Ухвала суду № 65525048, 24.03.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

24.03.2017 Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/7281/16-ц

Провадження № 2/644/667/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Ілові А.В.,

За участю представника позивача - ОСОБА_1,

Представника відповідача та 3-ї особи ТОВ «Естейт Селлінг» - ОСОБА_2,

Представника 3-ї особи ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння, 3-я особа ТОВ «Естейт Селлінг», ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова перебуває відповідна цивільна справа.

В судовому засіданні представником 3-ї особи ОСОБА_3, що був залучений до участі у справі ухвалою суду від 26.01.2017 року було заявлено клопотання про прийняття позовної заяви ОСОБА_3 з посиланням на вимоги ст.3 ЦПК України. При цьому представник зазначив, що в судовому засіданні 26.01.2017 року їй було відмовлено судом у прийнятті даної позовної заяви від ОСОБА_3 та визнання його 3-ю особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з даною ухвалою вони не погодужуються, але оскільки вона не підлягає оскарженню, вважала за необхідне повторно подати позовну заяву. Посилалась на те, що у разі задоволення даного позову та визнання права власності на квартиру виключно за ОСОБА_5, будуть порушені права ОСОБА_3.

Представник позивача просила прийняти рішення з приводу заяленого клопотання на розсуд суду, представник відповідача та 3-ї особи ТОВ «Естейт Селлінг» просила в задоволенні клопотання відмовити, оскільки це вже було предметом розгляду суду, та в рамках даного провадження прийняття такої заяви буде суперечити нормам процесуального закону.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідвиши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В рамках даної справи розглядається позовна заява ОСОБА_5. Позивачем заявлено вимоги про витребування від ПАТ КБ «Приватбанк» на її користь квартири АДРЕСА_1 та визнання за нею право власності на відповідний обєкт нерухомості. По справі було відкрито провадження, відбувається судовий розгляд, наданя пояснення сторонами та досліджено письмові докази. За змістом позову позивач посилається на те, що договір відповідно до якого ТОВ "Естейт Селлінг" набув права власності на спірну квартиру визнано недійсним. Відповідач ПАТ "КБ Приватбанк" незаконно реалізував від її імені квартиру, тому вона не втратила права власності на спірну квартиру. При цьому із змісту досліджених всудовому засіданні матеріалів справи вбачається, що на момент укладання договору, що був в подальшому визнаний недійсним власником зазначеної квратири була ОСОБА_5. Тобто, позивачем чітко визначено предмет та підставу свого позову, а саме відповідно до ст.ст.387, 388,392 658 ЦК України.

Із заявою про вступ до справи ОСОБА_3 звертався 26.01.2017 року, при цьому визначав предмет та підстави свого позову, а саме щодо визнання ним права спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, та витребування від ПАТ КБ "Приватбанк" на його користь відповдіної частким. Посилався, що квартира була придбана в період шлюбу, а тому він має право на 1/2 її частку всилу ст.63 СК України.

Зазначені обставини були враховані судом при вирішенні питання про відмову в прийнятті позовної заяви ОСОБА_3 та залучення його до участі у справі у якості 3-ї особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В той же день, ухвалою суду було визначено за клопотанням представника ОСОБА_3 процесуальний статус учасника в даному провадженні, як 3-ї особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Відповідно до вимог ч.3 ст.35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього Кодексу.

Суд вважає, що доводи представника 3-ї особи ОСОБА_3 щодо порушення вимог ст.3 ЦПК України не обгрунтовані. Так, ч.1, 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Будь-яких перешкод у зверненні до суду в загальному порядку у ОСОБА_3 не було, в ухвалі суду від 26.01.2017 року судом також зазначалось, що особа не позбавлена можливості звернення до суду, якщо вважає, що її право порушено. Окрім того, процесуальним законом не передбачено прийняття позовної заяви від 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору в рамках справи, що розглядається.

Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.3, 11, 27,35,293 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника 3-ї особи ОСОБА_3 про прийняття позовної заяви, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя О.В.Бугера