Рішення № 65527232, 20.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/20895/16-ц Провадження № 22-ц/772/786/2017Головуючий в суді першої інстанції Бар'як А. С.Категорія 69 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд з вказаною заявою, яка мотивована тим, що дозвіл на імміграцію в Україну НОМЕР_1 від 01.07.2015 року, виданий управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області на ім'я ОСОБА_1 належить та виданий йому - ОСОБА_1. Саме такий юридичний факт заявник просив суд встановити.

Заявник вважає, що у вказаному Дозволі на імміграцію допущена описка. Встановлення даного факту йому необхідне для реалізації права на отримання громадянства України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 6 лютого 2017 року заяву задоволено. Вирішено: встановити, що уродженцю Королівства Саудівської ОСОБА_1 належить виданий йому управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області дозвіл на імміграцію в Україну НОМЕР_1 від 01.07.2015 року на ім'я ОСОБА_1.

Не погодившись з даним рішенням суду, управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оскаржило його в апеляційному порядку як незаконне та необгрунтоване, оскільки на час вирішення питання про надання дозволу на імміграцію заявником були надані необхідні документи з зазначенням анкетних даних, за якими проводилася перевірка особи та був виданий оскаржуваний дозвіл. Щоб отримати дозвіл за іншими вихідними даними, необхідно пройти нову перевірку, відповідно до Закону України «Про імміграцію». Просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2017 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення, вказаних правових вимог не було дотримано.

Так, задовольняючи заяву, суд виходив з наступного.

Управлінням Державної міграційної служби у Вінницькій області було видано дозвіл на імміграцію в Україну НОМЕР_1 від 01.07.2015 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с. З).

Надані суду копія перекладу свідоцтва про народження та копія перекладу довідки про місцепроживання, переклад яких зроблено перекладачем ОСОБА_7, підпис якої нотаріально посвідчено, вказують що дані документи стосуються новонародженої дитинина ім'я ОСОБА_1, батьком якої є ОСОБА_2, Королівство Саудівська Аравія (а.с. 6-9).

Копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, повторно виданого 02.07.2015 року та зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області вказує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 уклали шлюб 14.06.2013 року, актовий запис - №1042, з присвоєнням подружжю після укладення шлюбу прізвища чоловікові - ОСОБА_1, а дружині - ОСОБА_9 (а.с. 10).

Копія посвідки на постійне проживання вказує на те, що дана посвідка видана ОСОБА_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 1 1 ).

Копія довідки Міністерства внутрішніх справ України серії НІВ № 0313971 підтверджує, що даний документ стосується уродженця Саудівської Аравії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а с. 12).

На підставі зазначених документів та з огляду на те, що згідно відповіді кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, правильним варіантом запису прізвища, імені та по-батькові, зазначеної у запиті суду особи, уроженця Королівства Саудівська Аравія є: прізвище - ОСОБА_1, ім'я - ОСОБА_1, по-батькові - ОСОБА_1, ім'я діда -ОСОБА_3, суд дійшов висновку, керуючись нормою ч.2 ст. 256 ЦПК України, про задоволення заяви.

При цьому, суд не взяв до уваги заперечення заінтересованої особи про те, що Управлінням ДМС України у Вінницькій області видавався дозвіл на імміграцію в Україну за НОМЕР_1 від 01.07.2015 року ОСОБА_1 на підставі наданих ним та завірених у встановленому порядку документах, і анкетні дані у цих документах та виданій на їх підставі довідці - ідентичні; що дозвіл на імміграцію надається за певних процедур відповідно до Закону України «Про імміграцію».

Колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд допустився порушень та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а також дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, які зазначені у документі, не збігаються з ім'ям, прізвищем, по батькові, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У даному ж випадку, інщі обставини.

Відповідно до абзацу 5 частини першої ст. 1Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію, це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Ст. 4 цього Закону говорить про квоти імміграції. Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути наданий поза квотою імміграції.

Як видно з Дозволу на імміграцію в Україну НОМЕР_1 від 01.07.2015 року, про який йде мова у заяві, він виданий на підставі п.1 ч.3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію». А п.1 ч.3 ст. 4 Закону говорить, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України.

У запереченні Управління ДМС на заяву вказано, що для отримання дозволу на імміграцію 19.06.2015 року ОСОБА_1 подав заяву та всі необхідні документи відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», в тому числі паспорт № НОМЕР_3 від 01.02.2015 року Арабської Республіки Єгипет, із засвідченим перекладом паспорта на українську мову. Переклад паспорта № НОМЕР_3 від 01.02.2015 року ОСОБА_1 зроблено перекладачем ОСОБА_11, підпис якого засвідчено державним нотаріусом Першої Вінницької державної контори Дишкант М.В. Згідно цього перекладу, прізвище заявника записано ОСОБА_1, ім'я ОСОБА_1, ім'я батька ОСОБА_2, ім'я діда ОСОБА_3. Отже, згідно даного паспорту заявника, прізвище, ім'я та по батькові його є ОСОБА_1. Така ж інформація міститься у довідці про місце проживання заявника за кордоном, яка перекладена з арабської мови на українську перекладачем ОСОБА_7, підпис якої завірений нотаріусом Третьої Вінницької державної нотаріальної контори Ковальською Л.В.(23).

Ще у зазначеному запереченні вказано, що на таке ж прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_1 надана згода ОСОБА_14 у заяві від 20.06.2015 року на реєстрацію та проживання останнього за адресою АДРЕСА_1.

Підпис на заяві ОСОБА_15 засвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В.

На підтвердження свого заперечення заінтересованою особою було надано суду досліджувані нею в період вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, документи: довідку про місцепроживання; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 14 червня 2013 року; паспорт Арабської Республіки Єгипет № НОМЕР_3; заяву ОСОБА_14; заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну. У всіх цих документах зазначено іноземця з прізвищем, іменем та по батькові: ОСОБА_1 (а/с25-30).

Крім того, Управлінням ДМС України у Вінницькій області у запереченні вказано, що згідно «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», були проведені відповідні процедурні перевірки щодо наявності та відсутності підстав для отримання дозволу на постійне проживання саме ОСОБА_1, а відтак не відомо чи у іноземця з прізвищем, іменем та по батькові ОСОБА_1 не існує підстав для відмови в імміграції до України (а/с 21-24).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360 затверджено ПОЛОЖЕННЯ про Державну міграційну службу України. Відповідно до п.1 зазначеного Положення , Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Управління ДМС у Вінницькій області є територіальним органом ДМС України.

А відповідно до п.12 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Отже, у даному випадку відсутні обставини невідповідності анкетних даних, вказаних у дозволі на імміграцію в Україну НОМЕР_1 від 01.07.2015 року анкетним даним, вказаним у паспорті за № НОМЕР_3, виданому на ім'я ОСОБА_1, тому і відсутні підстави для задоволення заяви про встановлення юридичного факту.

Суд помилково не взяв до уваги, наданих заінтересованою особою документів, не керувався нормами Закону України «Про імміграцію», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок імміграції в Україну, що призвело до неправильного вирішення заяви.

Як уже було зазначено, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідністьїх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Отже, при новому перекладі документів заявника, які посвідчують його особу, йому необхідно, відповідно до норм Закону України «Про імміграцію» та «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень» звернутися з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну саме ОСОБА_1.

При цьому слід зауважити, що фотокопія свідоцтва про шлюб, розміщена на а/с10 взагалі не є допустимим доказом у даній справі у розумінні ч.1 ст. 59 ЦПК України, оскільки на ній вказано, що це повторне свідоцтво, а повторне має бути ідентичним первинному. Проте, воно містить інші анкетні дані чоловіка - прізвище - ОСОБА_1, ім'я - ОСОБА_1, побатькові - ОСОБА_1 (а/с10), в той час як у первинному було вказано: прізвище - ОСОБА_1, ім'я -ОСОБА_1, по батькові - ОСОБА_1 ( а/с 27).

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також на підставі висновку, який не відповідає обставинам справи, тому його в силу ст. 309 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви, задовольнивши апеляційну скаргу.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313,314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя: В.С. Марчук