Ухвала суду № 65524136, 21.03.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1191/17

н/п 1-кс/640/2212/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

при секретарі - Щербаковій А.С.,

за участю слідчого - Ситникової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого Київського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Ситникової Я.В. про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12016220490007281 від 02.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, -

встановив :

21.03.2017 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого Київського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Ситникової Я.В., погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури №2 юристом 2 класу Яковцем К.І., в якому сторона обвинувачення просить накласти арешт із забороною використання та розпорядження на автомобіль Honda Accord 4D легковий седан-В, 2008 рік випуску, vin НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що на даний час належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому в АДРЕСА_1; місцем зберігання зазначеного майна визначити відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, спецмайданчик ДП МВС «Інформ-Ресурс».

Сторона обвинувачення на обґрунтування клопотання зазначає, що 02.12.2016 до СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області надійшли матеріали за заявою ПАТ «Ідея Банк» стосовно неправомірних дій позичальника ОСОБА_4 у відношенні заставного майна - автомобіля Honda Accord 4D легковий, 2008 рік випуску, д.н.з. НОМЕР_4, які було внесено 02.12.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220490007281, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 25.04.2013 уклав із ПАТ «Ідея Банк» кредитний договір на суму 138098,48 грн. для придбання автомобіля та видав нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на передачу цього автомобіля в заставу банку, у зв'язку із чим 20.05.2013 ОСОБА_6 від імені ОСОБА_4 укладено договір застави на придбаний ним автомобіль Honda Accord 4D легковий седан-В, 2008 рік випуску, vin НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, заставна вартість 179190 грн. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.12.2016 обтяжувачем ПАТ «Ідея Банк» зареєстроване обтяження на зазначений автомобіль у зв'язку із вказаним договором застави терміном до 22.05.2018. Однак ОСОБА_4, не виконавши кредитні зобов'язання, 30.08.2013 зняв з обліку для реалізації заставлений транспортний засіб Honda Accord 4D легковий седан-В, 2008 рік випуску, vin НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, а 10.09.2013 вказаний автомобіль поставлений на облік на ім'я ОСОБА_8 з державними номерними знаками НОМЕР_5.

Таким чином, зібрані дані під час досудового розслідування дають всі підстави вважати, що передача автомобіля, його зняття з обліку та реєстрація провадилися в порушення законів України, та всупереч волі заставодержателя - ПАТ «Ідея Банк», який ще під час звернення до правоохоронних органів просив визнати юридичну особу потерпілою від вчинення злочину, забезпечити можливість подання цивільного позову та накласти арешт на заставлене майно.

Згідно проведеної судової авто-товарознавчої експертизи № 42 від 02.02.2017 вартість вказаного автомобіля на час вчинення злочину становить 178489 грн.

Представником ПАТ «Ідея Банк» надано слідству цивільний позов на суму збитків 865544,99 грн.

Заставний автомобіль Honda Accord 4D легковий седан-В, 2008 рік випуску, vin НОМЕР_3, було набуто в результаті вчинення кримінального правопорушення, саме на нього і було спрямоване вищевказане кримінальне правопорушення, тобто він є предметом злочину. Тому незастосування засобу у вигляді арешту вказаного рухомого майна із забороною на використання та розпорядження з метою забезпечення збереження речового доказу може призвести до його приховуванню, пошкодженню, псуванню, знищенню, перетворенню, відчуженню, що перешкоджатиме кримінальному провадженню. Отже зазначений автомобіль є речовим доказом злочину, а саме: об'єктом кримінально протиправних дій у відповідності до ч.1 ст. 98 КПК України.

Згідно довідки РСЦ МВС в Полтавській області № 31/16-9-603 від 22.02.2017 у теперішній час автомобіль Honda Accord 4D легковий седан-В, 2008 рік випуску, vin НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому в АДРЕСА_1.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Сторона обвинувачення зазначає, що згідно з положеннями ст. 172 ч. 2 КК України клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучено, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. З метою забезпечення арешту майна прошу розглянути клопотання без повідомлення власника

При розгляді клопотання в судовому засіданні слідчий підтримала клопотання.

Оскільки сторона обвинувачення, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторони обвинувачення та дослідивши надані докази, встановив, що в Київським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016220490007281 від 02.12.2016 за ч.1 ст. 388 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно п.п. 1, 2, 5 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Згідно Витягу з кримінального провадження № № 12016220490007281 від 02.12.2016, дане кримінальне провадження відкрито за ч. 1 ст. 388 КК України, тобто незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації, з наступною фабулою: заява представника ПАТ "Ідея Банк" стосовно неправлмірних дій позичальника ОСОБА_4 у відношенні заставного майна - автомобіля Honda Accord 4D легковий, 2008 рік випуску, д.н.з. НОМЕР_2, vin НОМЕР_3.

Слідчим доведено, що вищевказаний автомобіль має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, об'єктом кримінально протиправних дій, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Автомобіль Honda Accord 4D, 2008 року випуску, vin НОМЕР_3, підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, шляхом заборони його відчуження, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню.

Прийшовши до такого висновку, слідчий суддя також враховує положення абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України відповідно до якої, не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, не підлягає задоволенню клопотання про накладення арешту на автомобіль шляхом заборони його користування, виходячи з наступного.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено вище, на теперішній час автомобіль Honda Accord 4D легковий седан-В, 2008 рік випуску, vin НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому в АДРЕСА_1.

В цій частині стороною обвинувачення на теперішній час не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в цій частині клопотанні слідчого, прокурора, не доведено, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження саме шляхом заборони або обмеження користування майном може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі вказаного транспортного засобу, а тому підстави до арешту вказаного транспортного засобу шляхом заборони його використання задоволенню не підлягає.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого Київського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Ситникової Я.В. про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12016220490007281 від 02.12.2016 за ч. 3 ст. 190 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на автомобіль «Honda Accord 4D легковий седан-В, 2008 рік випуску, vin НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що на даний час належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому в АДРЕСА_1, шляхом заборони його відчуження та розпорядження - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

В іншій частині в задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова