадження 22-ц/775/356/2017

Єдиний унікальний номер 229/36/16-ц Головуючий у 1 інстанції Рагозіна С.О.

Номер провадження 22-ц/775/356/2017 Доповідач Корчиста О.І.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Кішкіної І.В., Тимченко О.О.

за участю секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 07 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Дружківка в особі Дружківської міської Ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади м. Дружківки в особі Дружківської міської ради Донецької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 серпня 1975 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_2). 01 листопада 1994 року померла мате його дружини ОСОБА_4, після її смерті залишилася спадщина, яка складалась з: ? частини квартири 1, розташованої за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, буд. 12; акцій ПАТ «Дружківський завод металевих виробів» у кількості 125 штук. Його дружина ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4, але не отримала свідоцтва про право на спадщину на вказане майно. 21 грудня 2012 року ОСОБА_5 померла. На момент її смерті їй належала земельна ділянка, розташована за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, 12, ? частина квартири 1, розташованої за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, 12, та акції ПАТ «Дружківський завод металевих виробів» у кількості 415 штук. Також вказував, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є він та його син ОСОБА_1 та вони обидва фактично прийняли спадщину у вигляді квартири після її смерті, оскільки проживають в ній. Посилаючись на те, що він у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва на спадщину йому було відмовлено, оскільки у нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів, просив визнати за ним в порядку спадкування після смерті його дружини ОСОБА_5, право власності на ? частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку; акції Дружківського заводу металевих виробів в кількості 415 штук, які належали його померлій дружині ОСОБА_5; акції Дружківського заводу металевих виробів в кількості 125 штук, які належали матері його дружини - ОСОБА_4.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 07 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири №1, розташованої за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, буд. 12; акції ПАТ «Дружківський завод металевих виробів» у кількості 415 штук, код цінних паперів UA НОМЕР_1, код за ЄДРІСІ 00191052, депозитарний код рахунку в цінних паперах 300517-UA10219423; акції ПАТ «Дружківський завод металевих виробів» у кількості 125 штук, код цінних паперів UA НОМЕР_1, код за ЄДРІСІ 00191052, депозитарний код рахунку в цінних паперах 300517-UA10227930; земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель площею 0,1349 га, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, 12-1 після смерті ОСОБА_5

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вищезазначеного рішення, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що зазначеним рішенням порушено його права як спадкоємця та фактично позбавлено спадщини після смерті матері, оскільки до участі у справі його залучено не було.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та представник відповідача не зявились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із розясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вище нормам рішення суду першої інстанції не відповідає за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 1994 року померла ОСОБА_4. На момент смерті їй належало нерухоме майно у вигляді ? частини квартири, розташованої за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, 12-1, а також акцій ПАТ «Дружківський завод металевих виробів» у кількості 125 шт. Спадщину після смерті ОСОБА_4 фактично прийняла її донька ОСОБА_5.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2012 року померла ОСОБА_5. На момент смерті їй належала ? частина квартири, розташованої за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, 12-1, акції ПАТ «Дружківський завод металевих виробів» у кількості 415 шт., земельна ділянка, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, 12-1, а також 1/4 частка квартири, розташованої за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Мира, 12-1, акції ПАТ «Дружківський завод металевих виробів» у кількості 125 шт. після смерті ОСОБА_4.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_5, тобто виконав всі умови, передбачені законом, для прийняття спадщини, але він позбавлений права отримати свідоцтво про право на спадщину у встановленому законом порядку через причини, які від нього не залежать, оскільки втрачено свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також через неповне зясування обставин по справі за наступних підстав.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі змісту ч.1 ст. 1222 ЦК України вбачається, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 розяснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Як убачається із матеріалів справи спадкоємцями першої черги за законом на зазначене вище спадкове майно є позивач по справі ОСОБА_2 та його син ОСОБА_1.

Суд, у порушення зазначених вище норм матеріального права, коло спадкоємців не встановив, до участі у справі всіх спадкоємців не залучив.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 07 червня 2016 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Дружківка в особі Дружківської міської Ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді