Ухвала суду № 65527265, 20.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23452/16-ц Провадження № 22-ц/772/295/2017Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.Категорія 55Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Денишенко Т.О., Марчук В.С., секретар - Агеєва Г.В., за участі: ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3 та представника ДП - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

встановила:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» на її користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 18.06.2013 року по 15.06.2016 року в сумі 102590,41 грн.

Позов мотивовано тим, що з 05.08.1974 року позивач працювала у ДП «Державна картографічна фабрика» у м. Вінниці,

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 09.01.2013 року № 5 було вирішено реорганізувати ДП «Державна картографічна фабрика» шляхом приєднання до ДП та створення на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничій підрозділ Центру ДЗК. Центр ДЗК є правонаступником всіх прав і обов'язків ДП.

На день припинення трудових відносин, 17.06.2013 року, з ДП «Державна картографічна фабрика» за останнім рахувалась заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 1233,92 грн.

18.08.2015 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача у банку заборгованість по заробітній платі, в сумі 800,00 грн.

23.10.2015 року ОСОБА_2 була звільнена з ДП «Центр ДЗК» за власним бажанням в зв'язку з невиконанням підприємством законодавства про працю, а саме через невиплату заробітної плати.

Заборгованість по заробітній платі в сумі 1233,92 грн. так і не була виплачена.

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2016 року по справі № 127/28729/15-ц з ДП «Центр ДЗК» на користь ОСОБА_2 була стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 1233,92 грн.

15.08.2016 року на рахунок позивача у банку перераховано 1233,92 грн. заборгованості по заробітній платі.

Згідно довідки Виробничої філії «Вінницька картографічна фабрика» ДП «Центр ДЗК» від 13.10.2016 року № 343, середньомісячний заробіток позивача за останні два місяці перед датою припинення трудових відносин з ДП «Державна картографічна фабрика» складає 1423,13 грн., середньоденна - 129,37 грн.

Середньомісячне число робочих днів за останні два місяці перед датою звільнення - 11 днів.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період невиплати належної заробітної плати з 18.06.2013р. по 15.08.2016р., що складає 793 робочих днів X 129,37 грн. середньоденного заробітку, що дорівнює 102590 грн. 41 коп.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Центр ДЗК» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 26.10.2015 року по 15.08.2016 року в розмірі 42075,81гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом неправильно встановлено обставини у справі, невірно оцінено докази, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи, крім того рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, зокрема, судом невірно встановлено дату припинення трудових відносин з боржником, судом не оцінено довідку про середньоденний заробіток позивача.

Колегія суддів дослідивши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у ДП «Державна картографічна фабрика» з 05.08.1974 року по 23.10.2015 рік.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 09.01.2013 року №5 було вирішено реорганізувати ДП «Державна картографічна фабрика» шляхом приєднання до ДП «Центр Державного земельного кадастру» та створення на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничій підрозділ Центру ДЗК.

Центр ДЗК є правонаступником всіх прав і обов'язків ДП «Державна картографічна фабрика».

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2016 року стягнуто з державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 1233,92грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що періодом за який слід стягнути середній заробіток за весь час затримки є з 26.10.2015 року (після звільнення позивачки за власним бажанням) по 15.08.2016 року (зарахування заборгованості на рахунок ОСОБА_2), а середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи складає 207,27 грн.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України закріплено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 02.07.2014 у справі № 6-76цс14 та від 23.12.2015 у справі № 6-837цс15, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок всіх сум, що належать позивачу від підприємства мав бути повністю виданий в день звільнення, чого зроблено не було.

Частиною 4 статті 36 КЗпП України та Листом Міністерства соціальної політики України №75/06/186-12 від 10.05.2012 року визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2013 року відбулась саме реорганізація ДП «Державна картографічна фабрика» та створення на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничій підрозділ Центру ДЗК, а отже дія трудового договору ОСОБА_2 не припинилась.

Враховуючи положення ст. 36 КЗпП України, суд дійшов правильного висновку про те, що трудові відносини між сторонами припинились 23.10.2015 року, коли позивач звільнилась за власним бажанням.

Крім того, правильним був висновок суду про початок нарахування з наступного робочого дня після звільнення позивача, а саме з 26.10.2015 року. Вказане узгоджується із приписами ст. 253 ЦК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 «Про порядок затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Оскільки строк за який стягується заробітна плата становить з 26.10.2015 року до 15.08.2016 року (дата здійснення перерахунку заборгованості по заробітній платі на рахунок позивача), то відповідно, судом правильно використано розрахунок Центру ДЗК за останні два місяці перед звільненням ОСОБА_2 та визначено середньоденний заробіток в розмірі 207,27 грн. (а.с.41).

Довідка ж надана позивачем не може бути використана судом при проведенні розрахунків, оскільки в ній відображено заробітну плату за квітень та травень 2013 року, що не входить у двомісячний термін перед звільненням.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що, урешті-решт, відповідач погодився із розрахунковим періодом, за який слід стягнути заборгованість, розміром середньоденного заробітку та у кінцевому підсумку із розміром стягуваного середнього заробітку за час затримки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно визначено та розраховано суму заборгованості, що підлягає стягненню, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: