Вирок № 65528557, 23.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/6669/16-к Номер провадження 11-кп/775/328/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Залізняк Р.М.,

суддів Половинкіна Б.О., Смірнової В.В.

при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Коршуна Г.В. (далі прокурора) на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.01.2017р., яким обвинуваченого

ОСОБА_1, 25.08.1996р.н., який народився в м. Соледарі Донецької області, та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на пять років та на підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на три роки,

за участю прокурора Фролова Ф.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

законного представника

потерпілого ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.01.2017р., обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на пять років та на підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на три роки.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10.05.2016р., приблизно о 14.40 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, знаходився у дворі домоволодіння у м. Соледарі, вул. МПС, 7,Донецької області де вживав спиртні напої сумісно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В цей же час до них прийшов неповнолітній ОСОБА_3, 26.01.1999р.н., з яким у ОСОБА_1 виник конфлікт, в ході якого останній став висловлювати на адресу неповнолітнього ОСОБА_3 словесні претензії з приводу того, що підозрює останнього у вчиненні крадіжки металевих виробів, що неповнолітній ОСОБА_3 заперечував. В ході вказаного конфлікту ОСОБА_1, діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, який у цей момент перебував у положенні сидячи на лавці, наніс останньому один удар кулаком правої руки в область носу, від чого ОСОБА_3 впав на підлогу, а з носу в останнього пішла кров. Після того як ОСОБА_3 підвівся на ноги, та перебуваючи у положенні стоячи, став лівою рукою закривати ніс щоб спинити кровотечу, ОСОБА_1, продовжуючи свій єдиний злочинний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, наніс останньому один удар кулаком правої руки в живіт з лівого боку. В результаті вказаних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження, а саме перелам кісток носу, тупу травму живота: забиття лівої нирки, розрив селезінки, який спричинив її видалення та внутрішньочеревну кровотечу тяжкого ступеню, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

На зазначений вирок суду прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він прохає скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_1 покарання, у звязку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ст. 121 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на пять років.

В апеляційній скарзі прокурор також:

-зазначає, що призначаючи покарання з випробуванням, суд першої інстанції належним чином не врахував конкретні обставини справи, ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення та особу обвинуваченого;

-вказує, що судом також не надано оцінки тому, що ОСОБА_1 завдав удари неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3, внаслідок чого потерпілому видалили внутрішній орган селезінку;

-зазначає, що ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного спяніння, що зумовило його зухвалу поведінку під час кримінального правопорушення;

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора Фролова Ф.В., потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги прокурора та прохали її задовольнити, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та прохали залишити вирок без змін дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора за таких підстав.

Як видно з апеляційної скарги прокурора фактичні обставини справи та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КК України не оскаржуються, він не згодний тільки з призначеним обвинуваченому ОСОБА_1 покаранням, тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.01.2017р., тільки в межах апеляційних вимог.

Колегія суддів прийшла до висновку, що покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме судом першої інстанції не враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин проти життя та здоровя людини, який призвів до тяжких наслідків втрату внутрішнього органу потерпілим , обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме стан алкогольного спяніння обвинуваченого під час вчинення злочину, нікчемний мотив заподіяння тілесних ушкоджень тощо.

Тому доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції належним чином не врахував конкретні обставини справи, ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та те, що покарання є мяким та не відповідає суспільній небезпеці вчиненого злочину є слушними та підлягають задоволенню.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.01.2017р. в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання з ухваленням нового вироку.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, колегія суддів, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відносяться до тяжких злочинів проти життя та здоровя особи, обставини та спосіб його вчинення, а саме нанесення обвинуваченим двох ударів кулаком руки та їх локалізацію, а також наслідки заподіяних тілесних ушкоджень у виді втрати потерпілим внутрішнього органу - селезінки .

Крім того, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, колегія суддів враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, його молодий вік, а також обставини, що помякшують покарання обвинуваченому щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, та обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Проте колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги прокурора про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на пять років.

Так, з урахуванням кількох обставин, що помякшують покарання обвинуваченому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину - щирого каяття та добровільного відшкодування завданого збитку, з урахуванням особи винуватого, який має стійкі соціальні звязки, раніше не судимий та не відбував покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів приходить до висновку про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 вимог ст. 69 КК України та переходу до іншого більш мякого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 121 ч.1 КК України, а саме до обмеження волі.

При цьому, колегія суддів враховує факт того, що в суді першої інстанції прокурор прохав призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на пять років та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. ст. 75,76 КК України з іспитовим строком на три роки, з чим погодились обидва законні представники потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що підтверджується журналом судового засідання та аудіозаписом судового засідання( а.п. 115 ), а також розписку від 17.01.2017р. законного представника потерпілого ОСОБА_4 про те, що обвинуваченим сплачено двадцять тисяч грн., в рахунок матеріальної та моральної шкоди, та вона на даний момент не має до нього претензій ні матеріального, ні морального характеру (а.п 100-101).

Таким чином, на думку колегії суддів, покарання у виді обмеження волі є саме таким покаранням, яке необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 405, 407, 420 КПК України

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Коршуна Григорія Володимировича на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.01.2017р., яким обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на пять років та на підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на три роки задовольнити частково.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.01.2017р., яким обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на пять років та на підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на три роки скасувати в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, покарання у виді обмеження волі строком на пять років.

В іншій частині вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.01.2017р. залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з часу поміщення обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінально виконавчої установи відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обовязковим залученням до праці.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.