Ухвала суду № 65526046, 10.02.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1466/17

Провадження по справі № 1-кс/752/602/17

У Х В А Л А

10.02.2017 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко О.Л., при секретарі Павлюху П.В., з участю прокурора відділу прокуратури м.Києва Ігнатюк І.В., розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва подане в рамках кримінального провадження №12016100000001609 заступником директора юридичного департаменту Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ О» клопотання про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2017 року до Голосіївського районного суду мюКиєва звернувся заступник директора юридичного департаменту Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ О» ОСОБА_2 з клопотання про скасування арешту майна, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 12.01.2017 року накладено арешт на нерухоме майно - Торговельно офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») загальною площею 151805, 3 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, площа Спортивна,1-а та належить на праві власності ТОВ «ТРИ О», код ЄДРПОУ 23167814. Накладено заборону відчуження, розпорядження нерухомим майном Торговельно офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») загальною площею 151805, 3 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, площа Спортивна,1-а та належить на праві власності ТОВ «ТРИ О», код ЄДРПОУ 23167814.

Вважає застосований захід забезпечення кримінального провадження незаконним, необґрунтованим та таким, у подальшому застосуванні якого відсутня потреба, та, відповідно, таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна не було надано доказів того, що особа-володілець майна є юридичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного. В клопотанні прокурора відсутні будь-які обгрунтування щодо можливості використання комплексу як речового доказу. В ньому відсутні відомості про наявність сукупності підстав чи розумних (обґрунтованих) підозр вважати, що комплекс був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або що він був об'єктом кримінально протиправних дій, набутий кримінально протиправним шляхом або отриманий особою-володільцем внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Клопотання прокурора не містить будь-яких доводів і щодо можливості спеціальної конфіскації комплексу відповідно до ст.96-2 КК України. У клопотанні відсутні відомості про вчинення будь-якою уповноваженою особою ТОВ «ТРИ О» будь-якого злочину із переліку злочинів, наведених у ст.96-9 КК України, що могло б бути підставою для конфіскації майна як заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у відповідності до ст.170 ч.2 п.3 КПК України. Крім того, ТОВ «ТРИ О» не є ані підозрюваним, ані обвинуваченим, ані особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, що могла бути завдана учасниками товариства чи бенефіціарами. Про те, що товариством отримано неправомірну вигоду внаслідок вчинення злочину особою, відносно якої ведеться досудове розслідування, і що могло б стати підставою для стягнення суми неправомірної вигоди відповідно до ст.170 ч.6 КПК України, в матеріалах клопотання про арешт майна відомості відсутні.

Крім того, вартість комплексу суттєво перевищує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що свідчить про не співмірність обмеження права власності ТОВ «ТРИ-О». Накладення арешту призводить до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи-володільця, основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, яким є Торговельно офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В»).

Крім того, право власності ТОВ «ТРИ О» на торговельний комплекс обтяжене іпотекою та забороною на його відчуження, що унеможливлює його передачу чи відчуження. Щодо приховання, зникнення, втрати, перетворення чи пересування комплексу, то зробити це неможливо фізично.

Таким чином потреба в подальшому застосуванні арешту відсутня.

Просить скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 12.01.2017 року арешт нерухомого майна - торговельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») та заборону на відчуження, розпорядження нерухомим майном - торговельно-офісним комплексом з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В»).

В судовому засіданні представник ТОВ «ТРИ О» підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор відділу прокуратури м.Києва Ігнатюк І.В. проти задоволення клопотання заперечує, посилаючись на те, що діяльність ТОВ «ТРИ О» пов`язана з ПАТ «Банк Михайлівський». Зазначала, що на рахунки товариства протягом 2014-2016 років перераховувались кошти підприємствами, що отримали кредити в ПАТ «Банк Михайлівський», а потім шляхом передачі в заставу майнових комплексів вивели високоліквідне майно на суму понад 3 млд грн з активів банку.

Пояснила, що метою звернення з клопотанням про арешт майна було збереження майна в якості речового доказу, а також запобігання спробам його відчуження з метою ухилення від відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Крім того, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Банк Михайлівський» заявлено у кримінальному провадженні цивільний позов, в тому числі і до ТОВ «ТРИ О» про солідарне стягнення матеріальної шкоди в розмірі 941984836 грн 10 коп.

Просить залишити без задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Заслухавши представника ТОВ «ТРИ О», прокурора та вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого для забезпечення можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадках, передбачених п.1 ч.2 цієї статті арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадках, передбачених п.3 ч.2 цієї статті арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, щодо яких здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знараддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Прокурором у клопотанні про арешт майна та під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не наведено достатніх доводів, які дають підстави вважати, що арештоване майно є знаряддям кримінального правопорушення, отримане протиправним шляхом, було об'єктом протиправних дій або зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.

Прокурором також не обґрунтовано відповідність майна, що належить ТОВ «ТРИ О», критеріям, визначеним ст.98 КПК України, та можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні.

Посилання прокурора на електронне повідомлення Національного Банку України, в якому міститься перелік осіб, пов'язаних з ПАТ «Банк Михайлівський», саме по собі не є доказом того, що відносини ТОВ «ТРИ О» з ПАТ «Банк Михайлівський» носять протиправний характер.

Заперечуючи факт отримання ТОВ «ТРИ О» неправомірної вигоди, представник товариства зазначав, що кошти, перераховані на рахунки товариства, є орендною платою від підприємств - орендарів.

Вказані доводи прокурором в судовому засіданні не спростовані, а відтак заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов не є достатньою підставою вважати, що арешт майна застосовано обгрунтовано.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Прокурором в судовому засіданні не надано пояснень, яким чином незастосування заборони користування і розпорядження майном може призвести до його приховування, пошкодження тощо.

Натомість доводи представника ТОВ «ТРИ О» щодо надмірного обмеження підприємницької діяльності особи-володільця та його негативних наслідків заслуговують на увагу при вирішенні питання про доцільність подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що арешт Торговельно офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В»), що належить ТОВ «ТРИ О», та заборона на відчуження та розпорядження майном накладено необґрунтовано, в зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.170,174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 12.01.2017 року арешт нерухомого майна - торговельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») загальною площею 151805,3 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, площа Спортивна,1-а, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИ О», код ЄДРПОУ 23167814 .

Скасувати накладену на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 12.01.2017 року заборону на відчуження, розпорядження нерухомим майном - торговельно-офісним комплексом з об'єктами громадського призначення та паркінгом (літера «В») загальною площею 151805,3 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, площа Спортивна,1-а, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИ О», код ЄДРПОУ 23167814.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: