Постанова № 65526163, 01.03.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9571/16-а

Провадження №: 2-а/752/24/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 березня 2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Шумко А.В.,

за участі секретаря - Лебедєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов»язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

позивачка в червні 2016р. подала до Голосіївського районного суду м.Києва адміністративний позов до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити дії - виплатити суму пенсійного забезпечення.

Зазначала, що 19.11.2014 року Правобережним об»єднаним управлінням пенсійного фонду України в м.Києві, яке є правонаступником управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва, їй було призначено пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». З 01.04.2015 року Правобережним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в м.Києві їй було відмовлено у виплаті призначеної пенсії. Вважаючи відмову у виплаті призначеної пенсії неправомірною, 29.04.2016 року вона звернулася до відповідача з приводу вирішення поновлення пенсії у позасудовому порядку.

Листом №284/03/П-181 від 17.05.2016 року їй відмовлено у виплаті призначеної пенсії за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, посилаючись на п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року.

Не погодившись з таким рішенням Правобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м.Києві з питання зупинення виплати пенсії, 10.06.2016 року вона знову звернулася до відповідача про поновлення пенсійного забезпечення та надання довідки про невиплачену пенсію за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Листом №441/03/П-181/1 від 15.06.2016 року їй знову відмовлено у поновленні виплати пенсії.

Вважає, що відмова у виплаті пенсії є неправомірною, оскільки зі змісту п. 5 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вбачається, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2016 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки станом на 01.06.2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону, яким би було встановлено порядок призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, то норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в частині зупинення виплати пенсій особам, на яких поширюється дія цього закону, втратили чинність з 01.06.2015 року та лише пунктом 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року було визначено новий строк невиплати спеціальної пенсії, на яку вона має право, з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. Зазначає, що відмова у виплаті призначеної їй пенсії за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року є необгрунтованою, порушує її права та інтереси.

З 01.04.2016 року щомісячний розмір її пенсії становив 2 977,28 грн., тобто за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року сума неправомірно невиплаченої пенсії становить 20 840,96 грн. ( 2 977,28 грн. х 7 міс. = 20 840,96 грн. ).

Нею двічі застосовувалися заходи досудового порядку вирішення спору, але лише після отримання листа відповідача № 441/03/П-181/1 від 15.06.2016 року їй чітко стало зрозуміло про неможливість вирішення спору у добровільному порядку, тому процесуальний строк звернення до адміністративного суду згідно п.4 ст.99 КАС України нею не пропущено.

Окрім того, відповідно до прецедентного права Європейського Суду, право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним, воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Белле проти Франції, Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Просила зобов»язати Правобережне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві виплатити їй суму пенсійного забезпечення за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року у розмірі 20 840 грн. 96 коп.

До участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне управління Пенсійного Фонду України в м.Києві, до компетенції якого належить виплата пенсійного забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, просила зобов»язати Правобережне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві відновити виплату їй пенсії на період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року. Просила позов задовольнити із зазначених в позовній заяві підстав.

Представник відповідача - Правобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м.Києві у судовому засіданні позов не визнав, вважала позов безпідставним, не вважає юридичну особу, яку він представляє, належним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Представник другого відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України в м.Києві у судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Вислухавши представника позивача, представника Правобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м.Києві, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з тиких мотивів.

Судом встановлено, що 19.11.2014 року - Правобережним об»єднаним управлінням пенсійного фонду України в м.Києві, яке є правонаступником управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, позивачці було призначено пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

З 01.04.2016 року щомісячний розмір пенсії позивача становив 2 977,28 грн.

Правобережним об»єднаним управлінням пенсійного фонду України в м.Києві з 01.04.2015 року у виплаті призначеної пенсії позивачці відмовлено.

Листом №284/03/П-181 від 17.05.2016 року та листом №441/03/П-181/1 від 15.06.2016 року позивачці повідомлено про відсутність законних підстав щодо виплати призначеної пенсії за період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, з посиланням на п.9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, яким були внесені зміни до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», про те, що у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Не погодившись з такими діями Правобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м.Києві щодо зупинення виплати пенсії, 10.06.2016 року вона знову звернулася до відповідача про поновлення пенсійного забезпечення та надання довідки про невиплачену пенсію за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Листом №441/03/П-181/1 від 15.06.2016 року Правобережним об»єднаним управлінням пенсійного фонду України в м.Києві позивачці повідомлено, що листом управління від 17.05.2016 вих. №284/03/П-181 на поставлені нею питання щодо невиплати пенсії їй надано відповідь в повному обсязі.

Відповідно до правил ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади, , їх посадові особи зобов»язані діяти лине на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» внесено зміни до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а саме - абз.2 ч.1 ст.47, відповідно до якого тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів 1 та 11 груп, інвалідів війни 111 групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно поновлюється.

Разом з тим, згідно змісту п.5 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Станом на 01.06.2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону, яким би було встановлено порядок призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних.

Отже, норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в частині зупинення виплати пенсій особам, на яких поширюється дія цього закону, втратили чинність з 01.06.2015 року та лише пунктом 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року було визначено новий строк невиплати спеціальної пенсії, на яку вона має право, з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Таким чином відмова у виплаті призначеної позивачці пенсії за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року є необгрунтованою, порушує її охоронювані законом права та інтереси, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 18, 19, 94, 104, 105, 106, 158-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов»язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов»язати Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві відновити виплату пенсії ОСОБА_1 на період з 01 червня 2015р. по 31.12.2015р.

Присудити ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551 (сімдесят п»ять) грн 00 коп за рахунок Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Постанова, відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову, відповідно ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, до адміністративного суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним надсиланням особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: А.В. Шумко