Ухвала суду № 65525116, 16.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №644/9320/15-к Головуючий 1 інстанції Ізмайлов І.К.

Провадження №11-кп/790/453/17 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.125 КК України

УХВАЛА

Іменем України

16 березня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Глініна Б.В., Протасова В.І.,

при секретарі - Григорян І.І.,

за участю прокурора - Крестьяніновій І.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.10.2016р. відносно ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженець с. Солдато-Александрівське Советського району Ставропольського краю РФ, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючий, одружений, має неповнолітніх дітей 2007р.н. та 2011р.н., раніше не судимий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за ч.2 ст.125 КК України до 1(одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного йому покарання, з іспитовим строком 1(один) і покладанням обов'язку передбаченого п.2 ч.1 ст.76 КК України.

Згідно вироку, 27.06.2015р. близько 16год. 30хв. ОСОБА_3 знаходячись поблизу під'їзду №6 буд.АДРЕСА_1, маючи умисел спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх противоправних діянь, на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс ОСОБА_1 один удар лівою рукою в область носа, в результаті чого завдав тілесні ушкодження - закриту тупу травму кісток носу у вигляді осколкового перелому носа зі зміщенням, з садном спинки носа в ділянці перелому та гематомами повік, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, понад 6-днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня).

Захисник у поданій апеляції не оскаржуючи встановлені фактичні обставини та кваліфікацію звертає увагу на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність оскільки суд не врахував, що обвинувачений діяв у стані необхідної оборони або у стані уявної оборони, що відповідно до ст.ст.36, 37 КК України виключає кримінальну відповідальність. В зв'язку з цим, апелянт просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити в зв'язку з відсутністю складу правопорушення, або ж призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, з'ясувавши позицію потерпілого та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З вироку суду (т.1 а.с.146-150) вбачається, фактичні обставини справи встановлені судом в загальному порядку, на підставі досліджених у суді доказах.

Так, з наданих суду першої інстанції пояснень обвинуваченого вбачається, що він не визнав себе винним та пояснив, що він та потерпілий мешкають в одному будинку, він в другому, а потерпілий в шостому під'їзді. Приблизно за місяць чи дві неділі до бійки, він облаштовував заїзд через бордюр на майданчик для автомобіля напроти під'їзду потерпілого. До нього підійшов ОСОБА_1та став цікавитися, що він робить, потім став забороняти проводити роботи, посилаючись на неможливість зайняття місця автомобілем з перекриттям шляху до місце для просушки білизни. Він пояснив, що якщо він щось неправильно робить то хай на нього складуть протокол та продовжив роботи, з цього приводу у них і виник конфлікт, але вони розійшлись залишившись кожний при своєму розумінні. Через неділю колишній однокласник ОСОБА_1 повідомив, що той убрав заїзд на бордюр.

Ще через деякий час, проходячи повз під'їзду ОСОБА_1 він побачив, як той з матір'ю саджає квіти та закопує колеса біля свого під'їзду. Він став цікавитися у ОСОБА_1, навіщо той поламав заїзд на бордюр, а сам щось будує, на що останній відповів, що мешкає у цьому будинку. До розмови приєдналася матір ОСОБА_1 та попросила їх не сваритися, зазначивши, що у всьому можна розібратися.

ОСОБА_1 кинув пензель, та з агресією в голосі став пропонувати бійку. В цей час підбігла його матір, стала між ними. В цей момент ОСОБА_1, став відтісняти матір та зробив якийсь рух рукою, він бачив, що ОСОБА_1веде себе агресивно, налаштований на бійку і наніс йому один удар кулаком лівої руки у обличчя. Після цього ОСОБА_1 відійшов у бік та схилився, схватився за ніс, а потім став кричати, що не боїться і кликати його до себе, але мати його забрала.

Отже, обвинувачений фактично не заперечував ту обставину, що саме від його дій спричинені тілесні ушкодження як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді кримінального провадження але вважав, що потерпілий намагався нанести йому удар.

Показаннями потерпілого ОСОБА_1даними в ході судового розгляду у суді першої інстанції і підтвердженими в апеляційній інстанції підтверджується, що він мешкає у будинку АДРЕСА_1. В черві 2015 року, він побачив як обвинувачений з якимсь чоловіком, біля його під'їзду, ламали бордюр. Він поцікавився у ОСОБА_3, що той робить, на що отримав відповідь, про те, що ОСОБА_3 біля свого під'їзду через сусідів не може зробити заїзд для паркування автомобіля і тому облаштовує місце тут. З цього приводу між ними виник конфлікт, він вказав ОСОБА_3 щоб той не будував біля під'їзду, оскільки він все одно знесе. ОСОБА_3 йому відповів, що зламає його самого та продовжив роботу. Після того, як ОСОБА_3 побудував заїзд на бордюр він зламав його ломом, а 27 червня 2015 року близько 16 години 30 хвилин він разом зі своєю матір'ю наводив порядок біля під'їзду, саджав квіти, красив. В цей час повз них проходив ОСОБА_3 та став запитувати на якій підставі він займається благоустроєм. Між ними виникла лайка в якій ОСОБА_3 йому погрожував, а він відповідав. Між ними стала його матір, а коли він намагався відсунути матір то отримав удар в обличчя, лівою рукою, потім ще один в обличчя та в плече чи спину.

Показання потерпілого, щодо обставин справи, повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4, які вона дала в ході судового розгляду. Так, свідок повідомила, що 27 червня 2015 року близько 15 години вона з сином проводили роботи з благоустрою території біля свого під'їзду в будинку АДРЕСА_1, а сусідка ОСОБА_5 подавала їм воду. В цей час повз них декілька разів пройшов сусід ОСОБА_3 та став питати її сина "що ти господар?, квіти саджаєш?". Вона перегородила йому прохід та попросила йти додому. Потім ОСОБА_3 став пропонувати її сину поговорити, син відповів, що поговорить з ним і став відсувати її від себе, в цей момент вона стояла спиною до сина і ОСОБА_3 наніс сину 2 удари - лівою та правою рукою. Вона стала відштовхувати ОСОБА_3, хватала його за одяг, порвала на ньому майку, а коли обернулася до сина то побачила, що в нього ніс "повернутий" набік.

Згідно ч.1 ст.36 КК України - необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони, а відповідно до ч.1 ст.37 КК України - уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Натомість, оцінюючи встановлені судом обставини колегія суддів виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_3 сам спровокував 27.06.2015р. потерпілого на конфлікт.

Щодо доводів обвинуваченого, що начебто ОСОБА_1 намагався першим його вдарити то колегія суддів вважає ці доводи є надуманими, оскільки це по-перше не підтверджується матеріалами кримінального провадження, а по-друге, як випливає з вищенаведених показань, в момент завдання удару між обвинуваченим та потерпілим стояла ОСОБА_4., яку ОСОБА_1 у той час намагався відсунути.

Таким чином, оцінюючи встановлені фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 та відсутність обставин, які б давали підстави припускати таке посягання.

Звідси колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив та кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.125 КК України оскільки ОСОБА_3 умисно заподіяв ОСОБА_1 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА

Апеляційні скаргу захисника залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.10.2016р. відносно ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді