Рішення № 65528303, 22.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1577/17

2/243/1264/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Сидоренко І.О.

при секретарі Рудь Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 11 м. Словянська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 10.12.2007 року між нею та відповідачем був укладений трудовий договір, зареєстрований за №1159/07 від 10.12.2007 року в Словянському міському центрі зайнятості населення, згідно із яким відповідач прийняв позивача на роботу продавцем непродовольчих товарів на центральному ринку. Позивач фактично працювала у відповідача з 10.12.2007 року по травень 2014 року до початку проведення АТО на території Донецької та Луганської областей. Після початку АТО робота на центральному ринку була припинена, відповідач виїхав у невідомому позивачеві напрямку, заробітну плату не оплачує. Для того, аби відповідач оформив розірвання зазначеного договору в установленому законом України порядку щодо розірвання трудового договору та звільнення позивача з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), видавши їй на руки її трудову книжку з відповідними записами в ній, відповідачу необхідно було особисто зняти в міському центрі зайнятості цей трудовий договір. Через відсутність відповідача позивач не може зняти вказаний договір з обліку у центрі зайнятості та влаштуватися на нове місце роботи, тому вимушена звернутись до суду з даним позовом. У звязку з чим позивач просить розірвати трудовий договір, зареєстрований в Словянському міському центрі зайнятості 10.12.2007 року за №1159/07, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, на підставі ч.1 п.4 ст. 36, ч.1 ст. 38 КЗпП України.

У судове засідання позивач не зявилася, подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився по невідомим суду причинам. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, у зв'язку з чим суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10 грудня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 був укладений трудовий договір, згідно із яким, позивача прийнято на роботу продавця непродовольчих товарів, про що у трудовій книжці здійснений відповідний запис № 4.

10 грудня 2007 року вказаний договір був зареєстрований у Слов'янському міському центрі зайнятості за № 1159/07.

Проте, з травня 2014 року, відповідач припинив виплачувати позивачу заробітну плату.

Згідно із спеціальним витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 24.02.2017 року, у реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Видом діяльності зазначено: роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям. Як ФОП ОСОБА_2 зареєстрований з 11.07.2006 року. Дані про припинення підприємницької діяльності чи про перебування відповідача у процесі банкрутства відсутні.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України, однією з підстав для припинення трудового договору є розірвання трудового договору за ініціативою працівника.

Згідно з ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Порядок реєстрації та зняття з реєстрації трудового договору, укладеного між підприємцем-фізичною особою та працівником, визначено Порядком реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 08 червня 2001 року № 260.

Відповідно до зазначеного порядку у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково у трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу Законів про працю, про що сторони сповіщають центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.

Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи, які затверджуються посадовою особою центру зайнятості та печаткою.

Іншого порядку реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору Порядком реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою не передбачено.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд виходить з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судове засідання не зявився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 припинив виплачувати позивачу заробітну плату, місце знаходження роботодавця позивачу невідоме, у звязку із чим, вона не може розірвати укладений трудовий договір у встановленому законом порядку та влаштуватися на нове місце роботи, що безпосередньо порушує її конституційне право на працю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача на працю порушене та підлягає захисту.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що трудовий договір, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 слід розірвати на підставі ч.1 п.4 ст. 36, ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 24-1, 36, 38 КЗПП України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою», «Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою», зареєстрованого у Мін'юсті України 27 червня 2001 року № 554/5745 ст.ст. 3, 10, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору задовольнити.

Розірвати трудовий договір, який зареєстрований в Словянському міському центрі зайнятості за № 1159/07 від 10 грудня 2007 року, укладений між працівником ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та роботодавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, - на підставі ч.1 п.4 ст. 36, ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, судовий збір на користь держави у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Словянськ/22030001.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_3