Вирок № 65525656, 23.03.2017, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1027/16-к

1-кп/706/12/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Христинівка Христинівський районний суд Черкаської області в складі : головуючого-судді: Орендарчука М.П.

при секретарі: Пізняк Т.В. за участі процесуального прокурора: ОСОБА_13, Савченка В.В.,

потерпілі: не з'явилися,

захисник обвинуваченого: Пірковський М.О.

обвинуваченого: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка кримінальне провадження №120152250000000424 від 15.10.2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Кіблич, Гайсинського району Вінницької області, громадянин України, тимчасово не працюючий, маючому на утримані двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований: АДРЕСА_1 та проживаючий: АДРЕСА_2, раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286КК України

встановив: ОСОБА_2 15.10.2015 року, близько 07 години 50 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Mercedes Benz S 500», реєстраційний номер НОМЕР_1, на колеса одної вісі якого встановлені шини різних розмірів і конструкцій, різних моделей з різними малюнками протектора, тому, згідно з вимогами п. 31.4.5. г) Правил дорожнього руху України, експлуатація даного транспортного засобу заборонена, та рухаючись на 532 км. + 500 м. автодороги Стрій - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка в напрямку м. Вінниця, поблизу с. Розсішки Христинівського району Черкаської області, в порушення вимог п. п. 2.9.а), 2.3 б), 13.1 Правил дорожнього руху України, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції руху і допустив зіткнення із автомобілем «Mercedes Benc Atego», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди: - пасажир автомобіля «Mercedes Benz S 500», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно висновку судово-медичної експертизи № 392 від 19.10.2015, отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, що ускладнились розвитком комбінованого (травматичного та геморагічного) шоку, що призвели до її смерті.

- водій автомобіля «Mercedes Benz Atego», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-7-01/328 від 21.04.2016 року отримав тілесні ушкодження у вигляді підголовкових переломів 2,3,4 плюсневих кісток з кутовим зміщенням та з підвивихом у 2,3,4 плюсне-фалангових суглобах, переломів проксимального епіметафізу 2 та 4 плюсневих кісток зі зміщенням. Дані тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий, понад 21 день, розлад здоров'я. Згідно з висновком експерта №4/578 від 12.04.2016, у дорожній обстановці, яка сталася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Mercedes Benz S 500», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, повинен був діяти відповідно до вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля «Mercedes Benz S 500», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, а саме вимог п.п. 2.9.а) 2.3 б), 13.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_6 та отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_7

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, визнав частково, а саме щодо скоєної 15.10.2015 року дорожньо-транспортної пригоди вину визнає повністю, однак не визнає факт скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння та пояснив суду, що він працював водієм та перебував у дорозі за кермом автомобіля в ніч з 14.10.2015 року до 15.10.2015 року під'їдаючи до м.Умань їхав він цілу ніч з ранку 15.10.2015 року, йому зателефонував його знайомий ОСОБА_8 та попрохав його, щоб він за кермом його автомобіля «Mercedes Benz S 500» завіз його знайому в м. Гайсин, як сталася дорожньо-транспортної пригоди він не пам'ятає, освідування в Христинівський районній лікарні, йому не проводили, він лише зайшов в кабінет та вийшов, після чого йому стало зле і він був госпіталізований до Броварскьої ЦРЛ, категорично стверджує про те, що алкогольні напої він, а ні 14.10,15.10 2015 року він не вживав. Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_9 в судове засідання не з»явилися надіслали до суду заяви в яких, претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 ні морального, ні матеріального, характеру не мають, шкоди дійсно їм була відшкодована обвинуваченим добровільно, щодо міри покарання обвинуваченому потерпілі просили суд призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі.

Обвинувачення висунуте органом досудового розслідування, щодо вини ОСОБА_2у скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України про доведеність вини обвинуваченого органом досудового слідства у вчиненні злочину, за який він обвинувачується, а також правильність кваліфікації його дій, які не оспорюються, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах досліджених судом

Висновок судово-медичної експертизи № 392 від 10.12.2015 року. Висновок судово-медичної експертизи № 05-7-01/328 від 21.04.2016. Висновок судової транспортно - трасологічної експертизи № 4/532 від 21.01.2016 року . Висновок експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/464 від 04.01.2016 року. Висновок експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/587 від 26.01.2015 року. Висновок судової автотехнічної експертизи №4/578 від 12.04.2016 року. Та допитаними в судовому засіданні свідків, а саме свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав суду показання, що він працював інспектором організації дорожнього руху Христинівського РВ УМВС в Черкаській області, поступило повідомлення про ДТП і він поїхав на місце ДТП в той час там перебувала СОГ на чолі із слідчим ОСОБА_12, який дав йому вказівку вести ОСОБА_2 на медичне обстеження стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що він і зробив. Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала суду показання, що до Христинівської ЦРЛ ОСОБА_10 був доставлений ОСОБА_2 після його огляду вона зробила висновок що той перебуває в стані алкогольного сп'яніння лабораторні зразки у ОСОБА_2 не відбиралися, копію акт №144 обстеження ОСОБА_2 працівниками Христинівської ЦРЛ від 15.10.2015 року з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції органу досудового слідства вона не видавала. Інші свідки заявлені стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні не допитувалися у зв'язку із відмовою прокурора ОСОБА_13 від їх допиту в судовому засіданні. Також суд зазначає, що допит свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, відбувався без дослідження висновку та акту №144 з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а були досліджені та приєднані в послідуючих судових засіданнях.

Аналізуючи висновк № б/н та акт №144 від 15.10.2015 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції згідно якого обвинувачений перебував в стані алкогольного сп'яніння, щодо даного доказу, судом встановлені наступні обставини.

Під час судового розгляду адвокат обвинуваченого, та сам обвинувачений просив суд визнати неналежним доказом висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №б/н та акт 144 від 15.10.2015 року, оскільки даний висновок був здобутий органом досудового розслідування в супереч вимогам КПК України, що підтверджується показами ОСОБА_10, який не був в складі слідчої групи та письмових вказівок від слідчого не отримував, а даний акт №144 був здобутій в супереч КПК та просили суд виключити з обвинувачення ту обставину, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, а також порушення п. 2.9.а ПДР України, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження вказана обставина стороною обвинувачення не доведена.

Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після його самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобовязаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Проте, відповідно до ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобовязані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування у кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.

Стаття 38 КПК України передбачено, орган досудового розслідування передбачено, що Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є:

1) слідчі підрозділи:

а) органів Національної поліції;

б) органів безпеки;

Стаття 40 КПК України визначено, що слідчий органу досудового розслідування зобов'язаний;

1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

2. Слідчий уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;

3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

ч.5. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

ч.2, ч.3 Стаття 41 КПК України передбачено, що оперативні підрозділи під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом. В силу ч.ч.1,10 ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок експерта не є обовязковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку. Із дослідженого висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №б/н від 15.10.2015 рок, вбачається, що на дану експертизу ОСОБА_2 був направлений інспектором організації дорожнього руху ОСОБА_10, без письмової вказівки слідчого, даний висновок не є у рузуміні ст.101 КПК України, висновок експерта, що є неприпустимим при здійсненні кримінального провадження.

Акт №144 обстеження ОСОБА_2 працівниками Христинівської ЦРЛ від 15.10.2015 року з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на який покликається сторона обвинувачення, взагалі для суду є незрозумілим, яким чином даний доказ був здобутий органом досудового слідства, оскільки в матеріалах справи відсутні ухвали слідчих суддів, протоколи вилучення, тобто будь що, що вказує на законності їх отримання.

За таких обставин акт №144 обстеження ОСОБА_2 працівниками Христинівської ЦРЛ від 15.10.2015 року з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та висновок від 15.10.2015 року з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здобутий органом досудового слідства не встановлений законом спосіб, слід вважати дані докази неналежним та недопустимими у справі, щодо самого факту керування обвинуваченим в стані алкогольного сп'яніння.

Окрім того, висновком фахівця №10 Українського науково-дослідницького інституту соціальної і судової психіатрії та наркології від 04 липня 2016 року зроблено заключення, що акт №144 обстеження ОСОБА_2 працівниками Христинівської ЦРЛ від 15.10.2015 року з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції -було проведено з неповним дотриманням Інструкції, а результати цього обстеження характеризуються неповнотою та певними неточностями.

Даний акт та висновок не може бути прийнятим до уваги судом, як належний доказ, з наступник підстав.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. (ст. 85 КПК України).

Таким чином, будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. У такому разі «отруйне дерево» породжує «отруйні плоди». Отримання доказів на підставі інформації, отриманої з недопустимого доказу, тягне за собою їхню безумовну недопустимість. Така недопустимість доказів не залежить від характеру та ступеня того чи іншого порушення кримінально-процесуального закону. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину має бути доведено, тобто безумовно підтверджено доказами, дослідженими в судовому засіданні, а сумніви, які виникли під час досудового розслідування чи судового розгляду, вирішені та спростовані. Забезпечення доведеності вини, виходячи з вимог ст. 129 Конституції України, є одним з основних конституційних принципів судочинства. При цьому суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення обтяжуючу обставину, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, що в свою чергу, також виключає із придавленого обвинувачення порушення обвинуваченим п.2.9.а ПДР України, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження вказана обставина стороною обвинувачення не доведена.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження повністю доведена, а кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України є вірною.

Згідно ст. 12 КК України скоєний злочин за ч 2 ст. 286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, проте наслідки у вигляді смерті потерпілого настали з необережності.

При призначенні ОСОБА_2 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ст.286 ч.2 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що пом'якшують, щире каяття добровільне відшкодування шкоди потерпілими.

Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено. Також при призначенні обвинуваченому покарання судом враховується думка потерпілих, які на адресу суду надіслали заяви в яких вони зазначають, що не має до обвинуваченого претензій матеріального характеру та прохают суд не призначати обвинуваченому покарання пов'язане із позбавленням волі.

Більш того, судом враховується положення п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, відповідно до якого при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. При призначенні покарання суд також враховує, що відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, проаналізувавши докази матеріалів кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку скоєного, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, стану його здоровя, сімейного стану, обставини скоєного кримінального правопорушення, беручи до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, і вважає можливим застосувати до нього діюст.75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Цивільні позови не заявлені.

Стягнути із ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави витрати за проведені судові-експертизи 3848,24 грн.

Долю речові доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд - ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбуття основного покарання звільнити з іспитовим строком на три роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти наОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 3848,24 грн.

Речові докази автомобілі автомобіля «Mercedes Benz S 500», реєстраційний номер НОМЕР_1, «Mercedes Benz Atego», реєстраційний номер НОМЕР_2, Мітсубісі Оутлендер д/н НОМЕР_3 повернути власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Христинівський районний суд Черкаської боласті протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз'яснити учасникам судового провадження право отримати в суді копію вироку.

Суддя М. П. Орендарчук